Справа № 2-31/11  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

28 лютого 2011 року            Липоводолинський районний суд Сумської області

Липоводолинський районний суд Сумської області у складі: головуючого – судді Сибільова О.В.,

                                                                                                                    при секретарі  -  Самілик Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Липова Долина цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро», третя особа: Відділ Держкомзему у Липоводолинському районі Сумської області,  

про стягнення заборгованості з орендної плати з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних та пені

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_2 до ТОВ «Лотуре-Агро», про стягнення заборгованості з орендної плати з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних та пені.

ОСОБА_1 свої вимоги мотивує тим, що між його довірителем ОСОБА_2 10 грудня 2006 року укладено два договори оренди земельних ділянок, власником яких є ОСОБА_2 Договори зареєстровані у Липоводолинському районному відділенні Сумської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 12 червня 2007 року під номерами відповідно 040763104366 та 040763104378. Земельні ділянки є землями сільськогосподарського призначення, розташовані на території Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області. Орендна плата була встановлена по кожному з договорів в розмірі 1,5 % від нормативної оцінки землі в грошовому виразі 501 гривня на рік. Вважає, що всупереч умовам договорів позивач сплачував орендну плату за 2007-2009 роки по зазначених договорах без урахування індексів інфляції за відповідний рік. Крім того, за 2009 рік відповідачем своєчасно сплачено лише частину орендної плати, а остаточно погашено заборгованість по орендній платі за 2009 рік тільки 12 серпня 2010 року і без урахування індексу інфляції за 2009 рік. Таким чином, просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за 2007 та 2008 роки з урахуванням індексів інфляції за відповідні роки в сумі 472,63 гривні, а також заборгованість по орендній платі за 2009 рік в сумі 1599,15 гривень (з урахуванням індексу інфляції за 2009 рік, суми пені, трьох процентів річних та інфляційних за прострочене зобов’язання).

Представник відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» позов не визнає, просить суд в його задоволенні відмовити, мотивуючи це тим, що відповідачем умови договору виконувались належним чином, відповідно до діючого законодавства, заборгованість по орендній платі позивачу відсутня (а.с. 75).

Представник третьої особи - відділу Держкомзему у Липоводолинському районі Сумської області, зазначив, що ТОВ «Лотуре-Агро» належним чином нараховувало орендну плату за договорами оренди позивачу. Вирішення спору залишають на розсуд суду.

Суд, заслухавши сторони по справі, дослідивши докази, вважає позов ОСОБА_1 необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що довіритель позивача – ОСОБА_2 є власником земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею відповідно 2,8709 га та 2,8711 на території Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області (а.с. 6, 8).

10 грудня 2006 року між довірителем позивача та ТОВ «Лотуре- Агро» було укладено договори оренди зазначених земельних ділянок (далі по тексту – договори оренди), строком на 10 років (а.с. 6-7, 8-9).

Договори зареєстровані у Липоводолинському районному відділі Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 12 червня 2007 року за номерами відповідно № 040763104366 та № 040763104378 (а.с. 7, 9).

Згідно п. 9 по кожному з договорів оренди встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 1,5 % від нормативної грошової оцінки землі, що становить 501 гривню на рік.

П. 10 договорів оренди передбачає, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Відповідно до п. 11 договорів оренди, орендна плата вноситься один раз на рік до 01 грудня поточного року.

За 2007 рік позивачем по кожному з договорів було отримано орендної плати по 501 гривні (з вирахуванням податку), що не оспорюється та не заперечується сторонами.

Згідно наказу № 75/од від 01 квітня 2008 року, виданого за підписом генерального директора ТОВ «Лотуре-Агро» Жука В.В., ТОВ «Лотуре-Агро» нараховує позивачу орендну плату за 2008 рік в розмірі 2 % від нормативної грошової оцінки землі (а.с. 88). Зазначені зміни не були оформлені додатковими угодами та не було проведено їх державної реєстрації. Ці обставини також не заперечуються та не оспорюються сторонами.

Отже, в 2008 році відповідачем по кожному з договорів оренди землі було нараховано та виплачено позивачу по 686,77 гривень орендної плати (2 % від нормативної грошової оцінки землі, а не 1,5 % як передбачено договорами оренди). Позивач не оспорює, строків, форми та розміру виплаченої орендної плати за 2008 рік (а.с. 61-65).

16 грудня 2009 року між позивачем та ТОВ «Лотуре-Агро» було укладено дві додаткові угоди до кожного з договорів оренди земельних ділянок, згідно яких орендна плата обчислюється орендарем у грошовій формі в розмірі 3 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки (з урахуванням коефіцієнту індексації), що становить 1187,12 гривень, та вноситься один раз на рік до 31 грудня поточного року (а.с. 47, 48). Додаткові угоди не були належним чином зареєстровані відповідачем у Липоводолинському районному відділі Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», що не заперечується сторонами.

Таким чином, за 2009 рік позивачу нараховано відповідачем орендну плату по кожному з договорів по 1187,12 гривень (до виплати по 1009,05 гривень, з вирахуванням податку). Орендну плату за користування двома земельними ділянками позивач повинен був сплатити в сумі 1009,05 гривень х 2 = 2018,1 гривень.

За 2009 рік в рахунок зазначеної суми орендної плати позивачу відповідач в травні 2009 року надав послуги по оранці землі на суму 112 гривень (а.с. 68), та в серпні 2009 року передав зерно на загальну суму 315 гривень (а.с. 67). Залишок суми орендної плати по двох орендованих земельних ділянках – 1591,3 гривень, позивач сплатив лише 12 серпня 2010 року (а.с. 66).

Форма, строки та суми виплаченої орендної плати не оспорюються та не заперечуються сторонами. Водночас, як на обґрунтування своїх вимог та заперечень позивач посилається на п. 10 кожного з договорів, в якому зазначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Йому ж орендна плата, хоча і нараховувалась вірно за 2007, 2008, 2009 роки, але виплачувалась без урахування цих індексів за відповідний рік, тому просить стягнути заборгованість по орендній платі (за оренду двох земельних ділянок) за 2007, 2008 та 2009 роки, з урахуванням індексів інфляції за відповідний рік в сумі: за 2007 рік – 166,33 гривень, за 2008 рік – 472,63 гривень, за 2009 рік – 1599,15 гривень. (згідно розрахунків позивача) – а.с. 1-2.

Зазначені вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними з наступних причин.

Згідно ст. 19 Закону України «Про плату за землю», розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про плату за землю», грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі», розмір, форма, і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно п. 9 кожного з договорів оренди встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 1,5 % від нормативної грошової оцінки землі.

П. 10 договорів оренди передбачає, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Згідно п. 1 «Порядку проведення індексації грошової оцінки земель», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 783 від 12 травня 2000 року, грошова оцінка сільськогосподарських угідь індексується станом на 1 січня поточного року на коефіцієнт, що визначається за формулою:

Кі = ( І – 10 ) : 100,

          де  « І » - середньорічний індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Таким чином, в нормативно-грошову оцінку землі, в відсотковому відношенні від якої обчислюється орендна плата за користування земельною ділянкою, вже закладено індекс інфляції за минулий рік, а індекс інфляції, на застосуванні якого наполягає позивач, за поточний рік, закладається в наступний рік.

Різниця в цінах і відповідно збільшення індексу інфляції погашається в такому разі за рахунок виплати орендної плати за наступний рік (за 2007 рік орендна плата обчислюється з урахуванням індексу інфляції за 2006 рік, за 2008 рік орендна плата обчислюється з урахуванням індексу інфляції за 2007 рік і т.д.)

Крім того, п. 10 кожного з договорів оренди передбачає обчислення орендної плати з урахуванням індексів інфляції, а не її виплату з врахуванням цих вимог. Що також свідчить про необґрунтованість вимог позивача та його помилкове розуміння зазначеного пункту договору, оскільки орендна плата нараховується згідно нормативно-грошової оцінки землі станом на 1 січня поточного року, коли ще невідомий середній індекс інфляції за цей рік.

З урахуванням наведеного, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по орендній платі за 2007 – 2009 роки з відповідача, з урахуванням індексів інфляції за вказаний період, не підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення коштів за несвоєчасну та не в повному обсязі виплату відповідачем орендної плати за 2009 рік.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

П. 14 кожного з договорів оренди земельних ділянок передбачає, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач не заперечує тієї обставини, що дійсно прострочив виконання грошового зобов’язання по виплаті орендної плати за 2009 рік, сплативши у встановлені договором терміни лише частину суми, а решту суми виплатив тільки 12 серпня 2010 року (а.с. 66-68).

Тому вимога позивача щодо стягнення пені (згідно п. 14 договорів оренди), 3 % річних та інфляційних (згідно ст. 625 ЦК України), є обґрунтованою.

Водночас, суд не погоджується з сумою, яку просить стягнути з відповідача позивач по цій вимозі з наступних підстав.

Ч. 2 ст. 125 ЗК України передбачає, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Згідно ст. 18 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Ст. 20 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Відповідно до п. 18 кожного з договорів, державна реєстрація договорів і витрати пов’язані з цим покладаються на орендаря.

Згідно п. 36 кожного з договорів оренди земельних ділянок, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (а.с. 7, 9).

Пункт 36 кожного з договорів оренди та ст.ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі» належить розуміти таким чином, що будь-яка зміна умов договору повинна бути оформлена шляхом укладення додаткової угоди з подальшою її державною реєстрацією.

          Про це наголошується і в п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 р. N 2073 «Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі»: у разі внесення змін до договору оренди він підлягає перереєстрації. Перереєстрація, а    також    поновлення   договорів   оренди проводиться в порядку, встановленому для їх державної реєстрації.

Наказ за підписом директора ТОВ «Лотуре-Агро» від 01 квітня 2008 року (а.с. 88), згідно якого орендна плата за 2008 рік була нарахована з урахуванням 2 % нормативної грошової оцінки землі, не є такою додатковою угодою, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Додаткові угоди від 16 грудня 2009 року (а.с. 47, 48), відповідно до яких були внесені зміни до первинних договорів оренди земельних ділянок позивача від 10 грудня 2006 року, щодо розміру (3 % від нормативної грошової оцінки землі) та строків виплати орендної плати (до 31 грудня поточного року), також не були зареєстровані у встановленому законом порядку.

З огляду на це, зміни до договорів оренди земельних ділянок стосовно розміру орендної плати та строків її виплати є нечинними і суд не може враховувати їх як підставу для обчислення розміру пені, 3 % річних та інфляційних.

В зв’язку з цим, чинними та діючими на момент розгляду справи суд вважає договори оренди земельних ділянок від 10 грудня 2006 року, а тому, пеня, 3 % річних та інфляційні повинні бути обчислені, виходячи з умов саме цих договорів оренди земельних ділянок, без врахування подальших змін до них.

Нормативна грошова оцінка землі за 2009 рік становила 39570,62 гривень, що не заперечується сторонами.

Відповідно до п. 9 договору оренди землі від 10 грудня 2006 року, орендна плата за користування однією земельною ділянкою позивача складатиме: 1,5 % х 39570,62 грн. / 100 % = 593,56 гривень.

Таким чином, за користування двома земельними ділянками, згідно двох договорів оренди відповідач повинен був сплатити за 2009 рік орендну плату відповідно: 593,56 грн. х 2 = 1187,12 гривень (в строк до 01 грудня 2009 року (п. 9 договорів оренди, а.с. 6, 8)).

Своєчасно, згідно умов договорів, в рахунок орендної плати за 2009 рік відповідач сплатив тільки 427 гривень (а.с. 67, 68) – надав на 112 гривень послуги та на 315 гривень зерно.

Станом на 01 грудня 2009 року відповідач заборгував позивачу орендну плату в сумі:

1187,12 гривень (орендна плата за 2 земельні ділянки) – 427 гривень (виплачена своєчасно орендна плата) = 760,12 гривень.

Оскільки залишок боргу по орендній платі був виплачений 12 серпня 2010 року, тому кількість днів простроченого зобов’язання з 01 грудня 2009 року по 12 серпня 2010 року складає 254 дні.

Пеня за прострочене зобов’язання, згідно п. 14 договорів оренди складає:

760,12 гривень х 0,3 % / 100 % = 2,28 гривень (пеня за 1 день простроченого зобов’язання);

254 дні х 2,28 гривень = 579,12 гривень.

Згідно ст. 625 ЦК України:

3 % річних від 760,12 гривень складають 15,87 гривень.

Інфляційні за період з 01 грудня 2009 року по 12 серпня 2010 року складають 30,66 гривень.

Отже, відповідач повинен був сплатити:

-          заборгованість по орендній платі за 2009 рік в сумі 760,12 гривень;

-          пеню згідно договорів оренди в сумі 579,12 гривень;

-          3 % річних (згідно ст. 625 ЦК України) в сумі 15,87 гривень;

-          Інфляційні (згідно ст. 625 ЦК України) в сумі 30,66 гривень;

Всього на загальну суму 1385,77 гривень.

Оскільки позивачу по справі 12 серпня 2010 року в рахунок орендної плати за 2009 рік вже було сплачено 1591,3 гривень (а.с. 66) – більше чим передбачено умовами договорів від 10 грудня 2006 року та закону (більше 1385,77 гривень), тому, з урахуванням фактично проведених виплат, на підставі наведеного, вимоги позивача в цій частині також не підлягають задоволенню.

Таким чином, позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ТОВ «Лотуре-Агро», про стягнення заборгованості з орендної плати з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних та пені, не підлягає задоволенню в зв’язку з його необґрунтованістю.

На підставі ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст. 125 ЗК України, ст. 19, 23 Закону України «Про плату за землю», ст.ст. 18, 20, 21 Закону України «Про оренду землі», п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 783 від 12 травня 2000 року «Про затвердження порядку проведення індексації грошової оцінки земель», п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 р. № 2073 «Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі», керуючись ст.ст. 10-11, 57-60, 80, 81, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро», про стягнення заборгованості з орендної плати з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних та пені, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Липоводолинський районний суд Сумської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                                    Сибільов О.  В.