ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 серпня 2011 року 16:34 справа № 2а-16341/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Крушеніцький В.М., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кліносол Трейдінг Компані»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.04.2010р. №0003082310/0, від 21.10.2010р. № 0003082310/2, від 26.11.2010р. № 0003082310/3
за участю представників сторін:
від позивача: Думич Т.В., Тарасенко В.С.,
від відповідачів: Горбань І.І.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кліносол Трейдінг Компані» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.04.2010р. №0003082310/0, від 21.10.2010р. № 0003082310/2, від 26.11.2010р. № 0003082310/3.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримано.
Представником відповідача в судовому засіданні надано усні та письмові заперечення проти позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
В період з 10.03.2010р. по 23.03.2010р. Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Мегаполісбудлюкс»за період з 01.06.2009р. по 05.02.2010р. За результатами проведеної перевірки складено Акт №149/23-10/31406036 від 23.03.2010р.
Перевіркою встановлено, що між ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані», та ТОВ «Мегаполісбудлюкс»укладено договори від 05.05.2009р. №05-05/09, від 01.07.2009р. № 01-07/09, від 02.06.2009р. № 02-06/09 про надання маркетингових послуг.
З огляду на викладене перевіркою зроблено висновок, що ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані»порушено пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 383 334,00 грн.
ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0003082310/0 від 07.04.2010р., яким визначено ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані»суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 575001,00 грн. (основний платіж –383 334,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції –191 667,00 грн).
Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані»оскаржено рішення до ДПІ у Печерському районі м. Києва, ДПА у м. Києві та ДПА України. Скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.
В судовому засіданні встановлено, що в ході перевірки ТОВ «Мегаполісбудлюкс»на предмет фіктивності, співробітниками ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва допитано директора та засновника підприємства громадянина ОСОБА_4 В наданих поясненнях останнім зазначено, що відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності ТОВ «Мегаполісбудлюкс»він не має. Жодних реєстраційних, установчих, первинних, звітних документів даного підприємства не підписував, печатку підприємства не отримував, рахунки в банках не відкривав, статутний фонд не формував. Отже, мета створення підприємства та його діяльність є незаконною і не може породжувати правових наслідків.
На підставі зазначеного податковим органом зроблено висновок, що операції по взаємовідносинах ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані»та ТОВ «Мегаполісбудлюкс»не мали реального товарного характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів.
Представник відповідача посилається на те, що ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані»перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Тому в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати як валові доходи, так і валові витрати з податку на прибуток, а також виписані за цими господарськими операціями податкові накладні не можуть братись до уваги при формуванні зобов’язань з податку на додану вартість.
З вищевказаного податковим органом зроблено висновок, що укладений між ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані»та ТОВ «Мегаполісбудлюкс»правочин не відповідає обов’язковим умовам чинності правочину: частині третій статті 203 Цивільного кодексу України та відповідно до частин першої, другої статті 215 вказаного Кодексу є недійсними (нікчемними), оскільки їх недійсність встановлена законом.
Представником позивача в судових засідання зазначено, що це не відповідає дійсності, а тому винесені податкові повідомлення-рішення є протиправними. Суд з даними доводами представника відповідача погодитись не може, з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 статті 215 даного Кодексу визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Крім того, ч. 2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Щодо висновку відповідача про недійсність укладених позивачем з ТОВ «Мегаполісбудлюк»правочинів: обґрунтовуючи свій висновок, відповідач посилається одночасно на норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття «недійсного»та «нікчемного»правочинів.
Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Зазначена норма недійсність господарського зобов’язання пов’язує з наступним:
1) невідповідністю його змісту вимогам закону;
2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;
3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності).
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).
Оскільки відповідачем не надано належних доказів визнання укладених позивачем та ТОВ «Мегаполісбудлюк»правочинів недійсними, посилання на його фіктивність є безпідставним та до уваги судом не береться.
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов’язкова ознака –специфічна мета –порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов’язковому доведенню.
Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника –фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.
Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.
Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Мегаполісбудлюк»правочинів.
Крім того, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов’язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.
Суд звертає увагу, що суб’єктами господарських правовідносин є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність позиції відповідача щодо недійсності та нікчемності укладених позивачем з ТОВ «Мегаполісбудлюк» правочинів.
Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані»(замовник) та ТОВ «Мегаполісбудлюкс»(виконавець) укладено договори від 05.05.2009р. №05-05/09, від 01.07.2009р. № 01-07/09, від 02.06.2009р. № 02-06/09 про надання маркетингових послуг, згідно якого виконавець зобов’язаний провести маркетингові дослідження.
Виконання сторонами умов вищенаведених договорів підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийомки виконаних робіт та податковими накладними.
Встановлено, що в ході господарських операцій по цих договорах ТОВ «Мегаполісбудлюкс»виписано податкові накладні, які внесено ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані»у реєстр отриманих та виданих податкових накладних, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних та матеріалами перевірки.
Суми податку на додану вартість по виписаних податкових накладних включено до складу податкового кредиту за травень-липень 2009року та відображено в реєстрах придбання товарів (робіт, послуг) за відповідні періоди, що відповідає даним податкових декларацій з ПДВ, поданих до ДШ у Печерському районі м. Києва за травень-липень 2009року.
Крім того, в якості оплати за товари та послуги з ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані»перерахувано на розрахунковий рахунок ТОВ «Мегаполісбудлюкс»грошові кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. Дебіторська/кредиторська заборгованість за відвантажений товар (надані роботи, послуги) за розрахунками відсутня.
Як вбачається з матеріалів перевірки, ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані»та ТОВ «Мегаполісбудлюкс»на момент перевірки були зареєстровані платниками ПДВ.
Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно до пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані»перерахувано кошти за отриманий товар та послуги, а ТОВ «Мегаполісбудлюкс»виписано належним чином оформлені податкові накладні. Доказів того, що ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані»та ТОВ «Мегаполісбудлюкс не сплачували податкові зобов’язання при виконання укладених договорів податковим органом не надано.
З огляду на наведені положення законодавства суд прийшов до висновку, що у податкового органу не було підстав для не врахування податкових накладних при формуванні позивачем податкового кредиту.
Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»зареєстровані платники податку мають право нараховувати податок на додану вартість, складати та видавати податкові накладні. Позивач відповідно мав право на підставі отриманих накладних відносити вказані в них суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки за поставку розрахувався у вартість якої була включена сума нарахованого продавцем ПДВ.
Податковим органом не надано доказів того, що на момент укладення угод установчі документи ТОВ «Мегаполісбудлюкс»визнано недійсними, чи було анульовано свідоцтва платника податку на додану вартість. Також не надано доказів визнання договорів недійсними.
Згідно ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, було внесено до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Крім цього, позивачем надано копію нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_4, в якій зазначено, що Протоколом №3 загальних зборів учасників ТОВ «Мегаполісбудлюкс»від 09.02.2009року його прийнято до складу учасників товариства з 100% часткою у статутному капіталі, а також призначено директором.
Зазначену заяву направлено заступнику начальника відділу ГСУ МВС України, а гр. ОСОБА_4 подано заяву до податкової міліції на неправомірні дії слідчого при проведенні слідчих дій, що підтверджується листом ДПА України №3063/4/27-0314 від 06.05.2010року.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що при проведенні перевірки податковий орган дійшов невірного висновку про порушення позивачем законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
позов задовольнити повністю.
Визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 07.04.2010р. №0003082310/0, від 21.10.2010р. № 0003082310/2, від 26.11.2010р. № 0003082310/3.
Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліносол Трейдінг Компані»за рахунок Державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Клименчук