ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                              ПОСТАНОВА

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

"27" вересня 2011 р.                                                                      cправа № 2a-2953/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

представника позивача: Державної податкової інспекції в Косівському районі Івано-Франківської області –Терьохіної Т.П.

представника відповідача: приватного підприємства "Каскад Кути" –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в Косівському районі Івано-Франківської області до приватного підприємства "Каскад Кути" про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 20 902,12 грн., -

ВСТАНОВИВ:

13.09.2011 року Державна податкова інспекція в Косівському районі Івано-Франківської області (надалі –позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до приватного підприємства "Каскад Кути" (надалі –відповідач) про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 20 902,12 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення статті 9 Закону України "Про систему оподаткування", пункту 1.3. статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5, підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", підпункту 14.1.175. пункту 14 статті 14, пунктів 57.1., 57.3. статті 57, пункту 203.2. статті 203 Податкового кодексу України допустив заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 20 902,12 грн., в тому числі: за основним платежем –18 943,10 грн., за штрафними санкціями –1 065,62 грн. та пеня –893,40 грн. Загальна сума податкового боргу відповідача становить 20 902,12 грн., яка ним не сплачена.

В судовому засіданні представник позивача уточнила позовні вимоги, подавши суду письмове клопотання, в якому просила лише стягнути з відповідача податковий борг в сумі 20 902,12 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача та за рахунок готівки, що йому належить.

Представник відповідача подав до суду письмове клопотання, в якому вказав, що позовні вимоги визнає в повному обсязі, розгляд справи просив проводити без його участі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.

Судом встановлено, що приватне підприємство "Каскад Кути" являється юридичною особою та взяте на облік 09.05.1992 року Державною податковою інспекцією в Косівському районі Івано-Франківської області, як платник податків і зборів, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків за №124/29-0 від 28.11.2008 року (а.с. 8).

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Законів України "Про систему оподаткування", "Про податок на додану вартість" та "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в редакції чинній на час їх дії. Частина правовідносин з приводу виникнення податкового боргу врегульовані нормами Податкового кодексу України, який вступив в дію із 01.01.2011 року.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Закон України "Про систему оподаткування" визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Відповідно до підпункту 1 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі) належить податок на додану вартість.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1. статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 9.1.3. пункту 9.1. статті 9 коментованого Кодексу визначено, що податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

Відповідач у відповідності до пункту 180.1. статті 180 Кодексу являється платником податку на додану вартість, як будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

В судовому засіданні встановлено, що 19.04.2011 року відповідачем подано декларацію з податку на додану вартість за березень 2011 року, де відповідачем розраховано розмір вказаних зобов’язань в сумі 8 733,00 грн. (а.с. 12-13). Даних зобов’язань відповідачем в повному обсязі не виконано та не сплачено і на момент розгляду справи податковий борг з податку на додану вартість за березень 2011 року по вказаній декларації становить               6 491,10 грн. (а.с. 7).

Крім того, 26.05.2011 року відповідач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість, у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в яких ним самостійно обчислено суму податкових зобов’язань за квітень                   2011 року в розмірі 12 089,00 грн. Також, відповідачем у відповідності до пункту 50.1.                статті 50 Податкового Кодексу України самостійно нараховано суму штрафу, у зв’язку з виправленням помилки за вказаний період в розмірі 363,00 грн. (а.с. 14-16).

Так, згідно пункту 50.1. статті 50 Податкового Кодексу України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.

З урахуванням вказаного судом встановлено, що відповідачем по зобов’язаннях із податку на додану вартість відповідно до самостійно поданої ним декларації та уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість за період з березня 2011 року по квітень 2011 року самостійно задекларував зобов’язання в розмірі 21 185,00 грн. Дані самостійно задекларовані зобов’язання відповідач в повному обсязі не сплатив і на момент розгляду справи податковий борг з податку на додану вартість становить                    18 943,10 грн.

Стаття 57.1 Податкового кодексу України встановлює, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов’язання відповідача визначені ним в податковій декларації з податку на додану вартість та уточнюючому розрахунку, та які ним в повному обсязі не сплачені за березень-квітень 2011 року є узгодженими з дня подання такої декларації і розрахунку та являються податковим боргом відповідача.

Крім того, судом встановлено, що 20.10.2010 року позивачем за наслідками проведеної невиїзної документальної перевірки про порушення податкового законодавства складено акт за №1893/15-02/13646427 від 20.10.2010 року, яким встановлено порушення відповідачем вимог підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині недотримання граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість, відповідно, сума якого затримувалась до сплати більше 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (а.с. 10-11).

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальним законом з питань оподаткування, який, до 01.01.2011 року, установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно підпункту 1.1 пункту 1 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі вказаного акту позивачем винесено податкове повідомлення-рішення за №0000281502/0 від 20.10.2010 року, згідно якого відповідачу нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 10 667,84 грн., яке ним отримане 20.10.2010 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на корінці податкового повідомлення-рішення (а.с. 9).

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не була порушена процедура апеляційного узгодження податкового зобов'язання визначеного податковим повідомленням-рішенням за №0000281502/0 від 20.10.2010 року, суд приходить до висновку, що застосовані позивачем штрафні санкції з податку на додану вартість в розмірі 10 667,84 грн. є узгодженими.

Вимоги щодо обов’язковості виконання і сплати визначеного податковими органами податкового зобов’язання регламентовані і в пункті 57.3. статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1.-54.3.6. пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як встановлено судом відповідачу за несвоєчасну сплату в 2010 та 2011 роках податкових зобов’язань нараховано пеню в розмірі 893,40 грн. (а.с. 7).

Відповідно до підпункту 16.1.1. пункту 16.1 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно підпункту 16.4.1. пункту 16.4 статті 16 вище вказаного Закону пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Такі ж вимоги визначені у Податковому кодексі України, відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 якого після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4. статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Згідно підпункту 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем надсилалися відповідачу податкова вимога форми "Ю1" за №1/250 від 20.11.2009 року та податкова вимога форми "Ю2" за №2/271 від 22.12.2009 року. Перша та друга податкові вимоги отримані відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на корінцях податкових вимог (а.с. 18, 19). Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений законом, а тому сума податкових зобов'язань у відповідності до вказаного закону є узгодженою.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов’язання –це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) –податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Аналогічна норма відображена у підпункті 14.1.175. пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України, за змістом вимог якої податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальному розмірі 20 902,12 грн., є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Податковий борг відповідача підтверджується розрахунком заборгованості відповідача станом 11.08.2011 року, податковою декларацією за березень 2011 року,             уточнюючим розрахунком за квітень 2011 року, актом перевірки від 20.10.2010 року за №1893/15-02/13646427, податковим повідомленням-рішенням від 20.10.2010 року, а також першою та другою податковими вимогами від 20.11.2009 року та 22.12.2009 року відповідно, які містяться в матеріалах справи (а.с. 7, 9, 10-11, 12-13, 14-16, 18, 19).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідач суду не надав.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з приватного підприємства "Каскад Кути" податкового боргу в сумі                             20 902,12 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з приватного підприємства "Каскад Кути" (ідентифікаційний код 13646427, вул. Кобилянської, 10, смт. Кути, Косівський район, Івано-Франківська область, 78665) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить приватному підприємству "Каскад Кути" в дохід бюджету податковий борг з податку на додану вартість в сумі 20 902 (двадцять тисяч дев’ятсот дві) гривні 12 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                         /підпис/                                                                    Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 30.09.2011 року.