справа № 631/596/22

провадження № 2/631/95/24

У Х В А Л А

п р о з а л и ш е н н я п о з о в у б е з р о з г л я д у

19 грудня 2024 року                                                        селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого                                судді        Мащенко С. В.

за участю:

секретаря судового засідання                        Тиндика А. О.

розглянувши усно у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду цивільну справу з єдиним унікальним № 631/596/22 (провадження № 2/631/95/24) за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 «Про стягнення аліментів на дітей» та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 «Про стягнення аліментів на утримання дітей»,-

в с т а н о в и в:

В провадженні суду відповідно до ухвали про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі, постановленої 10.11.2022 року, перебуває цивільна справа з єдиним унікальним № 631/596/22.

Первісний позов ОСОБА_1  до ОСОБА_2 «Про стягнення аліментів на дітей» був зареєстрований за вхідним № 2701/22-вх із наданням автоматизованою системою документообігу суду єдиного унікального № 631/596/22 (провадження № 2/631/429/22) та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, того ж дня переданий на розгляд головуючого судді Мащенко С. В.

Зі змісту первісного позову вбачається, що позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку, доходу відповідача, щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи із дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.

Під час підготовчого провадження від відповідача ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 «Про стягнення аліментів на утримання дітей», в якій ОСОБА_2 просить стягнути з ОСОБА_1 , на його користь аліменти на утримання дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку, доходу відповідача щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття, поклавши судові витрати на ОСОБА_1 .

Ухвалою, постановленою 12.12.2022 року, зустрічний позов  ОСОБА_2  до ОСОБА_1  «Про стягнення аліментів на утримання дітей», прийнято до спільного розгляду із первісним позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 «Про стягнення аліментів на дітей».

25.07.2023 року за вхідним № ЕП-1411/23-вх позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним - ОСОБА_1 надіслала за допомогою електронних засобів зв`язку без дотримання вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» № 851-IV від 22.05.2003 року (із змінами та доповненнями) та «Про електронні довірчі послуги» № 2155-VIII від 05.10.2017 року (із змінами та доповненнями) не підписану цифровим підписом адресанта заяву щодо залишення її позову без розгляду, паперовий оригінал якої до закриття підготовчого провадження до суду так і не надійшов.

Ухвалою, постановленою Нововодолазьким районним судом Харківської області 21.08.2023 року, закрито підготовче провадження та призначено цю справу до судового розгляду.

16.10.2023 року за вхідним № 5518/23-вх позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним -  ОСОБА_1  надала власноручно написану заяву з клопотанням про залишення її первісного позову до  ОСОБА_2 «Про стягнення аліментів на дітей» без розгляду.

В судове засідання позивач за первісним позовом і відповідач за зустрічним - ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час і місце засідання повідомлялася належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не сповістила, заяви про відкладення або про розгляд справи за її відсутності не надала.

В судове засідання відповідач за первісним позовом і позивач за зустрічним – ОСОБА_2 теж не з`явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не сповістив, заяв з клопотанням про відкладення або про розгляд справи за його відсутності не надсилав, однак скористався правом, наданим йому частиною 1 статті 58 зазначеного кодексу, щодо участі у судовому процесі через представника за ордером - адвоката Мякоти Т. М.

Представник відповідача за первісним позовом і позивача за зустрічним – ОСОБА_2 – адвокат Мякота Т. М., яка діє за ордером (серії ВІ № 1113792), виданим 22.11.2022 року на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги № 47/22, укладеного 21.11.2022 року між адвокатом Мякотою Т. М. та ОСОБА_2 , а також свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (серії ПТ № 1646), виданого 21.03.2017 року Радою адвокатів Полтавської області на підставі рішення Ради № 4, в судове засідання також не з`явилася, про дату, час і місце цього засідання повідомлялася належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не сповістила, натомість надала заяву, зареєстровану за вхідним № 8619/24-вх від 09.12.2024 року, з клопотанням про розгляд справи за їх з ОСОБА_2 відсутності.

Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно з частиною 1 статті 223 цього ж кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, на підставі приписів частини 3 статті 211 цього ж кодексу особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у представника за ордером відповідача за основним позовом та позивача за зустрічним свідчить відповідна заява, долучена до матеріалів справи.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року Високими Договірними Сторонами в Римі, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями) обумовлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, Європейський суд з прав людини у пунктах 39 - 41 свого Рішення від 08.11.2005 року у справі «Стрижак проти України» (заява № 72269/01) констатував наявність у заявника права надавати свої аргументи під час публічного слухання справи, недотримання якого було кваліфіковано як порушення частини 1 статті 6 Конвенції.

За таких обставин, беручи до уваги те, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації учасниками справи, що не з`явились, їх процесуальних прав на безпосередню участь у судовому засіданні, покладаючись на заяву представника за ордером відповідача за основним позовом та позивача за зустрічним - щодо проведення судового розгляду справи за відсутності сторони відповідача за основним позовом і позивача за зустрічним, ураховуючи той факт, що підстав для визнання необхідним безпосередньої їх участі, а також позивача за основним позовом та відповідача за зустрічним не має, суд вважає за можливе провести судове засідання без осіб, що не з`явились.

Приходячи до такого, суд зауважує, що на виконання змісту пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Імперативними приписами пункту 2 частини 2 статті 223 цивільного процесуального кодифікованого акта України обумовлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Натомість змістом частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Правилом частин 8 – 11 статті 128 вказаного кодифікованого процесуального акту України унормований прядок, за яким особи вважаються повідомленими належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Зважаючи на це, та відповідно до змісту частини 5 і пункту 1 частини 8 статті 128 вказаного кодифікованого процесуального акту України про те, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а днем вручення судової повістки про виклик є день вручення її під розписку, ураховуючи, що належно повідомлені учасники справи не з`явились, хоча отримали судову повістку про виклик особисто, суд не знаходить підстав для визнання їх неявки поважною, а, отже, вона не є перешкодою у розгляді справи за суттю позовних вимог.

Таким чином, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи та всі фактичні данні, які мають значення для вирішення питання про залишення первісного позову без розгляду або щодо відмови у задоволенні цього клопотання, перевіривши їх доказами, безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши матеріали справи, що містять наявні в ній письмові докази, - суд вважає, що клопотання позивача за первісним позовом і відповідача за зустрічним – ОСОБА_1 щодо залишення її позовної заяви без розгляду, підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд – у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.

Як вже зазначалось вище, частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод обумовлює право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Також статтею 55 Конституції України проголошено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Зміст цього права полягає у тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Аналогічне вбачається й у рішенні Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 року (у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_5 ,  ОСОБА_6 та інших щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води), в якому вказане, що частину 1 статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Отже, звернення особи до суду є її абсолютним правом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Вказане беззаперечно кореспондує із приписами чинного цивільного процесуального законодавства України, зокрема, тим, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно з частиною 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів реалізується через врегульовану процесуальним законом можливість звернутися до суду з цивільним позовом.

Отже, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Частиною 3 цієї ж статті визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Право на звернення відповідача із зустрічним позовом до первісного позивача унормовано пунктом 3 частини 2 статті 49 цивільного процесуального кодифікованого закону України.

Тому, системно аналізуючи викладені вище норми процесуального права суд зазначає, що право кожної особи на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів рівною мірою стосується й права такої особи на залишення позовної заяви чи зустрічної позовної заяви без розгляду.

Відповідно до змісту пункту 3 частини 1 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання. При цьому ними в розумінні приписів частини 1 статті 42 та частини 1 статті 48 цього кодексу є сторони (позивач і відповідач) й треті особи.

Як визначено пунктом 5 частини 1 статті 257 цього ж нормативно-правового акту, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Також, згідно з частиною 2 статті 258 Цивільного процесуального кодексу України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Відтак, з матеріалів цієї справи вбачається, що до Нововодолазького районного суду Харківської області із первісною позовною заявою до  ОСОБА_2 «Про стягнення аліментів на дітей» звернуласьфізична особа - ОСОБА_1 .

Як вже було вказано вище, частиною 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Із змісту заяви, зареєстрованої за вхідним № 5518/23-вх від 16.10.2023 року, про залишення первісного позову  ОСОБА_1  до ОСОБА_2 «Про стягнення аліментів на дітей» без розгляду вбачається, що вона підписана та подана позивачем за первісним позовом та відповідачем за зустрічним особисто, а тому її слід задовольнити.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги вільне волевиявлення позивача за основним позовом та відповідача за зустрічним щодо залишення її первісної позовної заяви без розгляду, подання відповідної заяви нею особисто, а також відповідність поданої заяви вимогам цивільного процесуального кодифікованого закону України, суд вважає за необхідне первісну позовну заяву ОСОБА_1  до ОСОБА_2 «Про стягнення аліментів на дітей»залишити без розгляду.

Доходячи такого, суд, проаналізував норми цивільного процесуального законодавства України, й переконався, що звернутись до суду із проханням про залишення первісної позовної заяви без розгляду є правом позивача за основним позовом та відповідача за зустрічним, який на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, й, оскільки таке право є абсолютним, воно не залежить від волі інших учасників процесу, а, отже, й не залежить від будь-якої їх думки.

Наведене свідчить про те, що суд не має обов`язку з`ясовувати обставини, мотиви, міркування, з яких виходив позивач за первісним позовом і відповідач за зустрічним, звертаючись з таким проханням в суд, як не зобов`язаний з`ясовувати і суть справи. Проте він зобов`язаний залишити первісну позовну заяву без розгляду, якщо прохання подано у процесуальний спосіб з огляду саме на вільне розпорядження учасниками справи своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд.

Одночасно із залишенням первісної позовної заяви  ОСОБА_1  до ОСОБА_2 «Про стягнення аліментів на дітей»без розгляду, суд відповідно до приписів частини 2 статті 257 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_1 , позов якої залишено без розгляду, що після усунення умов, які слугували підставою для залишення її первісної позовної заяви без розгляду, вона має право звернутися до суду з цим позовом повторно.

На підставі викладеного, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі; статтями 9, 55 і 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями);статтями 8, 17 і пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року; Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; рішенням Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 року (у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та інших щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води); статтями 1, 7 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями), і статтями 1 – 5, 7, 13, 17, 18, 42, 43, 46, 48, 58, 60, 62, 64, 76 – 80, 89, 128 – 131, 133, 211, 214, 223, 255, пунктом 5 частини 1 та частиною 2 статті 257, пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтями 259 – 260, частиною 2 статті 261, частинами 5 та 11 статті 272, частиною 2 статті 352, пунктом 16 частини 1 статті 353, частиною 2 та 3 статті 354 та пунктом 9 та 11 частини 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями),-

у х в а л и в:

Клопотання ОСОБА_1 про залишення її первісного позову до ОСОБА_2 «Про стягнення аліментів на дітей» без розгляду - задовольнити.

Первісну позовну заяву ОСОБА_1  до ОСОБА_2 «Про стягнення аліментів на дітей» залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу за первісним позовом ОСОБА_1 , що після усунення умов, які слугували підставою для залишення цього позову без розгляду, вона має право звернутися до суду повторно.

Копію ухвали надіслати ОСОБА_1 , а також всім іншим учасникам справи протягом двох днів з дня її складення в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з цього дня, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини (скорочене рішення) - в той же строк з дня складання повного рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала, що набрала законної сили, обов`язкова для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання ухвали є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Ухвалу постановлено шляхом прийняття, складено за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя                                                        С. В. Мащенко