Справа № 522/4308/24-Е

Провадження № 2/522/3984/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року                                                                 м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Павлик І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Запольської А.М.,

сторони в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом   ОСОБА_1  до  ОСОБА_2 , третя особа – Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком,

ВСТАНОВИВ:

21.03.2024 позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси до ОСОБА_3 третя особа – Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що у нього та громадянки ФРН ОСОБА_3 , що має посвідку на постійне проживання в Україні, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 . Станом на сьогоднішній день дитина проживає за кордоном у зв?язку з ситуацією в країні. Позивач має намір у зв?язку з поверненням в Україну проживати разом зі своїм сином та здійснювати догляд за хворим батьком ОСОБА_5 . Оскільки сімейні відносини між позивачем та відповідачкою не склалися, то вони протягом останніх 8 років проживають окремо. Позивач добровільно надавав та надає відповідачці матеріальну допомогу на утримання їхнього спільного малолітнього сина та приймає і приймав участь у його вихованні. 

01.04.2024 ухвалою Приморського районного суду м. Одеси позовну заяву залишено без руху. 

10.04.2024 від представника позивача на виконання ухвали суду від 01.04.2024 надійшла заява про усунення недоліків.

30.04.2024 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

20.05.2024 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, яке ухвалою суду від 30.05.2024 задоволено.

03.07.2024 та 09.07.2024 від представника третьої особи на виконання ухвали суду від 30.05.2024 надійшло два аналогічних за змістом листа від 05.06.2024 № 01-12/1011/2вих та від 12.06.2024 № 01-12/1047/2вих у яких зазначено, що до теперішнього часу ніяких документів відносно справи № 522/4308/24-Е від Служби у справах дітей ОМР до Приморської районної адміністрації ОМР не надходило. 

05.08.2024 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: свідоцтво про народження дитини з перекладом; довідка про доходи позивача; сертифікат про проходження наркологічного огляду позивача; витяг про відсутність судимості позивача; письмова заява дитини;  висновок у справі № 522/4308/24-Е  про визначення місця проживання дитини.

08.08.2024 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, яке ухвалою суду від 08.08.2024 задоволено.

11.09.2024 та 17.09.2024 на виконання ухвали суду від 08.08.2024 від Державної прикордонної служби України надійшли відповіді про необхідність зазначення ПІБ іноземців латинськими літерами.

02.10.2024 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме – висновок про визначення місця проживання дитини.

02.10.2024 ухвалою суду витребувано у Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону України ОСОБА_6 та ОСОБА_7

16.10.2024 та 22.20.2024 на виконання ухвали суду від 02.10.2024 від Державної прикордонної служби України надійшли дві аналогічні за змістом відповіді.

14.11.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

12.12.2024 від представника позивача адвоката Петрушко І.С. та представника третьої особи Гаврилюка А.А. надійшли заяви про розгляд справи без їх участі. 

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, надавши належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що у позивача та громадянки ФРН ОСОБА_3 , що має посвідку на постійне проживання в Україні, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 . Станом на час розгляду справи судом дитина проживає за кордоном з відповідачкою, у зв?язку з військовим станом в країні. Позивач має намір у зв?язку з поверненням в Україну проживати разом зі своїм сином та здійснювати догляд за хворим батьком ОСОБА_5 .

Відповідно до свідоцтва про народження № НОМЕР_1 від 12.05.2015 ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження ОСОБА_9 . В графі мати та батько дитини вказано ОСОБА_10 та ОСОБА_4 . 

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У ст. 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

За ч. 1, 2 статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог ст. 3 Конвенції про права дитини.

Враховуючи вимоги ст. 51 Конституції України, ст.ст. 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, ст. 7 СК України, а також положення прецедентної практики Європейського суду з прав людини, при вирішенні справи, зокрема, про визначення місця проживання дитини встановлення обставин, які, на думку суду, забезпечують найкращі інтереси дитини та зазначення указаних обставин у відповідному рішенні є обов`язком суду.

Аналіз національного законодавства вказує на те, що втручання суду у вирішення питання щодо місця проживання дитини має відбуватись у крайніх випадках, за наявності спору між батьками, задля сторонньої оцінки обставин, що визначені ч. 2 ст. 161 СК України.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частинами 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

З висновку від 01.10.2024 № М-1870 Приморської районної адміністрації як органу опіки та піклування слідує, що представник ОСОБА_1 – ОСОБА_11 в своїй заяві зазначила, що з часу народження малолітній ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який належним чином піклується про його здоров?я, фізичний, духовний та моральний розвиток. У сина гарні взаємовідносини і повне порозуміння з батьком. Мати дитини з 2019 року перебуває за кордоном. З сином спілкується телефонним зв?язком рідко. 

Відповідно до свідоцтва про народження № НОМЕР_1 від 12.05.2015 ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження ОСОБА_9 .  Відповідно до листа від 11.07.2023, наданого Гамбурзькою службою відділу у справах мешканців, малолітній ОСОБА_4 17.04.2015 зареєстрований в муніципалітеті в житловій квартирі за адресою Штокфлетвег 227, 22417 Гамбург.

Відповідно до свідоцтва про закінчення школи від 03.06.2024, наданого Відкритою школою цілоденного навчання «OGGS am Witmoor», учень ОСОБА_12 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в Гамбурзі, проживає за адресою Штокфлетвег 227, 22417 Гамбург, відвідує вищезазначену школу з 01.08.2022. 

Відповідно до довідки Приватного закладу «Приватна початкова школа «Гармонія дитинства» від 26.06.2024 № 032000247, малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , буде зарахований до 3-А класу приватної початкової школи зазначеного закладу при наявності необхідних документів.

Відповідно до скороченого витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», виданого Департаментом інформатизації Міністерства внутрішніх справ України № BP-004299313, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на території України станом на 01.07.2024 не знятої чи непогашеної судимості не має.

Відповідно до довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психічних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин від 11.07.2024 № 4294, наданої ТОВ «СІТІМЕДАЛЯНС», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за результатами огляду, психіатричних, у тому числі спричинені вживанням психоактивних речовин, протипоказань для виконання опіки та піклування відсутні.

18.07.2024, ОСОБА_11 , представник ОСОБА_1 , надала до Служби у справах дітей Одеської міської ради, заяву ОСОБА_2 , відповідно до якої вона не заперечує проти визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

21.07.2024 представником ОСОБА_1 надано до Служби у справах дітей ОМР лист, відповідно до якого малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дуже любить свого батька, ОСОБА_1 , і хоче проживати з ним.

Враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дітей Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 25.07.2024, протокол № 12, прийнятий на підставі наданих документів, Приморська районна адміністрація ОМР, як орган опіки та піклування вважає можливим визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з ч. 6 статтею 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У даному випадку суд не погоджується з висновком служби у справах дітей Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, оскільки дитина народилась, та наразі проживає і навчається у м. Гамбург, Німеччина. 

За таких обставин, враховуючи якнайкращі інтереси малолітньої дитини, суд не вбачає правових підстав для задоволення даного позову. При цьому, з огляду на вік дитини, наявність згоди матері на проживання дитини з батьком та положення ч. 1 ст. 160 СК України, сторони можуть самостійно за їх спільною згодою визначити місце проживання малолітньої дитини.

Також суд враховує, що позивач є призовного віку, який є військовозобов`язаним, тому враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, суд повинен з`ясувати наявність можливих зловживань в напрямку підстав для звільнення з військової служби або надання відстрочки від військової служби, передбачених чинним законодавством України.

Отже, самостійне виховання та утримання дитини віком до 18 років за рішенням суду корелюється із формулюванням передбачених чинним законодавством України підстав для звільнення з військової служби або надання відстрочки від військової служби.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов`язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.

Керуючись ст.ст. 81, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1  до  ОСОБА_2 , третя особа – Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 20.12.2024.

Суддя                                                                                         І.А. Павлик