Справа №752/24235/23

Апеляційне провадження №22-ц/824/15347/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 19 липня 2024 року, якою закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду знаходиться цивільна справа №752/24235/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

19.12.2023 року судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у зазначеній цивільній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва 19 липня 2024 року закрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

В якості підстави для такого свого рішення суд першої інстанції зазначив, що в провадженні суду перебувала цивільна справа №752/3154/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, під час розгляду якої представник позивача відмовилась від позову, ця відмова була прийнята судом та закрито провадження у справі, про що 20.10.2023 року постановлена відповідна ухвала.

Ухвала від 20.10.2023 року у справі №752/3154/23 до суду апеляційної інстанції не оскаржувалась.

У разі закриття провадження повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Незважаючи на зазначені обставини, які достовірно відомі представнику позивача, вона повторно звернулась до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, тобто ініціювала спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

За таких умов суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що провадження у даній справі підлягає закриттю.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, 30 липня 2024 року позивач направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржувану ухвалу вважає незаконною та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції в іншому складі суду.

07 жовтня 2024 року відповідач подав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу.

У судове засідання, призначене на 21 листопада 2024 року, з`явилися представник позивача, представник відповідача, третя особа.

Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Суть доводів апелянта полягала в тому, що оскільки позивач навчається в іншому навчальному закладі, ніж був заявлений у справі №752/3154/23, а також фактично заявлений інший період стягнення, предмет і підстави позову у цих справах є різними.

Дана позиція не може бути прийнята апеляційним судом.

Предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Вказане визначення зазначене у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2021 року (справа № 909/243/18).

Підстава позову - це ті обставини, які обґрунтовують заявлені позовні вимоги.

Як у даній справі, так і в справі №752/3154/23, предметом позову є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

При цьому, в даній справі позивач просив стягнути такі аліменти, починаючи від дня пред`явлення позову з листопада 2023 року до 18 листопада 2027 року.

У справі №752/3154/23 позивач просив стягнути такі аліменти з 19 листопада 2022 року по 18 листопада 2027 року.

Таким чином, навіть період, заявлений у даній справі, повністю охоплюється періодом стягнення аліментів, заявленим у справі №752/3154/23.

За таких умов, твердження апелянта щодо різного предмету спору є неналежним.

В обох справах спірні правовідносини врегульовані положеннями ст.199 Сімейного кодексу України, відповідно до якого якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

За таких умов, підставою для вимоги про стягнення аліментів на утримання батьками повнолітніх дітей є продовження навчання такими дітьми і наявність у них потреби в матеріальній допомозі у зв`язку з цим.

На підставі викладеного, суд зазначає, що конкретний вид навчального закладу, де навчається дитина, не є підставою для вимоги про стягнення аліментів.

Таким чином і підстави для вимоги про стягнення аліментів в обох справах є тотожними.

В свою чергу це обумовлює обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та неналежність її оскарження.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 19 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько