КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-3521/10                                                       Головуючий у 1-й інстанції:   Бичківська К.Г.  

Суддя-доповідач:  Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" вересня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого                                                                         Желтобрюх І.Л.

суддів                                                                                  Горяйнова  А.М., Шостака О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області на постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 25.11.2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області про зобов’язання вчинити певні дії, -   

В С Т А Н О В И В:

11.11.2010 року ОСОБА_2 звернулася до Лугинського районного суду Житомирської області з адміністративним позовом до УПФУ в Лугинському районі Житомирської області про визнання неправомірною бездіяльності відповідача в частині виконання Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з вимогою зобов'язати донарахувати та виплатити недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.06.2010 року по 30.11.2010 року.

Постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 25.11.2010 року позов задоволено: визнано дії відповідача протиправними; зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01.06.2010 року по 30.11.2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням сум, сплачених за цей період.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Справа розглядається колегією суддів відповідно до ч. 3 п. 1 ст.197 КАС України в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАСУ суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегією суддів апеляційного суду, як і районним судом, встановлено, що позивач є пенсіонером за віком, перебуває на обліку відповідача та має статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

З урахуванням абз. 1 п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України за № 530 від 28.05.2008 (який вимагав проводити підвищення пенсій у розмірі 10% прожиткового мінімуму для непрацездатних), у 2010 році позивачу виплачувалася щомісячно соціальна допомога в розмірі, що менше встановлених законодавством на відповідний період 30% мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при призначені позивачу надбавки до пенсії як дитині війни слід виходити саме з положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З огляду на вимоги ст. 8 ч. 4 та ст. 9 ч. 7 КАСУ, керуючись принципом верховенства права, колегія суддів вважає правомірним при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком виходити з загальних засад законодавства, що регулюють це питання, - ст. 3 Конституції України, ст. 17 Закону  України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», абз. 3 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15.07.1999р., ст. 19 ч. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення», абз. 8 ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Тому вказівка, що міститься у частині третій статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV, - про непоширення встановленого частиною першою цієї ж статті розміру мінімальної пенсії за віком на правовідносини, що не регулюються цим законом, - не може бути легітимною підставою для застосування мінімальної пенсії за віком у меншому розмірі.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що районним судом зроблений правомірний висновок про необхідність задоволення позову і зобов'язання відповідача донарахувати позивачу різницю між виплаченою та належною до виплати (з урахуванням встановленої мінімальної пенсії за віком) сумами соціальної допомоги за заявлений позивачем та визначений рішенням районного суду період та провести виплату цієї заборгованості.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв’язку з чим суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206  КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

 Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області - залишити без задоволення, а постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 25.11.2010 року - без змін.

          Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та подальшому оскарженню  не підлягає.

Головуючий:

Судді: