Справа 206/3899/24

Провадження 2/206/1481/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Глущенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

       26 липня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтував тим, що 18 березня 1980 року виконавчим комітетом Самарської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська на підставі рішення адміністративної та ЗК Метизного заводу від 30 січня 1980 року був виданий ордер № 277 про право на заняття трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на сім`ю із чотирьох осіб: основний квартиронаймач – ОСОБА_1 , дружина – ОСОБА_3 , син – ОСОБА_2 , донька – ОСОБА_4 . ОСОБА_4 при реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_5 ». ОСОБА_2 з 17 жовтня 1991 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак із січня 2022 року за вказаною адресою не проживає, оскільки добровільно виселився та більше шести місяців не проживає за вказаною адресою, особисті речі ОСОБА_2 відсутні, комунальні послуги він не сплачує та не несе інших витрат з утримання житла. Позивач просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 .

               Ухвалою суду від 18 вересня 2024 року відкрито провадження по даній справі та призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження.

       Позивач в судовому засіданні 14 листопада 2024 року підтримав позовну заяву в повному обсязі та пояснив, що його син тривалий час не проживає з ними, хоча між ними були гарні відносини та у відповідача ніколи не було перешкод у користуванні житловим приміщенням.

       Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні 14 листопада 2024 року пояснила, що ОСОБА_2 тривалий час не проживає разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , яка є неприватизованою. Відповідач давно зібрав свої речі та добровільно виїхав та вже не з`являється більше двох років.

       Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився за невідомими суду причинами, про час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про поважні причини неявки до суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, тому суд на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України та наявних у справі доказів ухвалює заочне рішення.

       Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 пояснила, що є сусідкою з верхнього поверху ОСОБА_1 , та їй відомо, що в його квартирі проживає сам ОСОБА_1 , його дружина, донька та онук, а відповідача вона востаннє бачила близько 20 років тому. Також їй відомо, що в їх родині нормальні сімейні відносини, конфлікти не виникають .

       Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що є сусідкою позивача та їй відомо про те, що ОСОБА_2 є його сином. Востаннє його бачила років 10-15 тому. Від інших сусідів їй відомо, що він близько 5 років тому приїжджав і забирав якісь речі.

               Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

       Судом встановлено, що на підставі ордера на житлове приміщення № 277 від 18 березня 1980 року, виданого виконавчим комітетом Самарської районної ради народних депутатів міста Дніпропетровська, ОСОБА_1 з родиною з чотирьох осіб, надано право на зайняття квартири АДРЕСА_2 (а. с. 7).

       З довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 012600 вбачається, що станом на 06 травня 2024 року в квартирі АДРЕСА_2 до складу сім`ї/зареєстрованих осіб входять: ОСОБА_1 – власник, ОСОБА_9 – дружина, ОСОБА_2 – син, ОСОБА_10 – донька, ОСОБА_11 – онука (а. с. 8).

       Мешканцями будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_8 та ОСОБА_7 складено акт в якому останні підтверджують, що в квартирі АДРЕСА_2 відповідач ОСОБА_2 не проживає з січня 2022 року, його особисті речі в квартирі відсутні (а. с. 9).

               Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації проживання в Україні здійснюється протягом 7 днів на підставі заяви особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про її право користування житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.

               Згідно з ст. 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом.

               На підставі ст. 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

               У постанові ВС КЦС від 16 червня 2021 року в справі № 289/2299/18 (провадження № 61-17608св20) зазначено, що системне тлумачення статей 71, 72 ЖК дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, яка втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

               У постановах ВС КЦС від 24 жовтня 2018 року в справі № 490/12384/16-ц (провадження № 61-3764св18), від 25 серпня 2020 року у справі № 569/12832/16-ц (провадження № 61-8622св19) звернуто увагу на те, що вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

               Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , більше двох років та за відсутності доказів, які б свідчили про поважність причин такої відсутності за спірною адресою, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

               Що стосується питання розподілу судових витрат, то відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати понесені позивачем зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

       Керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,–

УХВАЛИВ:

       Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

       Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 ), таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 , що є підставою для зняття його з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

       Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП – НОМЕР_1 ), витрати понесені зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 гривень.

       Заочне рішення може бути переглянуто Самарським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

       Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

       Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

       Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

       Головуючий суддя:                                                                                Р.О. Кушнірчук