ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"23" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        П/9991/533/11

Суддя Вищого адміністративного суду України Заяць Володимир Степанович, вирішуючи питання про прийняття

позовної заявиОСОБА_1, ОСОБА_2

додержави Україна в особі Президента України

про визнання недійсним статусу держави України та повернення майна УРСР, що перебувало в УРСР

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2011 року позивачі пред’явили адміністративний позов до держави Україна в особі Президента України про визнання  недійсним статусу держави України та повернення майна УРСР, що перебувало в УРСР.

Із змісту позовної заяви слідує, що позивачі оскаржують факт набуття Україною незалежності, права власності на майно УРСР та набуття позивачами громадянства України.

Відповідно до частини четвертої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Згідно із частиною першою статті 1711 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; актів Вищої ради юстиції; дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції; рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

В пункті другому частини п’ятої статті 1711 КАС України визначено, що Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду справи може визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду юстиції, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії.

Україна як незалежна демократична держава проголошена 24 серпня 1991 року Постановою Верховної Ради Української РСР від 24 серпня 1991 року № 1427-XII, опублікованою у Відомостях Верховної Ради України, 1991, №  38 (17.09.91), ст. 502; в газеті «Голос України»,  1991, 08, 27.08.91 № 165 та в газеті «Голос України», 1991, 11, 29.11.91 № 231.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про правонаступництво України»№ 1543-XII від 12 вересня 1991 року, опублікованому в газеті «Голос України», 1991, 09, 24.09.91 № 185; Відомостях Верховної Ради України, 1991, №  46 (12.11.91), ст. 617, з моменту проголошення незалежності України найвищим органом державної влади України є Верховна Рада України в депутатському складі Верховної Ради Української РСР.

Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки (стаття 7 цього Закону).

Статтею 9 Закону України «Про правонаступництво України»передбачено, що всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України.

Частиною 2 статті 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи офіційний і публічний характер діяльності Президента України, Верховної Ради Української РСР та Верховної Ради України, висвітлення їх дій в засобах масової інформації, публікації прийнятих ними рішень в пресі, суд вважає, що позивачі мали можливість вчасно дізнатися про порушення, на їх думку, своїх прав, свобод чи інтересів.

Звернувшись до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів у вересні 2011 року, порушення яких, на їх думку, відбулося в 1991 році, позивачі порушили установлений законом строк звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Оскільки позивачі заяву про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду не подали, адміністративний позов слід залишити без розгляду.

Керуючись статтями 18, 99-103, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Президента України про визнання недійсним статусу держави України та повернення майна УРСР, що перебувало в УРСР залишити без розгляду.

Ухвала є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

суддяВ.С. Заяць