Справа №1-241/07

2007р.                                                                                      

ВИРОК ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

26 листопада 2007 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючої судді - Можайської Г.Д. при секретарі Калиті Л.В. з участю прокурора Кухарука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі-Волинському справу про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженки та мешканки села Космач, Косівського району, Івано-Франківської області, українки, громадянки України, освіта вища, не одруженої, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимої, у вчиненні злочинів передбачених ст.ст.358 ч.2 та 358 ч.З КК України ,-

ВСТАНОВИВ:

В середині серпня 2006 року ОСОБА_1 на ринку с.Косів, Івано-Франківської області, з метою підроблення пенсійного посвідчення для власного використання, зокрема безкоштовного проїзду на залізничному транспорті, вступила в зговір з невстановленою особою, якій надала свої анкетні дані та фотокартку, після чого отримала від цієї особи пенсійне посвідчення інваліда II групи серіїНОМЕР_1, в якому були проставлені гербові печатки від імені Управління праці та соціального захисту населення Косівської райдержадімістрації в Івано-Франківській області, за що розплатилась з невстаноленою особою власноручно вишитим рушником.

14 вересня 2007 року ОСОБА_1, слідуючи як пасажир в приміському дизель-поїзді №6303 сполученням Ковель-Сокаль, з метою безоплатного проїзду пред"явила завідомо підроблений документ - особи пенсійне посвідчення інваліда II групи серіїНОМЕР_1 провіднику-контролеру, який запідозривши підробку документу, вилучив його разом з квитком.

В судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 винною себе визнала та показала, що дійсно в серпні минулого року на пропозицію невідомої жінки виготовити підроблене посвідчення інваліда 2-ї групи, передала їй свою

фотокартку та анкетні дані, а вона через два тижні дала їй посвідчення за що вона розплатилась з нею вишитим особисто рушником.

14 вересня 2007 року коли вона їхала в поїзді під час перевірки контролером було вилучено в неї це пенсійне посвідчення, оскільки останній запідозрив, що воно підроблене.

У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо не карати.

Відповідно до ч.З ст.299 КПК України, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудної, проти чого не заперечують учасники судового розгляду, зокрема і сама підсудна.

її показання повністю підтвердуються листом Управління праці та соціального захисту населення Косівської райдержадімістрації від 04.10.2007р. №3043/04-12 з якого вбачається, що ОСОБА_1 на обліку як пенсіонер-інвалід 2-ї групи в управлінні не перебуває і пенсійне посвідчення їй не видавалось (а.с.10)

Висновком експертиз (а.с.29-34) стверджується, що посвідчення виготовлене типографським способом.

Дане посвідчення визнано речовим доказом по справі, що стверджується відповідним протоколом (а.с.37) та постановою (а.с.З8).

Таким чином в судовому засіданні доведено, що ОСОБА_1 за попередньою змовою з невстановленою особою підробила посвідчення, яке видається та посвідчується Управлінням праці та соціального захисту населення і дає право на безоплатний проїзд на залізничному транспорті, а тому її дії в цій частині правильно кваліфіковано за ст.358 ч.2 КК України.

Завідомо підроблене посвідчення ОСОБА_1 використане для безоплатного проїзду, а тому в цій частині її дії слід кваліфікувати за ч.З ст.358 КК України.

При обранні міри покарання підсудній суд враховує суспільну небезпечність вчиненого та дані про її особу.

Злочини, які вчинила підсудна відносяться до злочинів невеликої та середньої тяжкості.

Дані злочини вона вчинила вперше, у вчиненому щиро розкаюється, що є обставиною, яка пом"якшує покарання.

Обставин, що обтяжують покарання суд не вбачає.

По місцю проживання підсудна характеризується позитивно.

Підсудна має на вихованні та утриманні двоє неповнолітніх дітей віком 10 та 11 років.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що їй слід обрати покарання в межах санкції закону, за якими вона притягується до відповідальності з застосуванням ст.ст.75 та 76 КК України.

Враховуючи матеріальний стан підсудної судові витрати за проведення експертизи суд покладає на державу.

Речові докази - підроблене посвідчення та квиток знаходяться в справі.

Керуючись ст.ст.323, 324 КІЖ України, суд,-

ПРИСУДИВ:

ОСОБА_1визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.358 ч.2 та 358 ч.З КК України та призначити їй покарання:

·        за ст.358 ч.2 КК України два роки позбавлення волі;

·        за ст.358 ч.З КК України шість місяців арешту.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити до відбування два роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов»язки.

Відповідно до ст.76 КК України зобов»язати засуджену ОСОБА_1 без відому та згоди органу кримінально-виконавчої системи не виїзджати на постійне місце проживання з України та повідомляти про зміну місця проживання в Україні.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишити попередню - підписку про невиїзд.

Речовий доказ - підроблене пенсійне посвідчення знищити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області протягом 15 діб з часу його проголошення.

Суддя Володимир-Волинського

міського суду                                                              Г.Д. Можайська