"17" грудня 2024 р. Справа № 363/1199/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді                                                             ОСОБА_1 ,

секретаря                                                                                 ОСОБА_2 ,

за участю прокурора                                                         ОСОБА_3 ,        

обвинуваченого                                                                        ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4                                 ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді

клопотання прокурора  про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 ,

клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зменшення розміру застави,

встановив:

11.03.2024 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч.3 ст.313, ч.2 ст. 317 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 2 ст. 317 КК України.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі визначено суддю ОСОБА_1 .

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 11.03.2024 року призначено підготовче судове засідання на 13 березня 2024 року об 15 годині 00 07.10.2024 року закінчено підготовку у кримінальному провадженні, призначено судове засідання.

У судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування посилається, що продовжують існувати ризики переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_4 в суді просив зменшити розмір застави, подав суду клопотання, в обґрунтування якого послався на те, що за матеріальним станом не може внести суму застави, яка встановлена судом, тримається під вартою вже рік, його родина мати пенсіонерка збирає кошти на внесення застави, враховуючи тяжкий матеріальний стан зменшити до мінімального розміру застави встановлений законом.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 просив врахувати суд, що прокурором не доведено, що більш м`який запобіжний захід, в даному випадку у виді домашнього арешту не забезпечить належної поведінки обвинуваченого, ризики не підтверджуються. Просив підтримати також клопотання щодо зменшення розміру застави, оскільки, як свідчить практика Європейського Суду при визначенні розміру застави необхідно враховувати фінансовий стан обвинуваченого та його спроможність.

Прокурор в клопотанні обвинуваченого про зменшення розміру застави просив відмовити, оскільки не доведено обставини, на які він посилається.

Суд, заслухавши учасників судового провадження дійшов наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Заявлене прокурором клопотання про обрання запобіжного заходу відповідає вимогам КПК України, вручене обвинуваченому та його захиснику.

Відповідно до ст. 194 КПК України підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження визначено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Суд, враховуючи наявність відомостей, викладених в реєстрі матеріалів досудового розслідування, у вчиненні інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_4 кримінальних правопорушень за ознаками ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч.3 ст.313, ч.2 ст. 317 КК України, визначає, що причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для продовження щодо нього запобіжного заходу.

Ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, можуть бути покладені в основу рішення суду про застосування чи продовження строку запобіжного заходу лише у випадку, коли такі ризики мають реальний та явний характер, існують або продовжують існувати в об`єктивній дійсності та на них вказують наявні у матеріалах справи докази.

Щодо наявності ризику, передбаченого.1 ч.1 ст. 177 КПК України, переховування від суду, суд враховує, що така обставина як тяжкість і характер злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 та суворість можливого покарання і пов`язані із цим негативні наслідки, можуть бути передумовами можливого ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду. Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин у найближчій перспективі свідчить про існування вказаного ризику.

Щодо ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні суд враховує передбачену ст. ст. 224, 352, 353 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, експертами, спеціалістами у кримінальному провадженні, а саме після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на свідків, експертів, спеціалістів існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, експертів, спеціалістів та дослідження їх судом. В суді свідки, експерти, спеціалісти не допитані. Вказана обставина приводить до переконання суду щодо наявності ризику впливу на свідків, експертів, спеціалістів.

Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, вчинення іншого кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що обвинувачений не працевлаштований, займався виготовленням та зберіганням з метою збуту психотропних та особливо небезпечних психотропних речовин у особливо великих розмірах в період, коли в країні оголошено військовий стан, що свідчить про зухвалість дій обвинуваченого, направлених на вчинення кримінальних правопорушень, що свідчить, у разі обрання останньому запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, можливість продовження злочинної діяльності.

Встановлені судом ризики, а саме: можливості переховуватись від суду,  впливати на свідків, експертів , спеціалістів,   вчинення іншого кримінального правопорушення                є обґрунтованим, обвинувачений без застосування до нього запобіжного заходу зможе переховуватися від суду, розуміючи, що йому загрожує реальний термін покарання,  перебуваючи на волі зможе залишити місце проживання, може вплинути на свідків, експертів, спеціалістів, які ще не допитані,  може продовжити  вчиняти кримінальні правопорушення з метою отримання доходу для існування. Прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Наведені судом ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який. Даних щодо неможливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я суду не надано.

Перевіряючи наявність законних підстав щодо можливості продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, оцінюючи в сукупності фактори, пов`язані з характером особи обвинуваченого, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставинами його життя, сімейними зв`язками та зв`язками з суспільством, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 одружений, не має неповнолітніх дітей, не перебуває на обліку у лікарів за станом здоров`я, інвалідом не являється, вперше притягується до кримінальної відповідальності, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загально - суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, вважає можливим продовжити ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, що забезпечить належну його процесуальну поведінку.

Щодо клопотання обвинуваченого про зменшення застави, суд дійшов до наступного.

За змістом частини 4 статті 182 КПК України розмір застави має визначатися з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, та повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обвинувачений, обґрунтовуючи клопотання посилається на те, що зазначений розмір застави є непомірним для нього, враховуючи його життєві обставини, що на цей час працює лише його дружина, мати є пенсіонером, тому не має можливості внести заставу у визначеному судом розмірі.

На думку суду, враховуючи, що застава забезпечує дієвість кримінального провадження, що обумовлюється забезпеченням виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, та суду не надано переконливих доказів щодо матеріального стану обвинуваченого, рівня його доходів та неможливості внесення у розмірі визначеному рішенням суду, відсутні підстави для зміни вже застосованого відносно обвинуваченого запобіжного заходу, а відтак, саме такий запобіжний захід є достатньо дієвим. Обвинуваченим не наведено обставин, які можуть слугувати підставою для зміни запобіжного заходу, а саме у зменшенні розміру застави, а тому суд вважає відмовити у клопотанні обвинуваченого.

Керуючись ст. ст.  331, 369, 372, 392 КПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зменшення розміру застави відмовити.        

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвала діє протягом шістдесяти днів, строк якої закінчується 14 лютого 2025 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено 18 грудня 2025 року.

Головуючий суддя                                         ОСОБА_1