Справа №1-258                                                                                       

      2007р.

В И Р О К

І М “ Я М  У К Р А Ї Н И

19 грудня 2007 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі: головуючої-судді                  Можайської Г.Д.

               при секретарі                   Калиті Л.В.

               за участю прокурора       Кухарука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі-Волинському справу про обвинувачення

                                               ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, судимого:

1). 22.06.1994р. Нововолинським міським судом за ст.140 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;

2).16.05.1995р. військовим судом Ужгородського гарнізону за ст.240 КК України на 1 рік позбавлення волі;

3). 19.03.1997р. військовим судом Ужгородського гарнізону за ст.241 КК України на 3 роки і 6 місяців позбавлення волі;

4). 26.12.2001р. Нововолинським міським судом за ст.ст.17 ч.1, 140 ч.3, 140 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільненого 11.05.2005р. по відбуттю строку покарання, у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України,-

                                      в с т а н о в и в :

         ОСОБА_1., будучи судимий за крадіжку чужого майна, судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку, 09 листопада 2007 року, близько 20 години, перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння, в приміщенні спортивного клубу “Спартак”, що по вул.Ковельська,108 м.Володимира-Волинського, повторно, відкрито  викрав у неповнолітнього ОСОБА_2мобільний телефон марки “Соні Еріксон К-750”, вартістю 700гр., з флеш-картою збільшення пам”яті, марки “Меморі Стік” на 512Мб вартістю 70гр., чим завдав йому шкоду на загальну суму 770гр.

         В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1. винним себе визнав та показав, що дійсно 09 листопада цього року, близько 20 години він, перебуваючи в приміщенні спортивного клубу “Спартак”, попросив у потерпілогоОСОБА_2мобільний телефон, сказавши, що хоче подзвонити. Коли потерпілий нагнувся, щоб взутись він з його телефоном втік. Викрадений телефон через декілька днів продав. Про те, що його переслідував потерпілий або кричав до нього не чув.

         Не заперечує, що в той день був у нетверезому стані, оскільки вживав спиртні напої.

         Шкода, завдана потерпілому відшкодована, у тому, що вчинив, щиро розкаюється, просить суворо не карати.

         Крім показань самого підсудного його вина у вчиненому повністю доведена в судовому засіданні показаннями потерпілого, його законного представника, свідків та іншими доказами по справі, дослідженими судом.

         Потерпілий ОСОБА_2 ствердив, що дійсно на прохання підсудного дав йому свій мобільний телефон, оскільк  и він хотів комусь зателефонувати. Однак він не дозволяв йому виходити з телефоном за межі залу спортивного клубу. Але коли він нагнувся, щоб взутись підсудний скориставшись цим, втік з залу, забравши телефон з собою. Він кричав йому, щоб той віддав телефон, переслідував, однак підсудний від нього втік.

         Тоді ж зразу він повідомив про крадіжку тренера ОСОБА_3., а пізніше розповів мамі та бабусі, після чого повідомили в міліцію.

         Шкода за викрадений телефон йому повернута.

         Свідок ОСОБА_4 показала, що її онук, потерпілий по справі, розповів їй, що 9 листопада в приміщенні спортивного клубу, де він тренується, в нього невідомий забрав його мобільний телефон.

         Свідки ОСОБА_5. та ОСОБА_6. показали, що зі слів потерпілого їм відомо, що підсудний, коли був в залі спортивного клубу, забрав в нього мобільний телефон.

         Протоколами пред”явлення особи для впізнання (а.с.19-20; 24-27; 29-30) стверджується, що потерпілий та свідкиОСОБА_5та ОСОБА_6вказали на підсудного, як на особу, що викрав телефон.

         Свої показання потерпілий ОСОБА_2підтвердив на очній ставці з підсудним, що стверджується відповідним протоколом (а.с.21).

         Вартість викраденого телефону та флеш-карти стверджується відповідною довідкою і становить 700гр. та 70гр. (а.с.35; 36).

         Завдана матеріальна шкода відшкодована повністю, що стверджується відповідною розпискою потерпілого та його представника (а.с.22).

         Таким чином в судовому засіданні доведено, що ОСОБА_1. будучи судимий за крадіжку чужого майна, судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку, повторно, відкрито викрав у ОСОБА_2. його майно, вартістю 770гр., а тому його дії слід кваліфікувати за ст.186 ч.2 КК України як грабіж, вчинений повторно.

         При обранні міри покарання підсудному суд враховує суспільну небезпечність вчиненого та дані про його особу.

         Злочин, який вчинив підсудний відноситься до тяжких злочинів.

         Підсудний неодноразово судимий за аналогічні злочини.

         Обставиною, яка пом”якшує покарання є щире розкаяння у вчиненому, відшкодування шкоди.

         Обставиною, яка обтяжує покарання є те, що злочин вчинив в стані алкогольного сп”яніння.

         З врахуванням наведеного суд вважає, що йому слід обрати покарання в межах санкції закону, за яким він притягується до відповідальності у вигляді позбавлення волі.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд,-

П Р И С У Д И В :

         ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України та призначити йому покарання чотири роки та шість місяців позбавлення волі.

         Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишити попередню - тримання під вартою.

         Строк відбуття покарання рахувати з дня затримання - з 19 листопада 2007 року.

         Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області протягом 15 діб з часу його проголошення, а засудженим у той же строк з часу отримання його копії.

Суддя Володимир-Волинського

міського суду                                                     Г.Д.Можайська