Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
28 лютого 2008 року м. Рівне
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Коробова С.О.,
з участю позивачки ОСОБА_1,
представника позивачки ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
при секретарі судового засідання Пашковській І.О.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за аліментами та неустойки (пені) за прострочення її сплати,
в с т а н о в и в:
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Представник відповідача суду пояснив, що позовні вимоги не ґрунтуються на законі, а обставини, на які посилалась позивачка, не доведені в судовому засіданні доказами. Тому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
В судовому засіданні позивачка послалась на те, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 9 жовтня 1989 року до 9 березня 1999 року. Від цього шлюбу має трьох неповнолітніх дітей. Зараз відповідач проживає окремо від неї та дитини, добровільно не приймає участі в утриманні дітей, сплачувати аліменти за виконавчим листом відмовляється..
Суд встановив, що рішенням Рівненського районного суду від 31 травня 2006 року з відповідача стягнуто аліменти на користь позивачки на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 - по 300 гривень щомісяця на кожну та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 - по 400 гривень щомісяця до їх повноліття.
За даними довідки відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції виконавчий лист за вказаним рішенням був повернутий в суд, оскільки розмір аліментів змінено рішенням від 21 лютого 2007 року. Стягувачка виконавчий документ щодо стягнення заборгованості (в сумі 8419 грн. 35 коп.) за повернутим виконавчим листом до відділу ДВС Рівненського РУЮ не пред'являла. На 1 липня 2007 року відповідач мав заборгованість по сплаті аліментів за другим виконавчим листом в сумі 3060 грн.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до повноліття.
За ч. 1 ст. 194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 197 СК України суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти. Тому не підлягає стягненню сума заборгованості в розмірі 8419 грн. 35 коп., яка утворилась на 18 січня 2007 р. за першим виконавчим листом до зменшення судовим рішенням розміру аліментів.
Як визначено у ч. 4 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем. Суми заборгованості, визначені державним виконавцем, сторонами не оспорювались. Тому суд вважає позовну вимогу про стягнення заборгованості за аліментами такою, що підлягає задоволенню, а сума, заборгованості, яка підлягає стягненню, визначена державним виконавцем за другим виконавчим листом після зміни судовим рішенням розміру аліментів.
За положеннями ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені). Як було встановлено в судовому засіданні з відповіді відділу державної виконавчої служби на запит адвоката (представника позивача) вина відповідача у виникненні заборгованості відсутня, тому що виконавчий лист пересилався для виконання з районного до міського управління юстиції, і державна виконавча служба не виконувала дій по примусовому стягненню аліментів. Крім того, колишній роботодавець відповідача представила суду квитанції, за якими вона перераховувала аліменти із заробітку відповідача на користь позивачки (відбувалось добровільне виконання відповідачем рішення суду) до зміни його місця роботи після подання даної позовної заяви.
Позивачка та її представник не надали доказів на підтвердження своїх позовних вимог щодо вини відповідача у виникненні заборгованості. Тому суд відмовляє у задоволенні вказаних вимог (щодо стягнення пені) за недоведеністю.
Отже, на підставі ст. ст. 180, 194-197 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 212, 215 ЦПК України
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за аліментами в розмірі трьох тисяч шістдесяти гривень.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області. Заява про оскарження рішення подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Рівненського районного суду. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про оскарження та апеляційна скарга мають відповідати вимогам ст. 295 ЦПК України.
Суддя С.О. Коробов