Справа № 2-а-1130/2009

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2009 року

Суддя Армянського міського суду Автономної Республіки Крим Шестаковська Л.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ АР Крим про визнання бездіяльності відповідача неправомірною та зобов’язання його до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

18.03.2009 р. ОСОБА_1 звернулася до Армянського міського суду АР Крим з позовом про визнання бездіяльності управління ПФУ в м. Армянськ АР Крим протиправною та зобов’язання останнього здійснити їй нарахування та забезпечити виплату щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період 2006-2008 р. р. в загальному розмірі 4471 грн. 20 коп., та в подальшому с 01.01.2009 року проводити нарахування та виплату 30 % мінімальної пенсії за віком. Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач є "дитиною війни" в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач зазначає, що має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Позивач стверджує, що бездіяльність відповідача у вигляді відмови нараховувати та виплачувати зазначену щомісячну допомогу грубо порушила його законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку управління ПФУ в м. Армянськ АР Крим.

Позивач до суду не з’явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, подала до суду заяву в якій просить суду провести розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надіслав заперечення проти позову, в яких позов не визнав у повному обсязі, з підстав викладених у запереченнях. Справу просить розглянути без його участі.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов належить задовольнити частково.

Судом встановлено, що відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004, № 2195-ІУ дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком, має статус дитини війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що відповідачем не спростовується. Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено СТ.6 зазначеного Закону.

Згідно ст. 110 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" № 3235-1У від 20.12.2005 p., пільги, передбачені статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", встановлювались на 2006 рік поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. На протязі 2006 року пільги встановлені так і не були.

Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 p. № 489-V у 2007 році були внесені зміни, згідно яким підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Пунктом 12 ст.71 Закону № 489-V зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Положення ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 р. № 489-V, а також зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007рік, передбачене п. 12 ст. 71 Закону України від 19.12.2006 р. № 489-V визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.

Відповідно до п. З резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 p. N 6-рп/2007 положення п. 12 статті 71, а також ст.111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 09.07.2007 р.

Крім цього, Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" змінена і містить норму, що до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак ці зміни, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є діючою в своїй первісній редакції.

Розмір підвищення, який щомісячно сплачується дітям війни згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений ч. 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

З ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-ІУ.

Але, приймаючи до уваги те, що відповідно до ч.4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, та відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 8 КАС України при вирішенні справи має застосовуватись принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення пенсії основані на принципі юридичної визначеності.

Як свідчить позиція і практика Європейського Суду принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом — відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання щомісячної соціальної допомоги дітям війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Посилання відповідача на те, що жодним законом не передбачений порядок, процедура та орган, який зобов’язаний виплачувати соціальну допомогу суд вважає нікчемними, оскільки згідно з п. З Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціального допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись зазначеними вище положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та Постанови №1261 приходить до висновку, що саме відповідач мав здійснювати позивачу виплату підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд також вважає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі той, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини Справа "Жовнер проти України" від 29.06.2004 року.

Суд визначає, що рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб’єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти’ ‘ себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб’єкта, визначених законом. Суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування щомісячної державної соціальної допомоги у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" не може бути визнана такою, що вчинена на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що доводи позивача є обгрунтованими, однак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідач у запереченнях наполягає на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Судом встановлено, що Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007."У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 частини

2 статті 56, частини 2 статті 62 частини 1 статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) офіційно оприлюднене в Офіційному віснику України, 2007, №52, 27.07.2007р.

Таким чином, позивач повинен був дізнатися, що його право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 - 2007 р. р. порушено саме

3 моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України, тобто з 27.07.2007 р. Адміністративний позов поданий до суду 18.03.2009р., тобто після закінчення річного строку з моменту, коли він міг би дізнатися про порушення його права. Поважності причин пропуску строку суду позивач не надав, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частини. Таким чином, на користь позивача підлягає нарахуванню та виплаті щомісячної державної допомоги лише за 2008 рік з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. з наступного розрахунку:

Ст. 58 Закону України від 28.12.2007 року № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджує у розмірах з 1 січня -470 грн., з 1 квітня -481 грн., з 1 липня -482 грн., з 1 жовтня -498 грн.

Щомісячна державна соціальна допомога за 2008 рік дорівнює 1737, 90 грн.: Січень -березень (470, 00 грн. х 30 %) х 3 місяця = 423, 00 грн.; Квітень-червень (481, 00 грн. х 30 %) х З місяців = 432, 90 грн; Липень-вересень (482 грн. х 30 %) х 3 місяця = 433, 80 грн; жовтень-грудень 2008 року (498 грн. х 30 %) х 3 місяці = 448, 20грн.

Судом встановлено, що позивач з січня по грудень 2008 року отримував щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни, у розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком та йому було перераховано з 01.01.08 до 01.04.08p.47 грн. х 3 міс. = 141, 00 грн., з 01.04.08 до 01.07.08р. -48, 10 грн. х 3 міс.=144, 30 грн., з 01.07.2008р. до 01.10.2008р.-48, 20 грн. х 3 міс.=144, 60 грн., з 01.10.2008р. по 30.12.2008 p., 49, 80 грн. х 3 місяці = 149, 40 грн., разом 579, 30грн.

Таким чином, відповідачем недоплачена позивачу щомісячна державна соціальна допомога дітям війни за 2008 рік 1737, 90 грн. -579, 30 = 1158, 60 грн.

Згідно з резолютивною частиною Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 p. N 10-рп/2008 положення 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких  законодавчих актів України" визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22.05.2008 p., позов підлягає задоволенню у частині нарахування та стягнення державної соціальної допомоги за період з травня по грудень 2008 на суму 780, 40 грн. (1170, 60 грн., що підлягає нарахуванню протягом травня - грудня 2008 року мінус 390, 20 грн. фактично виплачених протягом травня - грудня 2008 року).

Крім того підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача в подальшому проводити нарахування та виплату державної соціальної допомоги с 01.01.2009 року у розмірі 30 %, оскільки ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є діючою.

В решті позову щодо стягнення щомісячної грошової соціальної допомоги позивачу належить відмовити.

З управління Пенсійного Фонду України м. Армянську АР Крим належить стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Керуючись ст. ст. 3, 99, 100, 122, 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ АР Крим щодо не нарахування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, щомісячної державної соціальної допомоги за період з травня по грудень 2008 року у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" - протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ АР Крим (96012, АР Крим, м. Армянськ, вул. Шкільна, 55А) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу за період з травня по грудень 2008 року включно у розмірі 780 гривень 40 копійок, та з 01.01.2009 року та в подальшому проводити нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ АР Крим на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Армянський міський суд Автономної Республіки Крим, в 10-ти денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 186 КАС України.