ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3617/24 Справа № 192/2820/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року                                                                м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого-судді                 ОСОБА_2 ,

суддів                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора                         ОСОБА_6 ,

засудженого

в режимі відеоконференції ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2024 року, якою відмовлено в задоволенні подання начальника Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» Міністерства юстиції України про звільнення від покарання або пом`якшення покарання щодо засудженого

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час відбуває покарання в ДУ «Солонянська виправна колонія (№21), засудженого вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 грудня 2021 року за ч. 4 ст. 186, ст. 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскарженого рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2024 року відмовлено в задоволенні подання начальника Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» Міністерства юстиції України про звільнення від покарання або пом`якшення покарання щодо засудженого ОСОБА_7 .

Відмовляючи у задоволенні подання начальника Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» Міністерства юстиції України суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_7 засуджений вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 грудня 2021 року за вчинення 17 березня 2020 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме грабежу. Кримінальне правопорушення, за яким засуджений відбуває покарання на даний час, і на час його вчинення є і було кримінально протиправним, тому суд першої інстанції зробив висновок, що підстав для застосування положень відносно засудженого ст. 74 КК України не має. Суд першої інстанції вказав, що суд за місцем виконання вироку уповноважений вирішувати питання щодо вироку, який виконується за місцем його територіальної юрисдикції, вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 жовтня 2018 року не виконується на території територіальної юрисдикції Солонянського районного суду Дніпропетровської області, і тому суд першої інстанції зробив висновок, що суд позбавлений права вирішувати питання, які виникають при його виконанні.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2024 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)» щодо засудженого ОСОБА_7 .

На підставі ч. 2 ст. 74 КК України негайно звільнити засудженого ОСОБА_7 , від покарання, призначеного вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 жовтня 2018 року за ч. 2 ст.185 КК України, у зв`язку з усуненням караності діяння.

Вважати ОСОБА_7 засудженим вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 грудня 2021 року за ч. 2 ст. 186 КК України без застосування положень ч. 1 ст. 71 КК України.

Обгрунтовуючи свої вимоги зазначає, що суд першої інстанції повинен був виконати вимоги, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 34, ч. 2 та ч. 4 ст. 34 КПК України, а не відмовляти засудженому у його звільненні від призначеного судом покарання за діяння, караність якого законом усунена. Вказав, що діяння за вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 08 грудня 2021 року не підпадають під дію ч. 2, ч. 3 ст. 74, ст. 5 КК України. Проте, відповідно до вироку Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 жовтня 2018 року ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 185 КК України, а саме крадіжку на суму 286,02 грн., що становить у 2018 році менше ніж 2 НМДГ, тобто прокурор вважає, що дане діяння декриміналізовано та підпадає під дію положень ст. 5. ч. 2 ст. 74 КК України.

Позиції учасників судового провадження.

У судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, ухвалу суду скасувати та задовольнити подання ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)» стосовно засудженого ОСОБА_7 .

Засуджений ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу прокурора.

Мотиви суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим. Законним є рішення, постановлене компетентним судом згідно норм матеріального права із дотриманням вимог кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Так, за приписами п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, в тому числі у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що розгляд питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України, не належить до його повноважень, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та підставою для скасування судового рішення та прийняття судом апеляційної інстанції свого рішення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 407 КПК України.

Так, 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», відповідно до якого кримінальна відповідальність за статтею 185 може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує 2 НМДГ.

А тому, для діянь, які на час їх вчинення становили кримінальне правопорушення за статтею 185 КК України, але в яких вартість предмета кримінального правопорушення не перевищувала 2 НМДГ, обговорювана зміна «скасовує кримінальну протиправність діяння» у значенні ст. 5 КК України.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у справі № 278/1566/21 від 07 жовтня 2024 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Частиною 1 цієї статті визначено, що звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м`яким, а також пом`якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом`якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_7 засуджений вироком Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 жовтня 2018 року за ч.2 ст.185 КК України за вчинення 13 червня 2018 року вказаного кримінального правопорушення.

Розмір завданої шкоди за наведеним вироком складає 286 грн. 02 коп., яка є меншою ніж 2 НМДГ.

Тобто, наведене вище вчинене ОСОБА_7 діяння декриміналізовано та підпадає під дію положень ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України.

Крім того, ОСОБА_7 засуджений вироком Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 грудня 2021 року за ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 жовтня 2018 року, остаточно призначено покарання у виді 5 років та 6 місяців позбавлення волі.

При цьому, за вказаним вироком ОСОБА_7 засуджений за вчинення 17 березня 2020 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме грабежу.

Таким чином, в цій частині не можуть бути застосовані положення ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, однак при цьому підлягають застосуванню в іншій частині, щодо приєднаного покарання на підставі ст. 71 КК України.

Як встановлено, вирок Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 жовтня 2018 року виконується вироком Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 грудня 2021 року на підставі ст. 71 КК України.

А тому, суд першої інстанції повинен був з урахуванням вимог ст.ст. 537, 539 КПК України, Закону України № 3886-IX та положень ст.ст. 5, 74 КК України, негайно звільнити ОСОБА_7 від покарання, призначеного вироком Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 жовтня 2018 року за ч.2 ст. 185 КК України, у зв`язку з усуненням карності діяння та вважати ОСОБА_7 засудженим вироком Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 грудня 2021 року за ч.2 ст. 186 КК України без застосування положень ч. 1 ст. 71 КК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 537, 539 КПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, задовольнити.

Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2024 року, якою відмовлено в задоволенні подання начальника Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» Міністерства юстиції України про звільнення від покарання або пом`якшення покарання щодо засудженого ОСОБА_7 скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)» стосовно засудженого ОСОБА_7 .

На підставі ч. 2 ст. 74 КК України негайно звільнити засудженого ОСОБА_7 , від покарання, призначеного вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 жовтня 2018 року за ч. 2 ст.185 КК України, у зв`язку з усуненням караності діяння.

Вважати ОСОБА_7 засудженим вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 грудня 2021 року за ч. 2 ст. 186 КК України без застосування положень ч. 1 ст. 71 КК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

_________________ _________________ _________________

        ОСОБА_2                         ОСОБА_3                         ОСОБА_4