ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" вересня 2011 р. Справа № 56/64
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Волкова Р.В.
суддівНовікової Р.Г. (доповідач по справі)
Прокопанич Г.К.
за участю представників:
від позивача:ОСОБА_1 –за дов. №238 від 30.06.2011р.
від відповідача:ОСОБА_2 –за дов. №08-1341/п від 19.07.2011р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від05.07.2011р.
та на рішення господарського суду міста Києва
від13.05.2011р.
у справі№56/64
господарського суду міста Києва
за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
доКомунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва
простягнення 4067721грн.35коп.,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва про стягнення 4067721грн.35коп., з яких: 3915432грн.33коп. –сума основного боргу, 64467грн.34коп. –інфляційні втрати, 14241грн.35коп. –три проценти річних, 73580грн.32коп. –пеня.
Рішенням господарського суду міста Києва (суддя Джарти В.В.) від 13.05.2011р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2011р. (головуючий –Чорна Л.В., судді Баранець О.М., Рєпіна Л.О.), у справі №56/64 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 172296грн.98коп. основного боргу, 1871грн.57коп. трьох процентів річних, 5837грн.62коп. інфляційних втрат, 9669грн.79коп. пені, в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати в частині відмови в стягненні з КП "Житлорембудсервіс" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" суми у розмірі 3878045грн.39коп., прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.09.2011р. касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 28.09.2011р.
В судовому засіданні від 28.09.2011р. представник позивача підтримав доводи та вимоги, викладені в касаційній скарзі. Представник відповідача заперечив проти задоволення вимог скаржника.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у відповідності до умов укладеного між сторонами договору на послуги водопостачання та водовідведення від 01.02.2002р. №00004А/2-03 (далі - договір) позивач (постачальник) зобов’язується надавати відповідачу (абоненту) послуги з постачання питної води та водовідведення, а відповідач зобов'язується розраховуватися за вказані послуги згідно умов договору.
Пунктом 2.2. договору встановлено, що абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору.
Кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 3.3. договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно показників водолічильника та інших способів визначення об’ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію.
Згідно п. 3.5. договору відповідач розраховується за надані послуги у встановленому органами виконавчої влади порядку в п’ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.
Постачальник щомісячно виставляє платіжну вимогу за надані послуги за договором, а абонент проводить оплату шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.7. договору).
Судами вірно встановлено, що між сторонами відсутні розбіжності щодо обсягів постачання питної води для потреб холодного водопостачання і водовідведення за період з 01.11.2010р. по 31.01.2011р., а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 172296грн.98коп. основного боргу, 1871грн.57коп. трьох процентів річних, 5837грн.62коп. інфляційних втрат, 9669грн.79коп. пені, з урахуванням положень ст. ст. 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 901, 903 ЦК України, є законними, обґрунтованими та підтверджені належними доказами. Крім того, в цій частині судові рішення не оскаржуються.
За приписами п. 3.13. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008р., суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.
Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі наявних в матеріалах справи доказів з'ясовано, що на балансі відповідача не перебувають теплові пункти, з яких здійснюється постачання гарячої води.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного та обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення боргу по оплаті вартості питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання, а також нарахованих на цю суму заборгованості інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевим та апеляційним господарськими судами дана належна юридична оцінка обставинам справи, вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових рішень, у зв’язку з чим підстави для їх скасування відсутні.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання касаційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2011р. у справі №56/64 залишити без змін.
Головуючий Р.В. Волков
Судді Р.Г. Новікова
Г.К. Прокопанич