ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

28 вересня 2011 року                               м. Київ                              В/9991/2215/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:          Черпака Ю.К. (доповідача), Зайцева М.П., Олексієнка М.М.,      Рецебуринського Ю.Й., Сороки М.О., розглянувши заяву ОСОБА_2 –представника ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 серпня 2011 року, прийнятої за результатами розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_3 до Президента України про визнання незаконним та зобов’язання скасувати Указ Президента України від 12 жовтня 2007 року № 965/2007 “Про присвоєння ОСОБА_4 звання Герой України”,

встановив:

2 вересня 2011 року ОСОБА_2. –представник ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від  2 серпня 2011 року, прийнятої за результатами розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_3 до Президента України про визнання незаконним та зобов’язання скасувати Указ Президента України від 12 жовтня 2007 року № 965/2007 “Про присвоєння ОСОБА_4 звання Герой України”.

На обґрунтування заяви додано ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 квітня 2010 року (справа № К-17097/08), від 13 жовтня 2010 року (справа № К-41176/09), від 24 листопада 2010 року (справа № К-21638/08), від 20 квітня 2010 року (справа № К-59668/09), від 17 серпня 2010 року (справа № К-22305/10), від 21 липня 2010 року (справа № К-38464/09) та від 29 липня 2010 року (справа № К-48854/09), в яких, на думку заявника, по-іншому, ніж у рішенні, щодо якого заявлено клопотання про перегляд Верховним Судом України, застосовано норми матеріального права.

Перевіривши наведені заявником доводи та дослідивши матеріали заяви, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в допуску цієї справи до провадження Верховного Суду України.

Частиною 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень в адміністративних справах після їх перегляду в касаційному порядку.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з мотивів  неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В пункті 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 2 “Про судову практику застосування статей 235–240 Кодексу адміністративного судочинства України” роз’яснено, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 237 КАС України заява про перегляд з цього мотиву може бути подана за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права; ухвалення різних за змістом судових рішень; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

В заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 серпня 2011 року ОСОБА_2. посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини 1 статті 55 Конституції України, частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України і частини 1 статті 6 КАС України –щодо відсутності порушення прав позивача оскаржуваним Указом, а також статті 256, частини 1 статті 258, частини 1 статті 260, статті 253 Цивільного кодексу України і частини 2 статті 99 КАС України –щодо строку звернення до суду з адміністративним позовом (строку позовної давності та наслідків його пропущення). Це призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зокрема, в ухвалах від 7 квітня 2010 року у справі № К-17097/08 за позовом ОСОБА_5 до Президента України про визнання незаконним і скасування Указу від 14 грудня 2006 року № 1073/2006 “Про нагородження ОСОБА_6 орденом князя Ярослава Мудрого”, від 13 жовтня 2010 року у справі № К-41176/09 за позовом ОСОБА_3 до Президента України про визнання протиправним і скасування Указу від 14 січня 2008 року № 15/2008 “Про присвоєння ОСОБА_7 звання Герой України”, від 24 листопада 2010 року у справі № К-21638/08 за позовом ОСОБА_5 до Президента України про визнання протиправним та зобов’язання скасувати Указ від 18 липня 2007 року № 647/2007 “Про нагородження ОСОБА_8 орденом князя Ярослава Мудрого”, від 20 квітня 2010 року у справі № К-59668/09 за позовом ОСОБА_5 до Президента України про визнання незаконним Указу від 26 червня 2008 року № 584/2008 “Про відзначення державними нагородами України” в частині нагородження орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня Голови Вищого адміністративного суду України ОСОБА_9. Вищий адміністративний суд України, на думку ОСОБА_2., правильно визначив, що оскаржувані укази Президента України є актами індивідуальної дії і не порушують права, свободи чи інтереси позивачів у спірних правовідносинах, що позбавляє можливості надання останнім судового захисту.

Натомість в ухвалі від 2 серпня 2011 року, щодо якої подано заяву про перегляд, Вищий адміністративний суд України необґрунтовано зайняв протилежну правову позицію і безпідставно задовольнив позов.

Окрім того, ОСОБА_3 пропустив строк звернення до адміністративного суду, однак, суд не застосував позовну давність, хоча третя особа наполягала на цьому і такою була його правова позиція в аналогічних справах: № К-22305/10, № К-28464/09, № К-48854/09.

Юридичний аналіз наданих ОСОБА_2 рішень суду касаційної інстанції не дає підстав вважати, що ним було неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Рішення Вищого адміністративного суду України у справах                       № К-17097/08, № К-41176/09 і К-21638/08, якими залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, мотивовані посиланням на статті 6, 104 і частину 2 статті 171 КАС України, виходячи з індивідуального характеру оскаржуваних указів Президента України, які не порушують права, свободи чи інтереси позивачів у спірних правовідносинах.

У справі № К-59668/09 Вищий адміністративний суд України погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову з тих мотивів, що Указ від 26 червня 2008 року № 584/2008 “Про відзначення державними нагородами України” в частині нагородження орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня Голови Вищого адміністративного суду України ОСОБА_9. прийнято Президентом України на виконання його владних управлінських функцій в межах повноважень, передбачених статтею 106 Конституції України та Законом України “Про державні нагороди України”, а нагородження цією відзнакою ОСОБА_9., який є громадянином України, відповідає вимогам статей 5 і 7 Закону України “Про державні нагороди України” та Статуту відзнаки Президента України “Орден князя Ярослава Мудрого”, затвердженого Указом Президента України від 23 серпня 1995 року № 766/95.

Ухвала Вищого адміністративного суду від 2 серпня 2011 року, щодо якої заявлено клопотання про перегляд Верховним Судом України, обґрунтована посиланням на статті 1, 2, 3, 4, 5, 6 Закону України “Про державні нагороди України”, статті 1, 5 Закону України “Про громадянство України”, на підставі яких суд дійшов висновку про порушення спірним Указом Президента України статті 6 Закону України “Про державні нагороди України” в частині посмертного присвоєння звання Герой України особі, яка не була громадянином України. У зв’язку з цим касаційний суд залишив без зміни рішення судів попередніх інстанцій про скасування спірного Указу.

Частина 1 статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка встановлює право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Зазначена норма безпосередньо не регулює спірні правовідносини і не застосовувалась судом при вирішенні наведених спорів.

Частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачає право кожного звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, тобто за захистом цивільних прав та інтересів, що не входить до юрисдикції адміністративного суду.

Згідно з частиною 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб є похідними, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

В пункті 21 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2008 року № 2 “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” йдеться про те, що за правилами частини 2 статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб’єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Приписи зазначеної частини можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, якщо суд встановить, що оскаржуваний акт до особи не застосовувався і вона не перебуває у відносинах, до яких цей акт може бути застосовано. У такому разі суд не проводить перевірку нормативно-правового акта на предмет його протиправності (законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили).

Отже, з’ясування обставин про те, чи порушуються оскарженим актом права, свободи або інтереси позивача, тлумачиться як застосування адміністративними судами норм Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому, встановлене процесуальним законом право особи на звернення до суду, надання судового захисту та правові наслідки звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги (неналежного позивача) регулюються нормами процесуального права, спрямованими на реалізацію і захист прав та інтересів людини і громадянина, передбачених нормами різних галузей матеріального права.

Слід також зазначити, що інститут позовної давності встановлений в главі 19 Цивільного кодексу України і належить до галузей матеріального приватного права. В той же час відокремлено існує інститут строків звернення до адміністративного суду, який, зважаючи на відсутність в галузях матеріального публічного права уніфікованих правил про строки звернення до суду, запроваджено законодавцем через Кодекс адміністративного судочинства України, тобто норми процесуального права.

Таким чином, за доводами ОСОБА_2., суд касаційної інстанції фактично неоднаково застосував норми процесуального права, що не може бути підставою для подання заяви про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити в допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_3 до Президента України про визнання незаконним та зобов’язання скасувати Указ Президента України від 12 жовтня 2007 року № 965/2007 “Про присвоєння ОСОБА_4 звання Герой України” для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 серпня 2011 року за заявою ОСОБА_2 –представника ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К.

Зайцев М.П.

Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.

Сорока М.О.