Справа  № 2-а-7880/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

     11 липня 2011 року Суддя Чернігівського районного суду Чернігівської області Криворученко Д.П., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області (надалі УПСЗН Чернігівської РДА) про визнання дій та бездіяльності незаконними, зобов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, зобов’язання здійснити нарахування та виплату допомоги на оздоровлення, -   

ВСТАНОВИВ:

Позивач 24 травня 2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про:

- визнання незаконними дії і бездіяльність сторони відповідача щодо не нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 3 мінімальних заробітних плат, як особі евакуйованій із зони відчуження в 1986 року, відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- визнання незаконними дії і бездіяльність відповідача щодо не нарахування та виплати за період із 16 листопада 2010 року по 16 травня 2011 року щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 30 % мінімальної заробітної плати, як особі, що постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю, нарахування і виплата якої передбачена ст.37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату за 2010 рік щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 3 мінімальних заробітних плат, як особі евакуйованій із зони відчуження в 1986 року, відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов’язання відповідача здійснити нарахування щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, як особі, що постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю, передбаченої ст.37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 30 % мінімальної заробітної плати та забезпечити її виплату за період із 16 листопада 2010 року по 16 травня 2011 року, за виключенням раніше нарахованих і сплачених за вказаний період сум.

Ухвалою судді від 03 червня 2011 року позовні вимоги про зобов’язання здійснити нарахування щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства за період з 16 листопада 2010 року по 23 листопада 2010 року –залишені без розгляду, оскільки заявлені поза межами строку звернення до адміністративного суду, в частині позовних  вимог про зобов’язання здійснити нарахування щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства за період з 24 листопада 2010 року по 16 травня 2011 року та нарахування щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік  –відкрито скорочене провадження.

Справа розглядається, відповідно до приписів ст.1832 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку скороченого провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі та без проведення судового засідання.

21.06.2011 року від сторони відповідача –УПСЗН Чернігівської РДА надійшли письмові заперечення на позов які зводяться до того, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №936 від 20.09.2005 року виплати компенсацій та допомог громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються уповноваженим органом праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян. Розмір і порядок виплати компенсаційних виплат відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначено Кабінетом Міністрів України в Постанові №836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач перебуває на обліку в УПСЗН Чернігівської РДА, як потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи і він отримує щомісячну грошову допомогу в зв’язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 1.60 грн, а також отримав 10.09.2010 року щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік в розмірі 75 грн., які призначалась та виплачувалась згідно чинного законодавства. Відповідач посилається і на те, що на час звернення ОСОБА_1  до суду минули строки, передбачені ст.. 99 КАС України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи суд вважає, що позов ОСОБА_1  підлягає частковому  задоволенню, з наступних підстав та міркувань.

Відповідно до приписів ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).   

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та області, вул.. Дружби, буд.30, є особою евакуйованою із зони відчуження в 1986 року, постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю згідно ПКМУ №106 від 23.07.1991 року, про що свідчить паспорт громадянина України, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 2 категорії, довідка виконавчого комітету сільської ради..

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.      

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до приписів ст.37 Закону України від 28.02.1991 р. №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, зокрема у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати. Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації.

Відповідно до приписів ст.48 Закону України від 28.02.1991 р. №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щорічна допомога на оздоровлення виплачується особам евакуйованим із зони відчуження в розмірі 3 мінімальних заробітних плат.  

Підпунктом 8 та 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 р. №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 37 Закону України від 28.02.1991 р. №796-XII було викладено в такій редакції: «Громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України. Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації. Виплата за два і більше місяців забороняється», а текст статті 48 названого вище Закону визначено: «Одноразова  компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Однак Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Враховуючи те, що позивач є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, то він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення та щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства.  

Позицію сторони відповідача, викладену в письмових запереченнях, суд рахує не обґрунтованою та хибною, оскільки виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконним актами при вирішенні цього спору слід виходити з того, що при нарахуванні та виплаті позивачу зазначених вище допомог підлягають застосуванню положення спеціального Закону України від 28.02.1991 р. №796-XII, в якому законодавець чітко зазначив розмір зазначених компенсацій.   

Враховуючи те, що нормами зазначеного Закону встановлений розмір грошової допомоги, а дія інших нормативно-правових актів може застосовуватись лише в частині, що не суперечить цьому Закону, суд приходить до висновку, що будь-яким іншим нормативно-правовим актом не може визначатись інший розмір щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування та допомоги на оздоровлення.

Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв’язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Частиною 1 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.   

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України вже у 2006 році доповнила Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон №231-V від 5 жовтня 2006 року).   

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.   

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.   

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із позицією позивача щодо порушення його права на отримання гарантованої державою компенсації у розмірі 30 процентів від мінімальної заробітної плати та щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 3 мінімальних заробітних плат.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

УПСЗН Чернігівської РДА не надало суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.

Відповідно до ч.1 ст.256 КАС України, негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача в частині визнання дій та бездіяльності незаконними , зобов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства за період з 24 листопада 2010 року по 16 травня 2011 року  є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню .

Судом достовірно встановлено, що позивач про порушення свого права на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, дізнався 10 вересня 2010 року, коли фактично отримав призначену  допомогу в розмірі 75 гривень, а не в розмірі трьох  мінімальних заробітних плат, як це передбачено для евакуйованих із зони відчуження в 1986 році. Тому в цій частині позовних вимог ОСОБА_1   слід відмовити, за відсутності об’єктивних підставі для поновлення строку, передбаченого п.2 ст. 99 КАС України.

Позивач, як особа, що постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, звільнений від сплати судових витрат.

Керуючись ст.ст.3, 8, 21, 64, 92 Конституції України, ст.ст.37, 48, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», ст.22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», ст.2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», й у відповідності до ст.ст.2, 9, 21, 71, 99, 102, 158-163, 1832, 185-186, 256  КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1  -  задовольнити частково.

                     Визнати незаконними дії та бездіяльність  Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області щодо відмови у здійсненні нарахування ОСОБА_1  щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, особі проживаючої у зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 30 процентів мінімальної заробітної плати, за період із 24 листопада 2010 року по 16 травня 2011 року  включно.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , як особі, проживаючої у зоні посиленого радіоекологічного контролю, щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену ч.1 ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період із  24 листопада 2010 року по 16 травня 2011 року  включно, у розмірі 30 процентів мінімальної заробітної плати, з урахуванням фактично виплачених коштів.

В частині позовних  вимог про визнання дій та бездіяльності  Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області щодо не нарахування, виплати та зобов’язання провести виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі 3 мінімальних заробітних плат, як евакуйованому із зони відчуження в 1986 році, відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- відмовити.

Допустити негайне виконання постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмову провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Чернігівській районний суд Чернігівської області, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя            Д.П. Криворученко