ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" вересня 2011 р. справа № 2a-2132/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Чуприни О.В.
за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.
представника позивача: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську – Воришка Я.Я.
відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 –не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в сумі 5 682,16 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську (надалі –позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі –відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 5 682,16 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем в порушення вимог статті 1, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" порушено терміни розрахунків по зовнішньоекономічних договорах, в результаті чого позивачем до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5 682,16 грн., які останнім на момент розгляду справи не сплачені.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав наведених у позовній заяві та пояснив суду, що штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5 682,16 грн. застосовані до відповідача правомірно, у відповідності до статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та підлягають стягненню в дохід бюджету з розрахункових рахунків відповідача у банківських установах та за рахунок готівки, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2.
Відповідач повторно у судове засідання не з’явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Поштові повідомлення-виклики повернулися на адресу суду із відміткою поштового зв’язку "за закінченням терміну зберігання" та "за зазначеною адресою вибув". Однак, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місце проживання (реєстрації) відповідача значиться: АДРЕСА_1, тобто адреса, за якою відправлено повістки про виклик (а.с. 41, 49). Згідно із частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався.
Судом продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.
Судом встановлено, що відповідач 29.05.2006 року зареєстрований виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради як фізична особа –підприємець, якому видано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи –підприємця серії НОМЕР_2 від 29.05.2006 року, та 29.05.2006 року взятий на облік Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську як платник податків і зборів (а.с. 16).
Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Законів України "Про систему оподаткування", "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", "Про державну податкову службу в Україні" та "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в редакції чинній на час їх дії.
Закон України "Про систему оподаткування" визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.
Стаття 4 цього ж Закону визначає, що платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Контролюючими органами та органами стягнення податків та зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, згідно вимог Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", є податкові органи.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
Судом встановлено, що 26.06.2008 року позивачем за наслідками проведеної виїзної позапланової перевірки з питань дотримання відповідачем вимог податкового, валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.09.2007 року по 31.05.2008 року складено акт за №6675/22-1-2377502637, яким встановлено порушення відповідачем статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності у вигляді експорту гранітних плит фірмі "GRAN-KAM" (Польща) та фірмі "TARKOM" (Польща) згідно контракту №5 від 16.11.2006 року, а саме порушення відповідачем термінів розрахунків по зовнішньоекономічних договорах (а.с. 10-13).
У відповідності до вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
Згідно статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами термінів, передбачених статтею 1 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми недоодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Відповідно до частини 5 статті 4 вказаного Закону державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.
За результатами розгляду вказаного акту перевірки, позивачем винесено податкове повідомлення-рішення за №0000192201/0 від 27.06.2008 року, згідно якого відповідачу нараховано пеню за порушення розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 5 682,16 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем, про що свідчить його підпис на корінці рішення про застосування санкцій (а.с. 9).
Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 статті 1 вказаного Закону платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Підпунктом 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов’язання платника податків за причинами, не пов’язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму податкового зобов’язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.
Однак, вказані зобов'язання відповідач не сплатив, і на момент розгляду справи заборгованість по штрафних санкціях за порушення розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності становить 5 682,16 грн.
Згідно підпункту 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем надсилалися відповідачу податкова вимога форми "Ф1" за №1/2262 від 01.06.2007 року та податкова вимога форми "Ф2" за №2/2814 від 12.07.2007 року. Перша та друга податкові вимоги отримані відповідачем, про що свідчить підпис останнього на повідомленнях про вручення поштового відправлення, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 53, 54). Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений законом, а тому сума податкових зобов'язань у відповідності до вказаного закону є узгодженою.
Згідно підпункту 5.4.1. пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 коментованого вище Закону податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгоджених податкових зобов'язань в розмірі 5 682,16 грн., є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.
Податковий борг відповідача підтверджується актом перевірки від 26.06.2008 року за №6675/22-1-2377502637, податковим повідомленням-рішенням від 27.06.2008 року, а також першою та другою податковими вимогами від 01.06.2007 року та 12.07.2007 року відповідно, які містяться в матеріалах справи (а.с. 9, 10-13, 53, 54).
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідач суду не надав.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 податкового боргу в сумі 5 682,16 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 76018) з його розрахункових рахунків у банківських установах та за рахунок готівки, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 в дохід бюджету податковий борг в сумі 5 682 (п’ять тисяч шістсот вісімдесят дві) гривні 16 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Чуприна О.В.
Постанова в повному обсязі складена 16.09.2011 року.