Справа №295/1445/24

Категорія 59

2/295/1015/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

Головуючого судді Чішман Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Карпішиної С.С., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Демчик Н.О., представника відповідача адвоката Могильницької І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Житомирі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини та встановлення факту, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати поважною причину пропуску строку для прийняття спадщини та надати їй додатковий строк протягом двох місяців, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є чоловіком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача - ОСОБА_4 . Після смерті якого відкрилась спадщина, що складається з квартири АДРЕСА_1 .

У вересні 2023 позивач звернулася до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка, однак постановою нотаріуса від 18.10.2023 позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. Водночас ОСОБА_1 повідомлено про те, що із заявою про прийняття спадщини за законом звернувся ОСОБА_2 .

В обґрунтування поважності причин пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини зазначено, що позивач не мала змоги звернутись до нотаріуса вчасно внаслідок свого стану здоров`я.

Крім цього, позивач зазначила, що у різних документах прізвище її чоловіка записано по-різному, а саме « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_6 », що є розбіжністю, яка виникла в написанні прізвища внаслідок помилкового перекладу з російської на українську мову.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 31.01.2024 позовну заяву залишено без руху (а.с. 15).

Ухвалою суду від 26.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, витребувано у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я. копію спадкової справи, заведеної відносно майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (а.с. 21).

20.05.2024 від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовної заяви. В обґрунтування відзиву зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дядько ОСОБА_4 , з яким за життя проживав ОСОБА_2 у одній квартирі. ОСОБА_4 тривалий час не проживав разом з позивачем, не мав шлюбних відносин, між дядьком та племінником склалась домовленість про спадкування частки квартири саме за ОСОБА_2 , проте, за життя дядька заповіт не складався. Про смерть свого дядька ОСОБА_2 повідомив позивача особисто у телефонному режимі у день смерті, однак на похорони ні дружина померлого , ні її донька не з`явились.

Також зазначив, що жоден з поданих позивачем документів не містить відомостей про необхідність стороннього догляду за позивачем у період з 02.02.2023 по 02.08.2023, а тому у даному випадку відсутні поважні причини для пропуску строку для прийняття спадщини, її юридична необізнаність не є підставою для поновлення такого строку. Таким чином, ОСОБА_2 зазначив, що позов є безпідставним та необґрунтованим (а.с. 48-51).

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити. Позивач пояснила, що в квартирі де проживав померлий проживала свекруха позивача, племінник та сам померлий, квартира однокімнатна. Можливості проживати позивачу з донькою в дані квартирі не представлялось за можливе. Крім того, позивач зазначила, що має складні захворювання ніг. Спілкування позивача з померлим за його життя, відбувалось в телефонному режимі, померлий зловживав спиртними напоями. Донька позивача наприкінці липня 2023 дізналась про смерть батька та повідомила позивача. Позивач звернуталась до відповідача з проханням надати свідоцтво про смерть, однак останній відмовив. Позивач звернулась до нотаріуса Клименюк Н.Б. з метою подання заяви про вступ в спадщину, однак за відсутності всіх документів, в т.ч. свідоцтва про смерть, нотаріус у позивача заяву не прийняла, проте нотаріус направляла запити, щодо встановлення зареєстрованого права власності на майно до бюро технічної інвентаризації. Представник позивача просила звернути увагу на те, що свідоцтво про смерть її довірителька отримала лише 05 серпня 2023, що вказує на те, що остання вчасно не мала можливості звернутись з заявою про прийняття спадщини.

Представник відповідача, адвокат Могильницька І.М., заперечувала проти задоволення позовних вимог, зазначила, що позивач була обізнана про смерть чоловіка, не надала жодних доказів про звернення до нотаріуса про прийняття спадщини, захворювання про які зазначає позивач стороннього догляду не потребують. Заперечувала щодо надання додаткового строку для прийняття спадщини та оскільки вимога про встановлення факту є метою вступу в спадщину, просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

18.03.2023 від ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнала у повному обсязі (а.с. 26).

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази окремо та в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.06.1992 укладено шлюб між позивачем та ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, складеного російською мовою (а.с. 6).

У шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_7 стали батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 5).

Відповідно до довідки КП «Житомирське ОМ БТІ» Житомирської обласної ради від 05.09.2023 №4679, виданій позивачу, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_9 та ОСОБА_4 (а.с. 8).

Відповідно до виписки з медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 від 02.06.2021, витягу з постанови лікарської комісії від 12.09.2023 №181, витягу з постанови лікарської комісії від 30.04.2024 №331 позивач має ряд захворювань, що потребували постійного медикаментозного, стаціонарного лікування та постійного обстеження лікаря ревматолога (а.с. 9-10, 41).

Позивач є особою з інвалідністю 2 групи безстроково, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с. 11).

Постановою приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я. від 18.10.2023 №2127/02-31 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , повідомлено про те, що із заявою про прийняття спадщини за законом звернувся ОСОБА_2 (а.с. 12).

Приватним нотаріусом на виконання вимог ухвали суду від 26.02.2024 надіслано до суду копію спадкової справи №145/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Зі змісту заяви відповідача про прийняття спадщини ( а.с 28) ОСОБА_2 зазначив, що інших спадкоємців не має. Проте відповідачу достовірно було відомо, що у померлого є дружина та донька.

У судовому засіданні 04.12.2024 свідок ОСОБА_10 пояснила, що є мачухою відповідача ОСОБА_2 , відповідач нею не усиновлювався, з позивачем підтримує нормальні стосунки, проте в останне бачила в 2021. Зазначила, що відповідач просив її допомогти з похованнм дядька, однак свідок не могла допомогти поховати ОСОБА_4 , оскільки хворіла, похованням останнього займався сам ОСОБА_2 . Відповідач розповідав її, що в кінці липня 2023 року приходила позивач питала про свідоцтво про смерть. Позивач дзвонила і свідку питала хто ховав, в кого свідоцтво про смерть. Померлий випивав, ніде не робив, аліменти за нього платила його мати ОСОБА_9 . В кінці липня приходила донька померлого, довідатись про стан здоров"я батька та її повідомили про смерть останнього.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не відмовився від неї.

Відповідно до статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Отже, закон розрізняє факти, які свідчать про прийняття спадщини особою, яка на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем, та особою, яка на час відкриття спадщини не проживала (постійно не проживала) зі спадкодавцем.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, та у подальшому неодноразово продовжувався і триває до сьогодні.

Разом з тим, законодавство України не містить вичерпного переліку поважних причин пропуску строку на прийняття спадщини, а також чітко не вказує які причини є поважними. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд дослідив поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини, які пов`язані з об`єктивними факторами для спадкоємця щодо неможливості вчинення цих дій.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Пріоритет у доказуванні надається не тому хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Положеннями п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року встановлено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що доказів про те, що відповідач ОСОБА_2 повідомив позивача особисто у телефонному режимі у день смерті, суду не надано. Такі твердження відповідача спростовані показами свідка ОСОБА_10 , яка зазначила, що відповідач її розповідав та такі самі дані зазначала сусідка відповідача - ОСОБА_11 , що наприкінці липня 2023 року приходила донька померлого довідатись про стан здоров"я, якій було повідомлено про смерть батька. В подальшому до відповідача приходила позивач, просила свідоцтво про смерть. З наведеного вбачається, що позивач довідалась про смерть чоловіка наприкінці липня 2023 року. Зі змісту заяви відповідача про прийняття спадщини ( а.с 28) ОСОБА_2 зазначив, що інших спадкоємців не має, хоча відповідачу достовірно було відомо, що у померлого є дружина та донька, крім того відповідач не надав позивачу свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , що вказує на недобросовісність дій відповідача. Стан здоров"я позивача підтверджується медичними документами, що вказує на важкість хвороб. Зі змісту повторного свідоцтва про смерть вбачається, що позивач отримала останне 05.08.2023, що підтверджує про відсутність можливості у позивача звернутись до нотаріуса в строки встановлені законом з заявою про прийняття спадщини. Встановлені обставини в сукупності вказують на поважність причин пропуску строку подання позивачем заяви на вступ в спадщину.

щодо встановлення факту родинних відносин

Відповідач та його представник не заперечували того факту, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є чоловіком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заперечували лише щодо мети встановлення факту. Свідок ОСОБА_10 також підтвердила, що померлий ОСОБА_4 є чоловіком ОСОБА_1 . Таким чином, встановлені судом обставини, дають можливість для висновку про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є чоловіком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки невірний переклад прізвища та його зазначення у різних документах по-різному, а саме « ОСОБА_5 » (у свідоцтві про укладення шлюбу та свідоцтві про смерть) та « ОСОБА_6 » (у графі щодо відомостей про батька у свідоцтва про народження ОСОБА_8 ) не може бути підставою, що позбавить позивача в оформленні її спадкових прав.

Враховуючи викладене, зважаючи, що встановлення додаткового строку для прийняття спадщини є єдиним шляхом отримання спадкового майна, позивач згідно закону є спадкоємцем першої черги до майна померлого чоловіка та не змогла з поважних причин, у межах строку, відведеного для звернення, звернутися з відповідною заявою до нотаріальної контори, тому суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 83, 263-265, 315 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1217, 1223, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Надати ОСОБА_1 додатковий строк два місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є чоловіком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211,20 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 13.12.2024.

Позивач ОСОБА_1 , місцереєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3

Адвокат Демчик Наталя Олександрівна, місцезнаходження АДРЕСА_3

Відповідач: ОСОБА_2 , місцереєстрації АДРЕСА_4 ) РНОКПП НОМЕР_4

Адвокат Могильницька Ірина Михайлівна, місцезнаходження м.Житомир вул. Перемоги, 11

Відповідач ОСОБА_3 , місцереєстрації АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_5 .

Суддя Л.М. Чішман