Справа №  2-340/11      

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

           02 вересня 2011 року                                                                  м. Алушта

          Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Шустової І.П., при секретарі Тукмачові С.В.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про виселення, позбавлення права на користування житлом, стягнення безпідставно збереженої плати та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

          Позивачі звернулися до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 23.12.1996 року ОСОБА_5 отримав ордер на квартиру АДРЕСА_1 м. Алушти. Після його смерті право наймача набула позивач ОСОБА_1, інші позивачі є членами її сім`ї.

          01.03.2006 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_6 був укладений договір піднайму вказаної квартири строком на 1 рік, проте згоди членів сім`ї наймача на його укладення отримано не було. Без згоди членів сім`ї наймача піднаймачем у зазначену квартиру були вселені всі члени сім`ї піднаймача. Після закінчення строку договору піднаймачі приміщення не звільнили. Відповідач ОСОБА_4 –дільничний інспектор міліції  - погрожував позивачам. Позивачі п`ять разів зверталися з цього приводу до прокурора м. Алушти. Наймач та члени її сім`ї весь цей час вимушені проживати  у сараї за адресою м. Алушта, с. Малий Маяк, ЗАТ «Утьос», АДРЕСА_2 На момент подачі позову –27.10.2010 року –позивачі не можуть вселитися до своєї квартири. Відповідачі завдали їм моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких вони зазнали в зв’язку з протиправним зайняттям їхньої квартири, неможливістю нормального життя на протязі чотирьох років, необхідністю докладати величезних зусиль щодо організації свого побуту, мешкання у чужому житлі. Крім того, набувши чуже житло і безкоштовно мешкаючи в ньому, відповідачі зберегли кошти за користування ним за рахунок  іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. ОСОБА_6 повинна була сплачувати 600 грн. на місяць за користування житлом.

Просили виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_1 м. Алушти без надання іншого приміщення; позбавити відповідачів права на користування вказаною квартирою, зобов’язати відповідачів знятися з реєстрації у вказаній квартирі; стягнути з відповідачів солідарно 49788 грн. компенсації моральної шкоди: по 16596 грн., кожному з позивачів;  стягнути з відповідачів солідарно суму безпідставно збереженої плати за користування житлом у розмірі 25800 грн.; суму судових витрат покласти на відповідача.

          За той час, коли справа була у провадженні суду відповідачі виселилися з  квартири АДРЕСА_1 м. Алушти, ОСОБА_4 знявся з реєстрації.

          Позивач та представник позивачів ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що відповідач ОСОБА_4 на момент укладення з її матір`ю ОСОБА_1 договору піднайму –01.03.2006 року, працював дільничним інспектором Алуштинського МВ ГУ МВС України в АР Крим. Йому з сім`єю ніде було жити, він став погрожувати «посадити» брата ОСОБА_3, і мати погодилася укласти з ними на рік договір піднайму. Договір був укладений в її присутності і присутності її брата. Коли закінчився річний строк, ОСОБА_4 відмовилися покинути приміщення. Вона звернулася до начальника міліції Ткаченка, він дав відповідь, що провів з ним роз’яснювальну бесіду, проте коли вона звернулася до ОСОБА_4, той казав, що йому немає ніякої справи до начальника міліції і його думки. Весь час вона зверталася з заявами до міліції та прокуратури, однак ніякої допомоги з їхнього боку не було. Покинули ОСОБА_4 квартиру тільки у жовтні 2010 року, однак ще деякий час там залишалися їх речі. До сих пір вони (позивачі) в свою квартиру не вселилися. ОСОБА_6 писала розписку, яка є в матеріалах справи, про те, що вона буде платити по 600 грн. на місяць плату за проживання, але ніяких грошей не платила. Крім того, після їхнього проживання залишилися величезні борги по сплаті за комунальні послуги, вони не повернули ключі від квартири і комунальні книжки. Весь цей час позивачі були вимушені жити у сараї по АДРЕСА_2 м. Алушти. Там немає ані води, ані електроенергії, ані опалювання. Воду вимушені носити  з відстані в декілька сот метрів. Моральна шкода полягає у всіх митарствах її та її близьких протягом чотирьох років, приниженнях, в тому, що вони вимушені були проживати в нелюдяних умовах, необхідністю звертатися у міліцію, прокуратуру та в суд.

          Також пояснила, що за час розгляду справи у суді ОСОБА_4 знявся з реєстрації, відповідачі із квартири виселилися, тому позовні вимоги уточнила. Просила зняти з реєстрації ОСОБА_6 з двома дітьми; стягнути з відповідачів солідарно 49788 грн. компенсації моральної шкоди: по 16596 грн., кожному з позивачів; стягнути з відповідачів солідарно суму безпідставно збереженої плати за користування житлом у розмірі 25800 грн. (43 місяці х 600 грн.); 4857,17 грн. заборгованість по комунальним платежам; 6642,55 грн. витрат, пов’язаних з судовим розглядом справи.

          Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином і в строк, причини неявки суду невідомі.

Відповідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів.   

Обов`язок доказування відповідно зі ст. 10 ЦПК України покладений на сторони у справі, а суд тільки сприяє всебічному та повному з`ясуванню обставин справи шляхом роз`яснення прав та обов`язків та сприяє в їхньому здійсненні. Крім того, відповідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.   

Відповідно зі ст. 212 ЦПК України,  суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному і безпосередньому їх дослідженні.   

На підставі наданих суду доказів встановлено, що ОСОБА_5 був наймачем квартири АДРЕСА_1 м. Алушти, що підтверджується ордером  № 556 (а.с. 9).

01 березня 2006 року між ОСОБА_1 – дружиною ОСОБА_5 –та ОСОБА_6 був укладений договір піднайму вищевказаної квартири строком на 1 рік, до 01 березня 2007 року (а.с. 10).

01 березня 2007 року піднаймачі квартиру не залишили, безпідставно продовжували нею користуватися до жовтня 2010 року, про що стверджує позивач та представник позивачів  ОСОБА_2, а також підтверджується розпискою ОСОБА_6, згідно з якою вона зобов’язалася залишити квартиру до жовтня 2010 року, вносити помісячну оплату у розмірі 600 грн.. (а.с. 17).

Після спливу строку договору піднайму позивачі намагалися виселити піднаймача з родиною, про що свідчать неодноразові звернення позивачів до міліції та прокуратури, які підтверджуються їхніми заявами та відмовами посадових осіб, постановами про відмову у порушенні кримінальних справ (а.с. 11, 12,13,14,15,16, 41, 42, 43,44,45,46).

Піднаймач ОСОБА_6 та члени її сім`ї зареєструвалися у квартирі. За час розгляду справи у суді ОСОБА_4 з реєстрації знявся.

Відповідно до відповіді на запит Маломаяцької сільської ради м. Алушти у кв. АДРЕСА_1 м. Алушти зареєстровані, крім позивачів, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 51, 61).

Відповідачі, мешкаючи у квартирі, користувалися комунальними послугами, які сплачувалися ними не повністю, в результаті чого створилася заборгованість у сумі 4857,17 грн..

Заборгованість по комунальним платежам підтверджується довідками та розрахунками (а.с. 79, 80, 81)

Витрати, пов’язані з судовим розглядом справи підтверджуються квитанціями (а.с. 82, 83,84,85, 87, 88), до них відносяться витрати, пов’язані з оплатою державного мита, витрат на ІТЗ розгляду справи, сплатою за оголошення у пресі, направлення замовної кореспонденції у сумі –1786, 26 грн..

Статтею 321 ЦК України встановлений принцип непорушності права власності, відповідно до якого, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.  

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження ним права користування та розпорядження своїм майном.

           Відповідно до ч. 1 ст. 97 ЖК України після закінчення строку договору піднайму піднаймач не вправі вимагати відновлення договору і на вимогу наймача зобов'язаний звільнити займане приміщення.

Після закінчення строку дії договору піднайму він автоматично припиняє свою дію. До цього договору не застосовуються положення про пролонгацію. Піднаймач, незалежно від добросовісності виконання умов договору, не може вимагати продовження дії договору або укладення нового договору, якщо проти цього заперечує наймач або члени його сім'ї.

Суд дійшов висновку про задоволення вимог позивачів щодо зняття з реєстраційного обліку у зазначеній квартирі ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до п. 5, 10 ч. 3 ст. 20 ЗУ від 24.06.2004 року № 1875-ІV «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов’язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Таким чином, суд задовольняє вимоги позивачів у межах, що підтверджені доказами (а.с. 79, 80, 81) про стягнення заборгованості по сплаті комунальних послуг за час проживання відповідачів у вказаній квартирі у сумі 4857,17 грн..

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Сума щомісячної плати, про яку домовилися сторони під час укладення договору складає 600 грн., про що свідчить розписка (а.с. 17). Як стверджує позивач та представник позивачів ОСОБА_2 с березня 2007 року по вересень 2010 року плату за користування квартирою відповідачі не вносили. Сума за 43 місяці дорівнює 25800 грн., яка підлягає стягненню з відповідачів.

Відповідно до абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Відповідно до абз. 1 п. 9 тієї ж постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Приймаючи до уваги умови, в яких вимушені були проживати позивачі, підтвердженими фотокартками (а.с. 65, 66, 67, 68, 69, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78), погіршення стану здоров`я позивачів, підтвердженому направленням на лікування, довідкою та витягом з історії хвороби (а.с. 59, 60), суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів солідарно 15000 грн. моральної шкоди на користь позивачів, по 5000 грн. кожному.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судові витрати, підтверджені позивачами, складають 1786,26 грн.., які підлягають стягненню з відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», п. 5, 10 ч. 3 ст. 20 ЗУ від 24.06.2004 року № 1875-ІV «Про житлово-комунальні послуги», ч. 1 ст. 97 ЖК України, ст.ст. 321, 391, 1212 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, задовольнити частково.

Зняти з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1 м. Алушти ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_4, солідарно, на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, по 10814,48 грн., кожному, безпідставно збереженої плати за користування житлом, заборгованості по комунальним послугам і судові витрати, а всього 32443,43 грн..

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_4, солідарно, на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, по 5000 грн., кожному, компенсації моральної шкоди, а всього 15000 грн..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, передбаченому ч. 1 ст. 294 ЦПК України, протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя                                                                                                  І.П.Шустова