ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "27" вересня 2011 р.                                                                                    Справа № 5023/321/11  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Панової І.Ю.,

суддів:Білошкап О.В.,

Хандуріна М.І. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватного підприємства "РС-Центр"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від  05.07.2011

у справі

господарського суду№ 5023/321/11

Харківської області

за заявоюПриватного підприємства "РС-Центр"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-Т"

провизнання банкрутом,

ліквідаторарбітражний керуючий Зеленцов О.П.,

за участю представників сторін:

ПАТ "УкрСиббанк" –ОСОБА_5 (дов. від 11.01.2011),

встановив:

          Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.01.2011 за заявою Приватного підприємства "РС-Центр" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-Т" з урахуванням особливостей, передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

          Постановою господарського суду Харківської області від 24.01.2011 (суддя Кононова О.В.) визнано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-Т" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, встановлено розмір безспірних вимог Приватного підприємства "РС-Центр" складає 240995,48 грн., ліквідатором призначено арбітражного керуючого Зеленцова О.П.

          Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 (колегія суддів у складі: Фоміна В.О. –головуючий, Кравець Т.В., Крестьянінов О.О.) постанову господарського суду Харківської області від 24.01.2011 скасовано, провадження у справі припинено.

          В касаційній скарзі Приватне підприємство "РС-Центр"  просить постанову Харківського апеляційного господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким залишити в силі постанову господарського суду Харківської області. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема  ст.ст. 7, 40, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 99, 101 ГПК України.

Переглянувши в касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст.  4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), які превалюють, як спеціальні норми права, у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 52 Закону передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець –боржник або керівні органи боржника –юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Тобто, для ініціювання справи про банкрутство в порядку статті 52  Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор зобов'язаний у заяві зазначити певні ознаки для її застосування та додати докази, які підтверджують наявність обставин, що дозволяють віднести боржника до відсутнього.

          Господарський суд Харківської області в постанові про визнання боржника банкрутом  зазначив, що заява кредитора про наявність і безспірність боргу та неплатоспроможність  боржника обґрунтована і підтверджена матеріалами справи. Так, рішенням господарського суду Харківської області від 20.01.2009 по справі № 29/06-09 стягнуто з ТОВ "Автосервіс-С2 заборгованість у розмірі 292323,79 грн., а також державне мито у розмірі 2923,24 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн., всього –295365,03 грн. 04.03.2009 відділом державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 278/2.

          Визнаючи боржника банкрутом, суд першої інстанції виходив з того, що рішення господарського суду по справі № 29/06-09 не виконано, сума заборгованості не погашена, кошти на рахунку боржника відсутні, боржник має заборгованість, визнану рішенням суду у розмірі 240995,48 грн., стягнути яку неможливо у зв'язку з відсутністю боржника за його місцезнаходженням, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців від 24.12.2010 № 7929849.

Скасовуючи постанову господарського суду Харківської області та припиняючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції зазначив, що наявні в матеріалах справи заява про уточнення суми боргу, платіжні вимоги містять суперечності щодо суми заборгованості боржника. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази погашення боржником заборгованості перед кредитором.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з правовою позицією Харківського апеляційного господарського суду, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Ст. 1 Закону передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.

Ст. 52 Закону, яка має назву "Особливості банкрутства відсутнього боржника", передбачає ці самі "інші випадки" та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону.

Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону містить загальні норми, а ст. 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, які притаманні процедурі, яка регулюється ст. 52 Закону, в площині безспірності грошових вимог, а саме –справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч. 3 ст. 6 Закону, встановленого для їх погашення, всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі і вимоги щодо складу грошового зобов'язання, передбаченого ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", регулюються загальними нормами Закону.

Згідно зі ст. 1 Закону безспірні вимоги кредиторів –це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Як вбачається з матеріалів справи, ініціюючий кредитор обґрунтував свою заяву про порушення справи про банкрутство наявністю у боржника заборгованості у загальній сумі 295365,03 грн., стягнути яку неможливо через відсутність боржника за місцезнаходженням та відповідно відсутність його активів, що підтверджується постановами ВДВС та витягом з ЄДРПОУ. Заявою ініціюючий кредитор уточних суму боргу, зазначивши про погашення боржником в червні 2009 року частини заборгованості.

Отже, висновки суду про наявність обґрунтованих підстав для порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Автосервіс-Т" за спрощеною процедурою з посиланням на відповідні норми права, базуються на встановленні відповідних обставин, які повинні існувати на момент порушення провадження у справі про банкрутство, що передбачено ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів касаційного суду зазначає про неправомірне скасування постанови суду першої інстанції з посиланням на наявність суперечностей щодо суми заборгованості боржника та відсутність доказів часткового погашення боржником заборгованості перед кредитором, що не дає можливості визначити дійсну суму грошових вимог кредиторів, оскільки ст. 52 Закону встановлено, що справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст.1115, 1117 ГПК України, вважає, оскаржувану постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 року прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, а отже такою, що підлягає скасуванню, а постанова господарського суду Харківської області від 24.01.11 року прийнятим з дотриманням норм чинного законодавства, яку слід залишити в силі.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну скаргу Приватного підприємства "РС-Центр"  задовольнити.

          Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 скасувати, постанову господарського суду Харківської області від 24.01.2011 у справі №  5023/321/11 залишити в силі.

       Головуючий                                                                         Панова І.Ю.

Судді                                                                                          Білошкап О.В.

                                                                                                    Хандурін М.І.