Справа № 22ц-364/2008 р.          Головуючий у 1 інстанції -Василенко Ю.Л.

                                                       Доповідач- Шевченко В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И      

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок зіткнення транспортних засобів,

В С Т А Н О В И В :

        Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1. до ОСОБА_2. про відшкодування 4603грн.70 коп., матеріальної та 2000 грн., моральної шкоди, заподіяної внаслідок зіткнення транспортних засобів відмовлено в повному обсязі.

        В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що вина відповідача  підтверджується документами, які були розглянуті в судовому засіданні, а саме: схема дорожньо-транспортної пригоди, постанова Козелецького районного суду Чернігівської області від 07 серпня 2007 року, якою визначено його невинуватість в дорожній обстановці. Також апелянт вважає, що вина відповідача підтверджується показаннями свідків. Апелянт вказує, що висновок суду про недоведеність вини відповідача в скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди не відповідає фактичним обставинам справи.

       Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив з того, що не встановлена вина відповідача у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто відсутній причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням шкоди у вигляді ушкодження автомобіля DAEWOO, а покази свідків про обставини споєння дорожньо-транспортної пригоди та сама схема цієї пригоди не є належними доказами вини відповідача ОСОБА_2. у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. На думку суду першої інстанції вина ОСОБА_2. в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди в судовому засіданні позивачем не доведена.

      Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

       По справі встановлено, що 24 червня 2007 року о 13 год. 00 хв. в смт.Талалаївка по вул. Перемоги сталася дорожньо-транспортна пригода в результаті зіткнення автомобіля DAEWOO Т 13110, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1., та автомобіля ЛУАЗ-968, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2., який рухався в попутному напрямку.

        Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від07 серпня 2007 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1. до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного правопорушення.

        А відповідно до постанови Талалаївського районного суду Чернігівської області від 11 липня 2007 року на ОСОБА_2., який керував автомобілем в стані алкогольного сп”яніння, накладено стягнення у вигляді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

      Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. про відшкодування шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що в судовому засіданні позивачем не доведена вина ОСОБА_2. в скоєнні ДТП. Однак з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки судом першої інстанції неповно з”ясовані обставини, що мають значення для справи та порушені положення статті 57 ЦПК України та 1188 ЦК України.

     Згідно з ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, що обгрунтовують вимоги та заперечення сторін  та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

      Як вбачається з матеріалів справи (відмовний матеріал №258 Талалаївського РВ УМВС, адміністративна справа 3-915 про притягнення ОСОБА_2. до відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП, справа №3-6420 про притягнення до адмінвідповідальності ОСОБА_1. за ст.124 КУпАП) ОСОБА_2., який керував автомобілем ЛУАЗ-969 М в стані алкогольного сп”яніння по вул.Чкалова в смт. Талалаївка,   рухаючись зі зміною напрямку руху на нерегульованому перехресті дороги на головну вулицю Перемоги, не переконавшись, що його маневр не створить небезпеки для автомобіля ДЕО-СЕНС під керуванням ОСОБА_1., який наближався до перехрестя, не уступив йому дорогу, проїхав перехрестя, виїхавши на головну дорогу, не забезпечив  безперешкодного проїзду автомобіля позивача, який рухався по головній дорозі, чим порушив положення п.10.11, 16.11 Правил дорожнього руху.

       Виходячи із наведено, що відповідач в нетверезому стані, керуючи автомобілем ЛУАЗ -969 М, створив небезпеку для позивача, що керував автомобілем ДЕО-СЕНС, не виконав ПДР і це порушення вимог правової норми призвело до зіткнення двох джерел підвищеної небезпеки, внаслідок якого автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, мотиви суду щодо відмови ОСОБА_1. в задоволенні позову у зв”язку із не встановленням вини відповідача у скоєнні ДТП, та посилання при цьому на постанову Талалаївського районного суду від 11.07.2007 року, якою він був притягнутий до відповідальності лише за керування автомобілем в нетверезому стані, є безпідставними, виходячи як із предмету доказування у цій справі, так і належності доказів, які обґрунтовують як заявлений позов так і заперечення відповідача.

        Таким чином, коли суд першої інстанції при розгляді справи про відшкодування завданої шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, неповно з”ясував обставини, які мають значення для справи, а саме факт винності учасників дорожнього руху, це призвело до ухвалення незаконного рішення,  тому таке рішення підлягає скасуванню.

         Із встановлених обставин  справи випливають правовідносини, які слід кваліфікувати як зобов”язання, які виникають із завдання шкоди. Вирішуючи питання чи слід задовольняти заявлені позивачем вимоги, колегія суддів виходить із наступного.

        Як вбачається з матеріалів справи, зокрема адміністративних справ про притягнення кожної із сторін до адміністративної відповідальності, відмовного матеріалу,  пояснень ОСОБА_1., який керував автомобілем ДЕО-СЕНС, він рухався на автомобілі зі швидкістю 80 км на годину в населеному пункті, здійснивши наїзд на автомобіль ЛУАЗ-969 М, на якому в попутному напрямку рухався ОСОБА_2. Дані обставини засвідчують, що позивачем допущено порушення п.12.4 ПДР, оскільки в населених пунктах рух транспортних засобі дозволяється зі швидкість не більше 60 км на годину.

        Виходячи із наведеного, що позивачем допущено порушення обмеження швидкості, ця обставина на думку судової колегії, об”єктивно заважала йому у виниклій дорожній ситуації своєчасно зреагувати на небезпеку, що утворилась при виїзді на дорогу автомобіля ЛУАЗ-969 М та відвернути зіткнення із зазначеним транспортним засобом.

        За цих умов, коли позивачем в ДТП не були дотримані, як того вимагають ПДР, обмеження швидкості руху в населених пунктах, і допущено контакт із автомобілем відповідача, колегія суддів вважає також,  що і ОСОБА_1. винен в даній ДТП та в отриманих внаслідок цього механічних пошкодженнях належного йому автомобіля.

       Не може бути доказом не винуватості позивача постанова суду від 07 серпня 2007 року, за яким провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ст.124 КупАП закрито у зв”язку із відсутністю в його діях складу цього правопорушення.

        Оскільки, виходячи із положень п.4 ст.61 ЦПК України, зазначена постанова не є преюдиційною обставиною стосовно відсутності вини позивача у дорожній обстановці, за якою позивач керуючи автомобілем здійснив наїзд на автомобіль під керуванням відповідача, тому що при розгляді судом адміністративної справи не встановлено відсутності вини ОСОБА_1. у перевищенні ним швидкості руху та допущенню контакту із автомобілем ЛУАЗ-969, а лише досліджувалось судом дотримання вимог п.п.8.1, 12.1 та 13.1 ПДР України.

        Таким чином виходячи із поведінки сторін в дорожній пригоді, та  фактичних даних, що мають значення для вирішення справи, колегія суддів приходить до висновку, що дії як відповідача так і позивача знаходяться у причинно-наслідковому зв”язку із завданою автомобілю позивача під час зіткнення майновою шкодою. Виходячи із поведінки як позивача так і відповідача у дорожній обстановці, яка призвела до зіткнення автомобілів, суд вважає, що вина як позивача так і відповідача є рівною, тому що кожен із них допустив порушення ПДР України і не вжив залежних від кожного з них заходів для недопущення зіткнення транспортних засобів.

        Відповідно до правил п.3 ч.1 ст.1188 ЦК України, виходячи із наявності вини обох сторін, діями яких було пошкоджено автомобіль ДЕО-СЕНС,  розмір відшкодування завданої майнової шкоди необхідно визначити виходячи із вартості пошкодженого майна та частки вини кожного, стягнувши в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди із ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. 2031 грн. (4062грн. : 2).

       Виходячи із конкретних обставин справи та положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України, суд не вбачає підстав для відшкодування визначеної позивачем моральної шкоди, оскільки відсутні умови, за яких проводиться відшкодування такої шкоди. Тому вимоги ОСОБА_1. в частині відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.    

        Розподіляючи між сторонами судові витрати, виходячи із положень ч.1 ст.81 ЦПК України, необхідно присудити такі пропорційно до розміру задоволених ОСОБА_1. позовних вимог. З відповідача на користь позивача необхідно стягнути 30 грн. сплаченого судового збору та 39 грн. 50 коп. Витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ.

        Керуючись ст. ст. 1166, 1167, 1188 ЦК України, ст.ст. 88, 303, 307, п.1 ч.1 ст.309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

 в и р і ш и в  :

        Апеляційну  скаргу  ОСОБА_1-  задовольнити частково.

        Рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2007 року  скасувати.

        Позовні вимоги ОСОБА_1задовольнити частково.

        Стягнути із ОСОБА_2на користь ОСОБА_1в рахунок  відшкодування завданої майнової шкоди 2031 грн., 30 грн., сплаченого судового збору та 49,5грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а всього - 2110,5 грн., в задоволенні решти вимог ОСОБА_2- відмовити.

         Рішення набуває чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржене  в  касаційному  порядку  до  Верховного  Суду  України  протягом двох місяців.      

   Головуючий:                                                Судді: