Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

20 грудня 2024 року                                                             Справа№200/7285/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу ОСОБА_1

до відповідача: військової частини НОМЕР_1

про: визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів,-

                                                    В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 про: визнання протиправною бездіяльність, яка полягала у невиплаті позивачу, як військовослужбовцю Державної прикордонної служби України, на день виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 16 вересня 2024 року відповідно до абзацу сьомого підпункту 1 пункту 2 статті 15 Закону України від «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; визнання протиправною бездіяльність, яка полягала у невиплаті позивачу, як військовослужбовцю Державної прикордонної служби України, на день виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 16 вересня 2024 року відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, грошової компенсації вартості за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня 2024 року та ненаданні належним чином засвідчених копій речового атестата, арматурної карточки, довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, наказу командира (начальника) військової частини щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, відомості щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно; зобов`язання виплатити відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня 2024 року та надати належним чином засвідчені копії речового атестата, арматурної карточки, довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, наказу командира (начальника) військової частини щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, відомості щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно; визнання протиправною бездіяльність, яка полягала у невиплаті позивачу, як військовослужбовцю Державної прикордонної служби України, відповідно до абзаців третього та четвертого пункту 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткової винагороди в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць за період з 12.03.2024 року по 01.04.2024 року за час перебування на стаціонарному лікуванні в Медичному реабілітаційному центрі МВС України «Кремінці»; зобов`язання нарахувати та виплатити відповідно до абзаців третього та четвертого пункту 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткову винагороду в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць за період з 12.03.2024 року по 01.04.2024 року за час перебування на стаціонарному лікуванні в Медичному реабілітаційному центрі МВС України «Кремінці»; визнання протиправною бездіяльність, яка полягала у невиплаті позивачу, як військовослужбовцю Державної прикордонної служби України, відповідно до абзаців третього та четвертого пункту 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткової винагороди в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць за період з 27.06.2024 року по 17.07.2024 року за час перебування на стаціонарному лікуванні в реабілітаційному центрі Абромішкес Литовської Республіки; зобов`язання нарахувати та виплатити відповідно до абзаців третього та четвертого пункту 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткову винагороду в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць за період з 27.06.2024 року по 17.07.2024 року за час перебування на стаціонарному лікуванні в реабілітаційному центрі Абромішкес Литовської Республіки;  визнання протиправними дії, які полягали в утриманні з грошового забезпечення позивача, як військовослужбовця Державної прикордонної служби України, коштів за період з квітня 2021 року по серпень 2022 року в загальній сумі 36117,74 грн.; стягнення  протиправно утриманих із грошового забезпечення за період з квітня 2021 року по серпень 2022 року коштів в загальній сумі 36117,74 грн.; визнання протиправною бездіяльність, яка полягала у ненаданні позивачу, як військовослужбовцю Державної прикордонної служби України, часу для відпочинку за виконання ним службових обов`язків у вихідні дні в період з 24.02.2022 року по 18.05.2022 року; зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію у грошовій формі за виконання службових обов`язків у 16 вихідних днів в період з 24.02.2022 року по 18.05.2022 року.                    

В обґрунтування позовних вимог  зазначає, що з  30.11.2016 року проходив військову службу в Державній прикордонній службі України на різних посадах у Військовій частині НОМЕР_1 .

Позивача звільнено з військової служби 16 вересня 2024 року.

27.08.2024 року позивачем було подано рапорт про виплату йому у зв`язку із звільненням з військової служби у зв`язку із звільненням з полону одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до абзацу сьомого підпункту 1 пункту 2 статті 15 Закону України від «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Також 27.08.2024 року позивачем подано рапорт про виплату у зв`язку із звільненням з військової служби відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, грошової компенсації вартості за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня 2024 року. В цьому рапорті позивач також просив надати належним чином засвідчені копії його речового атестата, арматурної картки, довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, наказу командира (начальника) військової частини щодо виплати йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, відомості щодо виплати йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Зазначає, що на день виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_1 16 вересня 2024 року в порушення абзацу першого пункту 243 Положення йому не було виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня 2024 року.

З 12.03.2024 року по 01.04.2024 року позивач проходив стаціонарне лікування в Медичному реабілітаційному центрі МВС України «Кремінці».

Вважає, що відповідачем протиправно не виплачено йому додаткову винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць за період з 27.06.2024 року по 17.07.2024 року.

В період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 з квітня 2021 року по серпень 2022 року з грошового забезпечення позивача утримались кошти, а саме за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2021 року, січень, лютий, травень, червень, серпень 2022 року було утримано 1200 грн, 1200 грн, 1200 грн, 1500 грн., 1500 грн., 1500 грн., 1500 грн., 1500 грн., 1500 грн., 1500 грн., 1500 грн., 4500 грн., 8000 грн., 8017,74 грн. відповідно, у загальній сумі 36117,74 грн.

Вважає таке стягнення протиправним.

В період з 21.08.2024 року по 16.09.2024 року час для відпочинку за виконання позивачем службових обов`язків у вихідні, святкові та неробочі дні в період з 18.05.2022 року по 08.02.2024 року  позивачу не надавався.

Вважає, що має право на отримання компенсації (оплати) за виконання службових обов`язків у 16 вихідних днів в період з 24.02.2022 року по 18.05.2022 року, чого відповідачем зроблено не було.

З 27.06.2024 року по 17.07.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в Державній реабілітаційній лікарні «Абромішкес» в Литовській Республіці.

Вважає, що відповідачем протиправно не виплачено йому додаткову винагороду в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць за період з 27.06.2024 року по 17.07.2024 року за час мого перебування на стаціонарному лікуванні в Державній реабілітаційній лікарні «Абромішкес» в Литовській Республіці відповідно до абзаців третього та четвертого пункту 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач не погодившись з доводами позивача, викладеними у позовній заяві надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

З наявних облікових даних відомо, що ОСОБА_1 в період з 30.11.2016 по 16.09.2024 проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_1 ) та був зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення. Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 13.09.2024 № 1070-ОС, головного сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, який перебуває у розпорядженні начальника НОМЕР_2 прикордонного загону (остання займана посада - начальник відділення технічних засобів охорони державного кордону відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б), звільненого наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 21.08.2024 № 964-ОС за підпунктом «д» (у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у запас, з 16.09.2024. Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 16 вересня 2024 року.

Позивач звернувся з рапортом від 27.08.2024 № 04.4/43767/24-Вн в якому просив нарахувати та виплатити йому у зв`язку із звільненням з військової служби у зв`язку із звільненням з полону одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються. У зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 на підставі наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 21.08.2024 № 964- ОС та виключенням зі списків особового складу і всіх видів забезпечення наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 13.09.2024 № 1070-ОС, на виконання вимог абзацу 7 підпункту 1 пункту 2 статті 15 Закону України від «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позивачу було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 7 повних календарний років служби, що в загальному склало – 103614,70 грн.

Відповідачем здійснено нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення з 7 повних календарних років служби у відповідності до норм чинного на момент звільнення ОСОБА_1 з військової служби законодавства.

У відповідності до довідки від 11.03.2024 № 489 госпітальної військової -лікарської комісії виданої головному сержанту позивачу військово-медичним клінічним центром Держприкорднслужби України «Діагноз та постанова госпітальної військової-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Гіпертонічна хвороба І ст. СН 0 ст. Багатовузловий зоб І ст. Еутиреоз. Та рекомендовано лікування у медичному реабілітаційному центрі МВС України «Кремінці», орієнтовним строком на 21 день.

01.04.2024 була видана МРЦ МВС України «Кремінці» виписка № 64/61/24, в якій зазначено період лікування з 12.03.2024 по 01.04.2024 та повний діагноз: Гіпертонічна хвороба І ст. СН 0 ст. Багатовузловий зоб І ст. Еутиреоз. Хронічний гастродуоденіт, асоційований з рН. Дистальний ерозивний езофагіт. Грудний сколіоз І ст., грудний кіфоз ІІ ст. Остеохондроз шийного, грудного та поперекового відділів хребта. Хронічна вертеброгенна цервікоторакалгія, н/ремісія. Хронічний попереквокрижовий радикуліт, больовий синдром. Ентезопатія сухожилків біцепса лівого стегна. Хронічний простатит. Остеоїд-остеома лівої тьмяної кітки. Хронічний комбінований геморой, фаза н/ремісії.

Тобто, не зазначено, що дане захворювання є пораненням або каліцтвом, отримане в зазначені періоди.

У виписці з медичної картки амбулаторного хворого № 1654 виданої Львівським військово-медичним клінічним центром 31.07.2024 ОСОБА_1 , який проходив лікування гіпертонічної хвороби І стадії (основне лікування), та наслідки травматичного часткового розриву медіального меніску лівого колінного суглоба, наслідки вибухових травм, закритих черепно-мозкових травм (за 16.03.2022, 09.04.2022, 1.05.2022), акубаротравми - у вигляді вегетосудинної нестійкості, цефалгічного синдрому хронічної двобічної сенсоневральної втрати слуху. Змішаний тривожний, депресивний розлад з помірно вираженими хворобливими проявами. Тобто позивач зазначене лікування проходив в Латвійській Республіці та після повернення в Україну, жодних документів (доказів) довідок/виписок із зазначенням діагнозу, до матеріалів справи не долучив.

Позивач звернувся з рапортом від 27.08.2024 № 04.4/43770/24-Вн в якому просив нарахувати та виплатити йому у зв`язку із звільненням з військової служби грошову компенсацію за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01 січня 2024 року. Враховуючи вищезазначене, на підставі вказаного рапорту та довідки-розрахунку від 10.09.2024 № 29, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 17.09.2024 № 1082-ОС, позивачу було нараховано грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня 2024 року та виплачено у вересні 2024 року у розмірі 64465,79 грн., що підтверджується розрахунковим листом від 28.10.2024 № 895. Також зазначаємо, речовий атестат надається військовослужбовцю тільки при переведенні його в іншу частину для подальшого проходження служби з метою постановки на речове забезпечення, тобто при звільненні речовий атестат особі не видається. Разом з цим, військовою частиною НОМЕР_1 здійснено нарахування та виплату ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня 2024 року та виплачено у вересні 2024 року у відповідності до чинного на момент звільнення з військової служби позивача законодавства.

27.06.2024 за № 04.4/32070/24-Вн позивач звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 щодо надання йому роз`яснення щодо утримання з його грошового забезпечення за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2021 року, січень, лютий, травень, червень, серпень 2022 року 1200,00 грн., 1200,00 грн., 1500,00 грн., 1500,00 грн., 1500,00 грн., 1500,00 грн., 1500,00 грн., 1500,00 грн., 1500,00 грн., 1500,00 грн., 4500,00 грн., 8000,00 грн, 8017,74 грн. У відповідь на вказаний рапорт військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь від 17.09.2024 № 09/10536-24-Вих, в якій позивачу повідомлено, що згідно даних зазначених у програмному забезпеченні утримання з грошового забезпечення позивача здійснювались у зв`язку з переплатою винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах, операції об`єднаних сил та інших заходах в умовах особливого періоду за дні перебування в місцях, які не знаходяться на лінії бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів першого ешелону за період з 11.06.2020 по 30.11.2020 у сумі 36117,74 грн. Утримання здійснювались на підставі особистих рапортів військовослужбовця та наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 28.05.2021 року № 327-ОС, які були знищенні в ході бойових дій у АДРЕСА_1 .

Відповідно з даними зазначеними у програмному забезпеченні утримання з грошового забезпечення позивача здійснювались у зв`язку з переплатою винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах, операції об`єднаних сил та інших заходах в умовах особливого періоду за дні перебування в місцях, які не знаходяться на лінії бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів першого ешелону у сумі 36117,74 гривень. Утримання здійснювались на підставі особистих рапортів військовослужбовця та наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 28.05.2021 № 327-ОС, які були знищенні в ході бойових дій у місті Маріуполь. Проте, сам факт волевиявлення ОСОБА_1 щодо відрахування у зв`язку з переплатою винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах, операції об`єднаних сил та інших заходах в умовах особливого періоду за дні перебування в місцях, які не знаходяться на лінії бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів першого ешелону зафіксований за допомогою програмного забезпечення Державного підприємства «ІНФОТЕХ», яке дає змогу здійснювати зберігання та використання інформації щодо складових грошового забезпечення військовослужбовців у віддаленому доступі на серверах Державної прикордонної служби України. Таким чином, рапорти ОСОБА_1 , у якому він просив відраховувати частину його грошового забезпечення було знищено в місті Маріуполь, проте на вищевказаних серверах та в програмному забезпеченні ДП «ІНФОТЕХ» зберіглась інформація про наявність такого рапорту як підстави для утримання коштів з грошового забезпечення ОСОБА_1 .

Виконання службових обов`язків військовослужбовцями у вихідні, святкові та неробочі дні не оплачується, а компенсується такому військовослужбовцю наданням часу для відпочинку в інші дні. Те що відповідач приймав безпосередню участь в бойових діях не є беззаперечним доказом того, що йому не надавалось часу для відпочинку.

У задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Позивач надав відповідь на відзив, у якому зазначив наступне.

До дня виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 16 вересня 2024 року відповідачем не було нараховано одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та у день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 16 вересня 2024 року Військовою частиною НОМЕР_1 не було виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що, на його думку, є протиправним.

Разом з тим, як вбачається з відповіді на відзив, відповідно до виписки по надходженням по картці/рахунку 27.09.2024 року на банківський рахунок позивача було зараховано 102060,48 грн., що за його розрахунками є одноразовою грошовою допомогою при звільненні.

Керівництвом Військової частини НОМЕР_1 не було повідомлено позивача про те, що виплата одноразової грошової допомоги буде здійснена після 16 вересня 2024 року.

Відповідно до виписки по надходженням по картці/рахунку тільки 18.10.2024 року, а не у вересні 2024 року, як відповідачем зазначено у відзиві, на банківський рахунок позивача було зараховано 63498,80 грн., що за розрахунками позивача є грошовою компенсацією вартості за неотримане речове майно.

І нормами спеціального законодавства, і нормами трудового законодавства передбачено те, що особі у день закінчення правовідносин з підприємством, установою, організацією мають бути виплачені всі суми, що їй належать від цих підприємства, установи, організації.

Вказує, що у день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 16 вересня 2024 року Військовою частиною НОМЕР_1 йому не було виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, що на його думку є протиправним, оскільки є порушенням чинного законодавства.

27.08.2024 року позивачем було подано рапорт про виплату йому у зв`язку із звільненням з військової служби грошової компенсації вартості за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня 2024 року, в якому він також просив надати належним чином засвідчені копії речового атестата, арматурної картки, довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, наказу командира військової частини щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, відомості щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Ні станом на час виключенні позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 16 вересня 2024 року, ні в термін не більше одного місяця від дня надходження до Військової частини НОМЕР_1 рапорту від 27.08.2024 року про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно копії арматурної картки, довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, наказу командира військової частини щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, відомості щодо виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно Військовою частиною НОМЕР_1 надані не були. Копії зазначених документів надійшли від Військової частини НОМЕР_1 тільки 06 листопада 2024 року. Проте, надіслані копії документів завірені з порушенням вказаного вище – без зазначення найменування посади та дати засвідчення копії.

У зв`язку з травмами та іх наслідками, пов`язаними із захистом Батьківщини (у зв`язку з вибуховими травмами, закритими черепно-мозковими травмами (16.03.22р., 09.04.22р., 10.05.22р.), акубаротравмами, стійкою незначно вираженою вегетосудинною нестійкістю, хронічною лівобічною сенсоневральною приглуховатістю середнього ступеня) я з 12.03.2024 року по 01.04.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні в Медичному реабілітаційному центрі МВС України «Кремінці».

У зв`язку з травмою та її наслідками, пов`язаними із захистом Батьківщини (у зв`язку з частковим розривом медіального меніска лівого колінного суглоба, - у вигляді зміцнілого фіброзного мозоля, больового синдрому, без порушень функцій лівої нижньої кінцівки) позивач з 27.06.2024 року по 17.07.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні в Державній реабілітаційній лікарні «Абромішкес» в Литовській Республіці.

Будь-яких рапортів про утримання з грошового забезпечення «у зв`язку з переплатою винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах, операції об`єднаних сил та інших заходах в умовах особливого періоду за дні перебування в місцях, які не знаходяться на лінії бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів першого ешелону у сумі 36117,74 гривень» не підписував та не подавав, зміст наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 28.05.2021 № 327-ОС до відома позивача ніхто не доводив.

Рахункова помилка, внаслідок якої відбулася переплата позивачу «винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах, операції об`єднаних сил та інших заходах в умовах особливого періоду за дні перебування в місцях, які не знаходяться на лінії бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів першого ешелону» має бути підтверджена відповідачем належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

В період з 24.02.2022 року по 18.05.2022 року позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в населеному пункті Маріуполь Донецької області. В цей час приймав безпосередню участь в бойових діях в режимі без обмеження загальної тривалості службового часу. Тобто, в цей період часу вихідних днів у позивача не було.

Інші дні для відпочинку за виконання службових обов`язків у вихідні дні в місті Маріуполь Донецької області в період з 24.02.2022 року по 18.05.2022 року Військовою частиною НОМЕР_1 не надавались.

Відповідачем надано заперечення, у яких останній зазначив наступне.

Грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 64465,79 грн. та одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при звільнення з військової служби у розмірі 103614,70 грн. військовою частиною НОМЕР_1 виплачено позивачу після надходження фінансування на здійснення таких виплат. Таким чином затримка вищевказаних виплат відбулась не з вини відповідача.

Речовий атестат надається військовослужбовцю тільки при переведенні його в іншу частину для подальшого проходження служби з метою постановки на речове забезпечення, при звільненні речовий атестат особі не видається.

В решті позовних вимог надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , РНОКПП:   НОМЕР_4 .

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 13 вересня 2024 року № 1070-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, який перебуває у розпорядженні начальника НОМЕР_2 прикордонного загону (остання займана посада - начальник відділення технічних засобів охорони державного кордону відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б), звільненого наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 21.08.2024 № 964-ОС за підпунктом «д» (у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у запас, з 16.09.2024.

Вказаним наказом визначено календарну вислугу 07 років 09 місяців 16 днів, пільгову вислугу – 10 років 11 місяців 06 днів.

Всього  - 18 років 08 місяців 22 дні.

Визначено виплатити компенсацію за невикористані дні щорічні основні відпустки: за 2022 рік – за 30 календарних днів, за 2023 рік – за 30 календарних днів, за 2024 рік – 5 календарних днів.

Визначено виплатити компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2024 рік у загальній кількості 22 дні.

Також визначено позивача таким, що гідний виплати з 01 по 16 вересня 2024 року:

- надбавки за особливості проходження служби у розмірі 40 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та вислуги років;

- преміювання у розмірі 480 відсотків посадового окладу.

Наказом Начальник НОМЕР_2 прикордонного загону від 17.09.2024 № 1082-ОС «Про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» визначено виплатити позивачу компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 64465,79 грн.

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби від 20 вересня 2024 року № 1097-ОС «Про особовий склад» внесено зміни до п. 4 Наказу від 13 вересня 2024 року № 1070-ОС, доповнивши його абзацем «Відповідно до п. 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 7 повних календарних років служби (з 30.11.2016 по 16.09.2024) у розмірі 103614,70 грн.»

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах визначені Законом  України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі – Закон № 2011-ХІІ).

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовцям крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби у зв`язку із звільненням з полону.

Як встановлено судом, Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби від 13 вересня 2024 року № 1070-ОС виплата такої допомоги позивачу не визначена.

Разом з тим, Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби від 20 вересня 2024 року № 1097-ОС внесено зміни до п. 4 зазначеного вище наказу, яким позивачу визначено виплатити вказану вище одноразову допомогу у розмірі 103614,70 грн. за сім календарних років служби.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 27.09.2024 року позивачеві виплачено вказану допомогу у розмірі 102060,48 грн. (з урахуванням утриманого військового збору що вбачається з розрахункового листа за вересень 2024 року.).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем вказану допомогу  виплачено позивачу не у день звільнення з військової служби.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність, яка полягала у невиплаті позивачу, як військовослужбовцю Державної прикордонної служби України, на день виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, суд зазначає наступне.

Визнання протиправною бездіяльність, яка полягала у невиплаті позивачу, як військовослужбовцю Державної прикордонної служби України, на день виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 16 вересня 2024 року відповідно до абзацу сьомого підпункту 1 пункту 2 статті 15 Закону України від «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, за умови факту виплати зазначеної допомоги, не призведе до відновлення порушених прав позивача.

Суд зазначає, що розмір вказаної допомоги позивачем не оскаржується. Також позивачем не заявлено вимогу про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки виплати вказаної допомоги по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява (постанова Верховного Суду від 24 вересня 2019 року у справі №819/1420/15).

Установлюючи правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, ця норма встановлює виняток у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (постанови Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі №826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі №807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі №804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі №826/9457/18, від 22 листопада 2019року у справі №815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі №815/3145/15, від 7 лютого 2020 року у справі №826/11086/18, від 5 травня 2020 року у справі №1340/4044/18, від 23червня 2020 року у справі №820/1545/16, від 6 серпня 2020 року у справі №805/3147/16-а).

Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від 7 лютого 2020 року у справі №826/11086/18).

Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що обрання ефективного способу захисту порушеного права позивача в цій частині позовних вимог призведе до зміну предмету спору у цій справі.

Враховуючи наведене, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача в цій частині.

Щодо компенсації вартості за неотримане речове майно, суд зазначає наступне.

Відповідно до довідки-розрахунку № 29 від 10.09.2024 позивачу визначено грошову компенсацію замість належного до видачі речового майна за період проходження служби у розмірі 64465,79 грн, сума до видачі з урахуванням податків становить 63498,80 грн.

Наказом Начальник НОМЕР_2 прикордонного загону від 17.09.2024 № 1082-ОС визначено виплатити позивачу компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 64465,79 грн.

Вказану компенсацію суму перераховано на банківський рахунок позивача 18 жовтня 2024 року в розмірі 63498,80 грн. (з урахуванням утриманого військового збору що вбачається з розрахункового листа за жовтень 2024 року.).

Враховуючи наведене, відповідачем самостійно нараховано та виплачено позивачу компенсацію вартості за неотримане речове майно. Виплата даної компенсації відбулась з затримкою.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність, яка полягала у невиплаті позивачу, компенсації за неотримане речове майно як військовослужбовцю Державної прикордонної служби України, на день виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, суд зазначає наступне.

Визнання протиправною бездіяльність, яка полягала у невиплаті позивачу, як військовослужбовцю Державної прикордонної служби України, на день виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 16 вересня 2024 року грошової компенсації вартості за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня 2024 року за умови факту виплати зазначеної допомоги, не призведе до відновлення порушених прав позивача.

Суд зазначає, що розмір вказаної допомоги позивачем не оскаржується. Також позивачем не заявлено вимогу про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки виплати вказаної допомоги по день фактичного розрахунку.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту його порушеного права, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність, яка полягала у ненаданні позивачу на його звернення до командира Військовій частині НОМЕР_1 (рапорт) належним чином засвідчених копій його арматурної картки, довідки про вартість речового майна, що належить йому до видачі, наказу командира Військової частини НОМЕР_1 про виплату йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, відомості щодо виплати йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, суд зазначає наступне.

Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».

Відповідно до п. 4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.          

Відповідно до п. 5  Порядку № 178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно пункту 5 розділу ІІ наказу Міністерства внутрішніх справ України від 16.05.2024 № 310 «Про речове забезпечення в Державній прикордонній службі України» визначено, що військовослужбовцю, який проходив військову службу за контрактом або кадрову військову службу, у разі звільнення в запас видається атестат на предмети речового майна, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення таку особу буде призвано або прийнято на військову службу, до її забезпечення зараховується речове майно, видане раніше. Предмети речового майна, отримані понад 12 місяців до звільнення в запас, до забезпечення не зараховуються.

Як встановлено судом, з відповіді на відзив позивача, останнім були отримані  копію наказу, копію атестату про предмети речового майна, копію арматурної картки, копію довідки-розрахунку про виплату компенсації замість належного до видачі речового майна за період проходження служби 06 листопада 2024 року.

Разом з тим позивач зазначає, що дані документи не були надані станом на час його звільнення 16.09.2024 року а також копії документів завірені з порушенням пункту 5.26. національного стандарту ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», а саме без зазначення найменування посади та дати засвідчення копії.

Втім, суд вважає за необхідне зазначити, що спір про суми належної позивачу суми компенсації вартості за неотримане речове майно між сторонами відсутній, а саму таку компенсацію отримано позивачем 18 жовтня 2024 року.

У постанові Верховного Суду України від 23.05.2017 у справі № 800/541/16 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.03.2021 у справі № 826/10323/16 акцентовано увагу, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 15.03.2019 у справі № 815/622/17 та від 12.02.2020 у справі № 160/7402/18.

Суд зазначає, що позивачем до суду не надано жодних пояснень та відповідних доказів на обґрунтування настання негативних наслідків у зв`язку із порушенням відповідачем строків надання копій вказаних вище документів або їх оформлення без дати засвідчення копії.

Враховуючи наведене, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати збільшеної допомоги до 100000 грн за періоди з 12.03.2024 по 01.04.2024 та з 27.06.2024 по 17.07.2024, суд зазначає наступне.

На час виникнення спірних правовідносин позивач проходив службу у Державній прикордонній службі України, отже, при вирішенні даної підлягає застосуванню законодавство, яке регулює спірні правовідносини, в частині, що стосується військовослужбовців Державної прикордонної служби України.

За ст. 16 Закону України від 3 квітня 2003 року № 661-IV «Про Державну прикордонну службі України» умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Згідно ч.ч. 1-4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 (далі Інструкція №558).

Згідно Інструкції № 558 грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату. За службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується. Розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний місяць, а за декілька днів, визначається, ураховуючи кількість календарних днів у цьому місяці. Грошове забезпечення, виплачене в розмірах, установлених законодавством, які діяли з дати виплати, поверненню не підлягає, якщо право на нього повністю або частково військовослужбовцем надалі втрачене. Грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього. Грошове забезпечення виплачується з дня зарахування до списків особового складу органу Держприкордонслужби.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова № 168) (у редакції чинній на дату прийняття), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 1-1 Постанови № 168 у редакції, чинній на момент проходження лікування позивача у спірний період, було визначено, що на період воєнного стану:

Отже, передбачена Постановою № 168, додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців, не є постійною і не має систематичного характеру.

Пунктом 1-2 Постанови № 168 у редакції, яка діяла на момент проходження позивачем лікування у спірні в цій справі періоди було встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що Постанова №168 передбачає дві підстави для проведення нарахування і виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 такої Постанови, у розмірі 100000 грн, а саме:

1) які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого;

2) які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. 

Постанова КМУ №168 надає право на отримання додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн військовослужбовцям, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

При цьому суд зауважує, що зазначена норма направлена на виплату додаткової винагороди тим військовослужбовцям, які лікують саме поранення (контузію, травму, каліцтво) пов`язане із захистом Батьківщини, що носить разовий характер отримання, а не захворювання пов`язане із захистом Батьківщини, яке є супутнім основному діагнозу або є наслідком (захворюванням) такого поранення (контузії, травми, каліцтва).

Як встановлено судом з виписки № 64/61/21 із медичної карти стаціонарного хворого № 231, виданою МРЦ МВС України «Кремінці», позивач з 12.03.2024 по 01.04.2024 перебував на стаціонарному лікуванні.

Повний діагноз: Гіпертонічна хвороба І ст. СН 0 ст. Багатовузловий зоб І ст. Еутиреоз. Хронічний гастродуоденіт, асоційований з рН. Дистальний ерозивний езофагіт. Грудний сколіоз І ст., грудний кіфоз ІІ ст. Остеохондроз шийного, грудного та поперекового відділів хребта. Хронічна вертеброгенна цервікоторакалгія, н/ремісія. Хронічний попереквокрижовий радикуліт, больовий синдром. Ентезопатія сухожилків біцепса лівого стегна. Хронічний простатит. Остеоїд-остеома лівої тьмяної кітки. Хронічний комбінований геморой, фаза н/ремісії.

Як встановлено судом з епікризу стаціонарного хворого, виданого Державною реабілітаційною лікарнею Абромішкес, позивач проходив курс реабілітації з 27.06.2024 по 17.07.2024.

Відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 (в/ч НОМЕР_5 ) № 2219 від 22 серпня 2024 року позивачу встановлено діагноз: Змішаний тривожний і депресивний розлад з помірно вираженими хворобливими проявами. Гіпертонічна хвороба І стадії. Гастроезофагеальна рфлюксна хвороба з ерозивним езофагітом, з нечастини загостреннями, - за наявності об`єктивних даних без порушення функцій. Хронічний гастродуоденіт, фаза ремісії, Вузловий зоб І ступеня, еутиреоз. Аліментарне ожиріння І ступеня. Хронічний попереко-крижовий радикуліт, стадія ремісії. Хронічна вертеброгенна цервікоторакалгія. Поширений міжхребцевий остеохондроз хребта, деформуючий спондильоз поперекового відділу хребта ІІ ступеня, сколіоз грудного відділу хребта І ступеня з больовим синдромом, з незначним порушенням функцій. Остеома лівої лобної пазухи без порушення функції. Хронічний змішаний геморой, стадія ремісії., з рідкими загостреннями при успішному лікуванні.

Захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.

Наслідки вибухових травм, закритих черепно-мозкових травм (16.03.2022, 09.04.2022, 10.05.2022), акубаротравм, - у вигляді стійкої незначно вираженої вегетосудинної нестійкості, хронічної лівобічної сенсоневральної приглухуватості середнього ступеня.

Травми, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.

Наслідки травм (09.05.2022): часткового розриву меніска лівого колінного суглоба,- у вигляді зміцнілого фіброзного мозоля, больового синдрому, без порушень функцій лівої нижньої кінцівки.

Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини.

Таким чином, з наданих позивачем документів не вбачається, що позивач у спірний період перебував на стаціонарному лікуванні з лікування саме поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини.

Враховуючи наведене, позовні вимог в частині нарахування та виплати збільшеної допомоги до 100000 грн за періоди з 12.03.2024 по 01.04.2024 та з 27.06.2024 по 17.07.2024 задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію у грошовій формі за виконання ним службових обов`язків у 16 вихідних днів в місті Маріуполі Донецької області в період з 24.02.2022 року по 18.05.2022 року, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України розподіл часу здійснюється таким чином, щоб забезпечити у військовій частині постійну бойову готовність і проведення занять з бойової підготовки та створити умови для підтримання порядку, військової дисципліни й виховання військовослужбовців, підвищення їх культурного рівня, всебічного побутового обслуговування, відпочинку й харчування.

Для військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин) встановлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Для військовослужбовців строкової військової служби і курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Тривалість робочого тижня встановлюється законом.

Військові навчання, походи кораблів, бойові стрільби та бойове чергування, несення служби у добовому наряді здійснюються у будь-які дні тижня без обмеження загальної тривалості службового часу.

Частиною 2 статті 203 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що офіцерам, військовослужбовцям військової служби за контрактом, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за № 854/32306 (далі Інструкція №558).

За приписами п. 4 розділу І Інструкції №558 за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується.

Відповідно до висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі № 21-8а15 та постанові Верховного Суду від 26.09.2019 у справі №803/1755/16, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Враховуючи, що нормами спеціального законодавства врегульовано порядок компенсування служби військовослужбовців Державної прикордонної служби України у святкові, вихідні та неробочі дні шляхом надання днів відпочинку, відсутні підстави для застосування трудового законодавства, зокрема положень Кодексу законів про працю України.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення протиправно утриманих з грошового забезпечення за квітень 2021 року - серпень 2022 року коштів в загальній сумі 36117,74 грн суд зазначає наступне.

16 червня 2024 року позивач звернувся до відповідача із рапортом про надання роз`яснень щодо утримання з його грошового забезпечення  за квітень-грудень 2020 року, січень-серпень 2022 року.

17.09.2024 року відповідачем надано відповідь № 09/10356/24- ВИХ, зі змісту яких згідно даних зазначених у програмному забезпеченні утримання з грошового забезпечення ОСОБА_1 здійснювались у зв`язку з переплатою винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах, операції об`єднаних сил та інших заходах в умовах особливого періоду за дні перебування в місцях, які не знаходяться на лінії бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів першого ешелону за період з 11.06.2020 по 30.11.2020 у сумі 36117,74 грн.

Як встановлено судом з наданих відповідачем довідок про грошове забезпечення позивача, у 2022 році із грошового забезпечення позивача було відраховано винагороду за участь в ООС у минулі роки в таких розмірах: січень – 1500 грн., лютий – 1500 грн., травень – 4500 грн., червень  - 8000 грн., серпень – 8017,74 грн. Загальний розмір відрахувань вказаної винагороди за 2022 рік становив 23517,74 грн.

У 2021 році із грошового забезпечення позивача було відраховано винагороду за участь в ООС у минулі роки в таких розмірах: квітень – червень – по  1200 грн. щомісячно, липень –  грудень по 1500 грн щомісячно.  Загальний розмір відрахувань вказаної винагороди за 2021 рік становив 12600 грн.

Загальний розмір відрахування становив 36117,74 грн.

Як зазначено відповідачем, факт надання особистого дозволу позивачем щодо відрахування у зв`язку з переплатою винагороди зафіксований за допомогою програмного забезпечення Державного підприємства «ІНФОТЕХ», яке дає змогу здійснювати зберігання та використання інформації щодо складових грошового забезпечення військовослужбовців у віддаленому доступі на серверах Державної прикордонної служби України.

Також відповідач зазначив, що утримання з грошового забезпечення позивача здійснювались на підставі особистих його рапортів та наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 28.05.2021 № 327-ОС, які були знищенні в ході бойових дій у місті Маріуполь.

Суд зазначає, що будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем до суду не надано.

З наданих суду відповідачем довідок за грошове забезпечення та інших видів винагороди за 2021 та 2022 роки не вбачається наданої позивачем згоди на утримання коштів з його грошового забезпечення.

Враховуючи, що спеціальним законодавством, яким врегульовано порядок оплати праці військовослужбовців, не визначено підстав відрахувань з їх грошового забезпечення, тому за аналогією закону до спірних відносин слід застосувати норми статті 127 КЗпП України.

Відповідно до статті 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) роботодавця:

1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках роботодавець вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію;

3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №  160-IX (далі Закон № 160) особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Як визначено частинами другою, третьою, четвертою статті 8 Закону № 160 у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. (…).

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

Між тим, відповідачем не надано жодного належного доказу того, що позивач є винною особою та на нього поширюються норми Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» під час отримання ним сум винагороди за участь в АТО/ООС.

Отже, отримані позивачем суми винагороди за участь в АТО/ООС не можна вважати шкодою, завданою з вини працівника підприємству, установі, організації, яка відраховується з заробітної плати працівника відповідно до п. 3 ст. 127 КЗпП України.

Згідно статті 1215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

За таких обставин, суд доходить до висновку щодо недоведення відповідачем правомірності утримання з позивача надмірно виплачених сум грошової винагороди за участь в ООС у розмірі 36117,74 грн.

З урахуванням наведеного, в цій частині суд вважає за необхідним визнати протиправними дії, які полягали в утриманні з грошового забезпечення позивача надмірно виплачених сум винагороди за участь в ООС в загальній сумі 36117,74 грн. та стягнути утриману суму винагороди за участь в ООС в загальній сумі 36117,74 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, з урахуванням положень частини 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне змінити обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права та частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 шляхом визнання протиправними дії, які полягали в утриманні з грошового забезпечення позивача надмірно виплачених сум винагороди за участь в ООС в загальній сумі 36117,74 грн. та стягнення сум винагороди за участь в ООС в загальній сумі 36117,74 грн.

Суд зазначає, що вказаний спосіб захисту буде належним та достатнім для остаточного вирішення спору між сторонами.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку із чим питання щодо розподілу витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору судом не вирішується.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

                                                        В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про: визнання протиправною бездіяльність, яка полягала у невиплаті позивачу, як військовослужбовцю Державної прикордонної служби України, на день виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 16 вересня 2024 року відповідно до абзацу сьомого підпункту 1 пункту 2 статті 15 Закону України від «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; визнання протиправною бездіяльність, яка полягала у невиплаті позивачу, як військовослужбовцю Державної прикордонної служби України, на день виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 16 вересня 2024 року відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, грошової компенсації вартості за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня 2024 року та ненаданні належним чином засвідчених копій речового атестата, арматурної карточки, довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, наказу командира (начальника) військової частини щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, відомості щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно; зобов`язання виплатити відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня 2024 року та надати належним чином засвідчені копії речового атестата, арматурної карточки, довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, наказу командира (начальника) військової частини щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, відомості щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно; визнання протиправною бездіяльність, яка полягала у невиплаті позивачу, як військовослужбовцю Державної прикордонної служби України, відповідно до абзаців третього та четвертого пункту 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткової винагороди в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць за період з 12.03.2024 року по 01.04.2024 року за час перебування на стаціонарному лікуванні в Медичному реабілітаційному центрі МВС України «Кремінці»; зобов`язання нарахувати та виплатити відповідно до абзаців третього та четвертого пункту 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткову винагороду в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць за період з 12.03.2024 року по 01.04.2024 року за час перебування на стаціонарному лікуванні в Медичному реабілітаційному центрі МВС України «Кремінці»; визнання протиправною бездіяльність, яка полягала у невиплаті позивачу, як військовослужбовцю Державної прикордонної служби України, відповідно до абзаців третього та четвертого пункту 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткової винагороди в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць за період з 27.06.2024 року по 17.07.2024 року за час перебування на стаціонарному лікуванні в реабілітаційному центрі Абромішкес Литовської Республіки; зобов`язання нарахувати та виплатити відповідно до абзаців третього та четвертого пункту 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткову винагороду в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць за період з 27.06.2024 року по 17.07.2024 року за час перебування на стаціонарному лікуванні в реабілітаційному центрі Абромішкес Литовської Республіки;  визнання протиправними дії, які полягали в утриманні з грошового забезпечення позивача, як військовослужбовця Державної прикордонної служби України, коштів за період з квітня 2021 року по серпень 2022 року в загальній сумі 36117,74 грн.; стягнення  протиправно утриманих із грошового забезпечення за період з квітня 2021 року по серпень 2022 року коштів в загальній сумі 36117,74 грн.; визнання протиправною бездіяльність, яка полягала у ненаданні позивачу, як військовослужбовцю Державної прикордонної служби України, часу для відпочинку за виконання ним службових обов`язків у вихідні дні в період з 24.02.2022 року по 18.05.2022 року; зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію у грошовій формі за виконання службових обов`язків у 16 вихідних днів в період з 24.02.2022 року по 18.05.2022 року – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягали в утриманні з грошового забезпечення ОСОБА_1 надмірно виплачених сум винагороди за участь в ООС в загальній сумі 36117,74 грн.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 сум на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП:   НОМЕР_4 ) утриману винагороду за участь в ООС в загальній сумі 36117,74 грн.          

Повний текст рішення складено та підписано 20 грудня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.     

Суддя                                                                                   В.В. Олішевська