КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 369/7441/24

провадження № 22-ц/824/17558/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.

при секретарі Усковій А. Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Ойл», Акціонерного товариства «Юнекс Банк» про визнання недійсним договору фінансового лізингу, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Ойл» - адвоката Хасіна Ігоря Борисовича на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 жовтня 2024 року в складі судді Янченка А. В.,

встановив:

01.05.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Ойл» (далі - ТОВ «Софія Ойл»), Акціонерного товариства «Юнекс Банк» (далі - АТ «Юнекс Банк»), в якому просила визнати недійсним договір фінансового лізингу 0.119.0723.ЮО_Л від 27.07.2023, укладений між АТ «Юнекс Банк» та ТОВ «Софія Ойл».

Посилалась на ті підстави, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 червня 2023 року (справа №369/15888/21), яке залишено в силі постановою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року, стягнуто з ТОВ «Софія Ойл» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 22.09.2017 у розмірі 89 350,71 доларів США та судових витрат. Ухвалою Верховного суду від 06 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження та зупинено виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київськорї області від 07 червня 2023 року в частині стягнення з ТОВ "Софія Ойл" на користь ОСОБА_1 89 350,71 доларів США та судових витрат.

Позивачем встановлено, що після стягнення за рішенням суду з ТОВ "Софія Ойл" на користь ОСОБА_1 350,71 доларів США та судових витрат, ТОВ "Софія Ойл" 27.07.2023 придбало у фінансовий лізинг люксову автівку.

Позивач вважала, що оскаржуваний договір порушує її права на стягнення всієї суми присуджених їй коштів, суперечить публічному порядку та погіршує майновий стан боржника, збільшуючи його витрати та кредиторську заборгованість.

29.07.2024 ТОВ "Софія Ойл" звернулось до суду з заявою про закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

19.09.2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Павлова Н. Є. звернулась до суду з заявою про закриття провадження у справі.

Посилаючись положення ст. 43, ч. 3 ст.142, п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України просила суд закрити провадження у справі на у зв`язку з усуненням 17.09.2024 відповідачем ТОВ "Софія Ойл" порушеного права позивача ОСОБА_1 . Судові витрати ОСОБА_1 , які складаються зі сплаченого судового збору у сумі 1 211,20 грн та витрат на адвоката у сумі 60 000 грн, у повному обсязі покласти на відповідача ТОВ "Софія Ойл".

Заява обґрунтована тим, що ТОВ "Софія Ойл" 17.09.2024 виплатила присуджене ОСОБА_1 стягнення у справі №369/1588/21.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 жовтня 2024 року в задоволенні заяви представника ТОВ «Софія Ойл» - адвоката Хасіна І. Б. про закриття провадження у справі відмовлено.

Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Павлової Н. Є. про закриття провадження внаслідок усунення ТОВ «Софія Ойл» порушеного права позивача у справі задоволено.

Провадження у вказаній справі закрито.

Стягнуто з ТОВ «Софія Ойл» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правову допомогу у розмірі 60 000 грн.

Ухвала суду першої інстанції в частині відмови у закритті провадження у справі з підстав п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Задовольняючи клопотання представника позивача та закриваючи провадження у справі з підстав п.2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що відсутній предмет спору. У відповідності до ч. 3 ст. 142 ЦПК України, з огляду на задоволення відповідачем вимоги позивача після пред`явлення позову, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених нею судових витрат.

09.10.2024 представник ТОВ «Софія Ойл» - адвокат Хасін І. Б. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 жовтня 2024 року. Закрити провадження у даній справі в зв`язку з її непідвідомчістю судам загальної юрисдикції. Судові витрати покласти на позивача. Винести окрему ухвалу проти позивача та його представника на підставі п. 9 ст. 41 ЦПК України та ч. 2 ст. 262 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що предметом спору в даній справі є визнання недійсним договору фінансового лізингу, укладеного між відповідачами. Підставою для визнання будь-якого правочину недійсним є його невідповідність закону в момент укладення.

Вважає, що предмет спору в даній справі, яким він був на момент подачі позову, таким і залишився на даний час - недійсність договору лізингу на підставі його фіктивності, а тому у суду не було підстав для закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст.255 ЦПК України.

Суд мав або розглянути заяву позивача про закриття провадження у зв`язку з відмовою від позовних вимог, або розглядати справу по суті.

Висновок суду першої інстанції на стадії до початку розгляду справи по суті, що спір виник в результаті неправомірних дій ТОВ "Софія Ойл", вважає неправомірним.

Суд першої інстанції під час вирішення питання про відшкодування понесених позивачем судових витрат на правову допомогу не врахував подані заперечення ТОВ "Софія Ойл" щодо їх не співмірності.

Не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо покладення судових витрат в повному обсязі лише на ТОВ "Софія Ойл" у справі про визнання недійсним договору, як фіктивного (фраудаторного), оскільки фраудаторність передбачає обов`язків спільний умисел обох сторін правочину, які мають на меті укласти договір не з зазначеною в ньому метою, а з іншою, спрямованою проти інтересів позивача.

Вважає, що в даному випадку сама подача позову є проявом зловживання процесуальними правами з боку позивача, адже укладення між відповідачами договору фінансового лізингу жодним чином не зачіпало її прав та обов`язків, відтак, незалежно від результатів вирішення спору, суд мав покласти судові витрати на позивача.

Також вважає незаконними висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні клопотання ТОВ "Софія Ойл" про закриття провадження у справі, зважаючи на її непідвідомчість судам загальної юрисдикції.

Щодо розгляду справи упередженим судом зазначив, що ТОВ "Софія Ойл" було подано через систему "Електронний Суд" заяву про відвід судді Янченку А. В. з детальним викладенням підстав для такого відводу.

Системні порушення процесуального права, допущені суддею, відверта упередженість при розгляді даної справи, стали підставою для звернення до ВРП зі скаргою на дії судді. Проте, суддя не знайшов підстав для відводу та самовідводу.

За наявною у ТОВ "Софія Ойл" інформацією, в даному випадку суддя перебував під тиском з боку сина позивача, який є посадовою особою правоохоронних органів та, використовуючи своє службове становище, впливає на суд.

При цьому, в порушення ЦПК України та Закону "Про Вищу раду правосуддя ", суддя не повідомив Вищу раду правосуддя про тиск на нього та виніс упереджену незаконну ухвалу, якою задовольнив безпідставні вимоги позивача та стягнув з ТОВ "Софія Ойл" судові витрати, помстившись тим самим йому за відвід та скаргу.

23.10.2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Павлова Н. Є. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Зазначила, що до апеляційної скарги не було надано доказів на підтвердження тверджень ТОВ "Софія Ойл" про здійснення тиску на суддю. Ухвалою суду від 18 вересня 2024 року у задоволенні заяви про відвід судді Янченка А. В. було відмовлено.

В свою чергу, направлення копії скарги на суддю, поданої до Вищої ради правосуддя, голові Києво-Святошинського районного суду Київської області, який не впливає на вирішення питання про прийнятність скарги, є однозначною спробою адвоката у протиправний спосіб натиснути на суддю.

27.10.2024 представник АТ «Юнекс Банк» - адвокат Дитинчук В. М. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 жовтня 2024 року про закриття провадження у справі та відмовити позивачеві в задоволенні позову повністю.

Зазначила, що предметом спору в даній справі є питання недійсності договору фінансового лізингу. Між позивачем ОСОБА_1 та АТ "Юнекс Банк", а також з ТОВ "Софія Ойл" врегулювання предмету спору щодо визнання недійсним договору фінансового лізингу не було.

Вважає, що позивач звернулась до суду з штучно створеними позовними вимогами, не маючи на меті захист права, що є зловживанням процесуальними правами.

Укладаючи договір фінансового лізингу, ТОВ "Софія Ойл" розраховувала на виконання договірних господарських зобов`язань, що мало призвести до збільшення активів ТОВ "Софія Ойл" у вигляді отримання права власності на автомобіль, що є об`єктом договору фінансового лізингу.

Після вступу в силу рішення суду у справі №369/15888/21, ТОВ "Софія Ойл" сплатила позивачу боргові зобов`язання за договором позики, що свідчить про виконання судового рішення після набуття ним законної сили, а не уникнення від його виконання.

Вважає, що позивач подав завідомо безпідставний позов, з огляду на відсутність порушених прав позивача.

В судовому засіданні представник ТОВ "Софія Ойл" - адвокат Хасін І. Б. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представники ОСОБА_1 - адвокати Павлова Н. Є. та Книш Н. І. просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Представник АТ «Юнекс Банк» - адвокат Дитинчук В. М. не заперечувала проти часткового задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених нею у відзиві на апеляційну скаргу.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

У статті 255 ЦПК України визначені підстави закриття провадження у справі, зокрема, згідно з пунктом 2 частини першої цієї статті суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, а також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04.

Враховуючи, що спірний договірфінансового лізингу 0.119.0723.ЮО_Л від 27.07.2023, укладений між АТ «Юнекс Банк» та ТОВ «Софія Ойл» не є неукладеним та не був визнаний недійсним, відсутні правові підстави вважати, що в даній справі відсутній предмет спору.

Частиною третьою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Тлумачення зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. Тобто друге речення частини третьої статті 142 ЦПК України повинно застосовуватися у системному зв`язку із першим реченням, де йдеться про відмову від позову позивача.

Суд першої інстанції не врахував, що закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України) не є відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України підставою для стягнення з відповідача на користь позивача понесених нею судових витрат.

Зазначене узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 199/9188/16, від 02 липня 2020 року у справі № 688/3712/19, від 08 липня 2020 року у справі № 688/3320/19, від 24 липня 2020 року у справі № 688/3361/19, від 09 липня 2020 року у справі № 688/3556/19, від 23 липня 2020 року у справі № 688/3708/19, від 11 січня 2021 року у справі № 688/3359/19.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд першої інстанції не врахував таку правову позицію Верховного Суду, яка є незмінною.

Таким чином, у справі, що переглядається, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору та стягнення у зв`язку з цим з відповідача на користь позивача понесених нею судових витрат на підставі ч. 3 ст. 142 ЦПК України.

Зазначене є підставою для скасування оскаржуваної ухвали про закриття провадження у справі та стягнення понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, з ухваленням нового судового рішення про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

З огляду на те, що оскаржувану ухвалу скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду, підстави для перегляду судового рішення в частині відмови в закритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, окремо від рішення суду, відсутні.

Суд не вбачає підстав для висновку, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено обґрунтовану підставу для відводу.

Як вбачається з матеріалів справи, відвід судді Янченку А. В. було заявлено після відмови у задоволенні заяви представника ТОВ "Софія Ойл" про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2024 року в складі судді Пінкевич Н. С вказаний відвід було розглянуто та у задоволенні заяви про відвід судді Янченка А. В. від участі у розгляді даної справи відмовлено.

Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши підстави для відводу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для висновку, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, стосовно якого існували обґрунтовані сумніви стосовно його неупередженості або об`єктивності.

Щодо клопотання про постановлення окремої ухвали.

У частині другій статті 262 ЦПК України передбачено, що суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу та реагування на виявлені під час судового розгляду порушення законності, постановлення окремої ухвали спрямовано на усунення причини та умови, що цьому сприяли.

Відповідно до частини першої статті 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Частиною першою статті 144 ЦПК України визначено, що заходами процесуального примусу є: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; привід; штраф.

Наведені представником ТОВ "Софія Ойл" - адвокатом Хасіним І. Б. доводи про те, позивачем та її представником подано завідомо безпідставний позов, за відсутності порушеного права, з метою залякування відповідача та змушення його виконати рішення суду в іншій справі, дію якого зупинено Верховним Судом, до ухвалення в даній справі остаточного рішення, є передчасними.

Апеляційний суд не встановив обставин, які свідчили б про зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків або іншого порушення законодавства позивачем або її представником під час розгляду справи в суді першої інстанції.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання представника ТОВ "Софія Ойл" - адвоката Хасіна І. Б. про постановлення окремої ухвали не підлягає задоволенню.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц зазначено, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом з тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

З огляду на викладене, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, належить здійснити суду, який ухвалить остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Ойл» - адвоката Хасіна Ігоря Борисовича задовольнити частково.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 жовтня 2024 року скасувати.

Направити справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Ойл», Акціонерного товариства «Юнекс Банк» про визнання недійсним договору фінансового лізингу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.12.2024.

Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк

Судді І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук