ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                 Головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А

20 грудня 2024 р. Справа № 520/23647/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Калиновського В.А. ,  Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 року   по справі № 520/23647/23

за позовом ОСОБА_1   

до    Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області                        

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

29.08.2023 року позивачка,    ОСОБА_1 завернулась до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 31.07.2023 року № 045750019777, в якому їй відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – ГУ ПФУ в Харківській області, пенсійний орган) зарахувати її стаж з 01.09.1989 року по 07.07.1990 року та з 05.08.2020 року по 30.06.2023 року на підставі трудової книжки НОМЕР_1 та даних у пенсійній справі (форма ОК-5);

- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути її заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з 24.07.2023 року, із врахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, статті 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788-XII) до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ).

В обґрунтування позову позивачка зазначає, що має право виходу на пенсію у 50 років при пільговому стажі 10 років згідно з п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 року. Крім того, зазначає про те, що відповідачем протиправно не зараховано до її страхового стажу наступні періоди: з 01.09.1989 року по 07.07.1990 року – навчання в СПТУ № 54 м. Дніпро; з 01.04.2023 року по 30.06.2023 року.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову, у відзиві ГУ ПФУ в Харківській області зазначає, що  відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації  робочих місць , - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Вказує, що законодавцем встановлено два критерії щодо визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, а саме, досягнення відповідного віку та наявність страхового стажу. Вказує, що у спірних правовідносинах, станом на дату звернення позивачки до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії остання  досягла 51 року, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону Nє1058. Також зазначає, що результатами розгляду поданої позивачкою заяви та доданих документів до загального страхового та пільгового стажу зараховані всі періоди роботи ОСОБА_1 та загальний страховий стаж становить 24 роки 02 місяці 14 днів, з яких пільговий стаж - 11 років 00 місяців 18 днів.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 року (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадження)) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Так, судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 31.07.2023 року № 045750019777, в якому відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати стаж ОСОБА_1 з 01.09.1989 року по 07.07.1990 року на підставі трудової книжки НОМЕР_1 .

Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з 24.07.2023 року, із врахуванням висновків суду.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з ГУ ПФУ в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 536,80 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що згідно зі ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості перерв. Відповідно до п. "д" ст. 56 вищезазначеного Закону до загального трудового стажу враховується період навчання у вищих і середніх навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що період з 01.09.1989 року по 07.07.1990 рік має бути зарахований позивачці до стажу роботи.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача зарахувати стаж з 05.08.2020 року по 30.06.2023 року, суд зазначив про те, що записом у трудовій книжці номер 13 зазначено, що позивачка 05.08.2020 року прийнята на посаду лаборанта експозиційного розплідника ННК "Акваріум ДНУ". Матеріали справи підтверджують сплату ЄСВ позивачкою до Головного управління Пенсійного фонду. Однак, зовсім не підтверджують період та посади на яких працювала позивачка в період з 05.08.2020 року по 30.06.2023 року. Тому суд дійшов висновку про те, що зазначена позовна вимога задоволенню  не підлягає.

Не погоджуючись із судовим рішенням, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в апеляційній скарзі представник позивачки    ОСОБА_1 – Варелжан Н.А. просить скасувати судове рішення в частині відмови зарахувати стаж ОСОБА_1 з 05.08.2020 року по 30.06.2023 року на підставі трудової книжки НОМЕР_1 та даних у пенсійній справі (форма ОК – 5) та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вказану позовну вимогу ОСОБА_1 . У мотивувальній та вирішальній частині рішення зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 24.07.2023 року із зазначенням висновку про те що позивачка на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 досягла необхідного віку (50 років) та у неї є наявний необхідний стаж для призначення такої пільгової пенсії з 24.07.2023 року.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не зроблено висновок стосовного того, чи має позивачка право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 24.07.2023 року. Вказує, що на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 позивачка досягла необхідного віку (50 років) та у неї наявний необхідний стаж для призначення такої пенсії. При цьому вказує, що в матеріалах справи міститься копія трудової книжки с записом про прийняття позивачки на роботу та відсутнім записом про її звільнення, що свідчить про те, що вона продовжує працювати на даному підприємстві по сьогодні, на підтвердження зазначеного надає довідку № 552-357 від 05.03.2024 року.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач ГУ ПФУ в Харківській області просить скасувати судове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Аргументи, наведені відповідачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеним у відзиві на позов.

Заперечуючи вимоги апеляційної скарги відповідача, представник позивачки ОСОБА_1 – Варелжан Н.А. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що позивачка має право на призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах з 24.07.2024 року, тому просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Харківській області без задоволення.

На час розгляду справи, відзив на апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 – Варелжан Н.А. від відповідача не надходив, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги представника позивачки ОСОБА_1 – Варелжан Н.А. та ГУ ПФУ в Харківській області підлягають частковому задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 317 КАС України слід змінити з підстав та мотивів його прийняття, з наступних підстав.

Судовим розглядом справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.07.2023 року звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список № 2) відповідно до Закону № 1058-IV.

Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області № 045750019777 від 31.07.2023 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пільгової пенсії за віком (а.с.37).

Рішення пенсійного органу вмотивовано тим, що у ОСОБА_1 відсутній необхідний страховий стаж та вона не досягла необхідного пенсійного віку передбаченого ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зокрема, у рішенні відповідачем зазначено що позивачка не досягла віку 55 років, її страховий стаж становить 23 роки 1 місяць 7 днів, з яких пільговий стаж - 11 років 0 місяців 18 днів.

Пенсійний орган також звернув увагу, що в пільговій довідці № 500 від 22.09.2022 року відсутній підпис головного бухгалтера.

Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 пенсійним органом зарахований наступний стаж:

-          з 21.07.1990 року по 05.10.1990 року – 2 місяці 15 днів;

-          з 22.10.1990 року по 10.01.2000 року – 9 років 2 місяці 19 днів;

-          з 02.07.2001 року по 31.12.2003 року (список № 2) – 2 роки 6 місяців;

-          з 01.01.2004 року по 20.02.2005 року (список № 2) – 2 місяці ;

-          з 21.05.2005 року по 02.01.2006 року – 1 рік;

-          з 03.01.2006 року по 19.06.2006 року (список № 2) – 6 місяців;

-          з 20.06.2006 року по 01.07.2006 року – 2 місяців;

-          з 02.07.2006 року по 04.03.2010 року (список № 2) – 3 роки 9 місяців;

-          з 05.03.2010 року по 12.03.2010 року – 1 місяць;

-          з13.03.2010 року по 02.01.2011 року 11 місяців;

-          з 03.01.2011 року по 03.01.2011 року – 1 місяць;

-          з 04.04.2011 року по 20.06.2013 року – 2 роки 6 місяців;

-          з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року – 8 днів;

-          з 05.08.2020 року по 31.03.2023 року – 2 роки 7 місяців 25 днів.

За проведеним розрахунком, страховий стаж ОСОБА_1 складає: 23 роки 1 місяць 7 днів (а.с.40).

Період праці позивачки з 01.04.2023 року по 30.06.2023 року лаборантом експозиційного розплідника ННК «Акваріум» Дніпровського національного університету (код ЄДРПОУ 02066747) до загального страхового стажу позивачки пенсійним органом не зарахований.

Як убачається із індивідуальної відомості про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5) за звітний період 2023 рік (дата формування ПФУ -03.08.2023 року), - у період часу праці позивачки з 01.04.2023 року по 30.06.2023 року страхувальником ННК «Акваріум» ДНУ позивачці виплачувалась заробітна плата,  страхові внески не сплачувалися (а.с. 29-33).

Погоджуючись із загальним висновком суду першої інстанції стосовно часткової обґрунтованості вимог ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (п. 6 ч. 1    ст. 92 Конституції України).

Згідно з п. «б» ст.13 Закону № 1788-XII (в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213 - VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

09.07.2003 року було ухвалено Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

03.10.2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнено розділом XIV-1, який передусім, у контексті предмету спору, містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Також зазначена норма передбачає зміст ідентичний пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» щодо підвищення на 5 років стажу роботи, який дає право виходу на пенсію на пільгових умовах.

За конституційним поданням народних депутатів України Закон України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» перевірявся на відповідність Конституції України.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 у справі 1-5/2018(746/15) (далі Рішення № 1-р/2020) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.111991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, зазначила наступне:

«Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV».

Судовим розглядом встановлено, що датою народження позивачки є 06.06.1972 року, відтак, станом на час подання заяви (24.07.2023 року) про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 позивачці виповнилося 51 рік.

Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 31.07.2023 року встановлено, що страховий стаж позивачки становить 23 роки 1 місяць 7 днів, пільговий стаж роботи по Списку № 2 становить 11 років 0 місяців 8 днів.

За таких обставин, враховуючи сформовану судову практику, доводи відповідача про те, що позивачка не досягла віку, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та не має необхідного страхового стажу для можливості призначення їй пенсії за Списком № 2 не можна визнати обґрунтованими.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постанові від 02.06.2023 року у справі № 160/13468/20.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною третьою зазначеної статті страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини другої ст. 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Нормами статті 106 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

За правовими висновками, викладеним у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року (справа № 208/6680/16-а), від 20.03.2019 року (справа № 688/947/17), від 30.09.2019 року (справа № 316/1392/16-а), від 27.05.2021 року (справа 343/659/17), - за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Судовим розглядом справи встановлено, що позивачка у період часу з 01.04.2023 року по 30.06.2023 року працювала лаборантом експозиційного розплідника ННК «Акваріум» Дніпровського національного університету та їй нараховувалась заробітна плата. Разом з тим, судам першої та апеляційної інстанцій позивачкою/представником позивачки не надано доказів, які б посвідчували ту обставину, що із нарахованої у квітні, травні, червні 2023 року ОСОБА_1 заробітної плати були утримані страхові внески.

Оскільки означені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка в прядку, встановленому ст. 317 КАС України, частково задовольняючи вимоги апеляційних скарг, колегія суддів змінює судове рішення в означеній частині з підстав та мотивів його прийняття.

Доводи апеляційних скарг означених висновків колегії суддів не спростовують.

Щодо вимог ОСОБА_1 фактично про зобов`язання пенсійного органу зарахувати до її страхового стажу наступні періоди: з 01.09.1989 року по 07.07.1990 року – навчання в СПТУ № 54 м. Дніпро; з 01.04.2023 року по 30.06.2023 року – праці в  ННК «Акаріум» ДНУ., колегія суддів зазначає, що ст. 62 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як убачається із Диплома серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 01.09.1989 року вступила до середнього професійно-технічного училища № 54 м. Дніпропетровськ і 07.07.1990 року закінчила повний курс середнього професійно-технічного училища № 54 м. Дніпропетровськ середньої освіти  за професією «кравець жіночого одягу»(а.с.20).

Як убачається із записів трудової книжки на ім`я позивачки серії НОМЕР_1 у період часу з 01.09.1989 року по 07.07.1990 рік позивачка навчалась в СПТУ №54 м. Дніпропетровськ з 01.09.1989 року по 07.07.1990 рік (а.с.23).

Частиною другою статті 38 Закону України від 10.02.1998 року №    103/98-ВР «Про професійну (професійно-технічну) освіту» визначено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Таким чином, законодавством передбачена можливість зарахування часу навчання у професійно-технічних закладах, які не є вищими навчальними закладами, до трудового стажу, що дає право на пільги при призначенні пенсії.

Відповідно до пункту "д" частини 3 статті 56 Закону Закон № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Отже, згідно чинного законодавства, до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах.

Аналогічна позиція щодо застосування указаних норм права висловлена Верховним Судом у постанові  від 17.01.2022 року у справі №348/20/17.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивачки права на зарахування до загального трудового стажу періоду її навчання в СПТУ № 54 м. Дніпропетровськ, а саме: з 01.09.1989 року по 07.07.1990  рік.

Інші доводи апеляційних скарг на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (№ 65518/01; пункт 89), “Проніна проти України” (№ 63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміні рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 317 КАС України).

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги представника позивачки ОСОБА_1 – Вареджан Наталії Андріївни та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області – задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

У решті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 520/23647/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова

Судді В.А. Калиновський  А.О. Бегунц