Справа №22ц-2476/06                     Головуючий в суді 1-ї інстанції Сергєєв В.М.

Категорія 39                     Доповідач в суді апеляційної інстанції Медведєва Л.П.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2006 року                          Колегія суддів судової палати у цивільних

справах апеляційного суду Луганської області в складі:

Головуючого - Медведєвої Л.П.

Суддів          - Відєнєєвої  О.П.

Гаврилюка  В.К. при секретарі    - Меженській М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в М.Луганську справу за апеляційною скаргою Міського комунального підприємства „Благоустрій" Жовтневого району в М.Луганську на рішення Жовтневого районного суду М.Луганська від 26 травня 2006 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства „Благоустрій" про зміну формулювання причини звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин своїх службових обов'язків на п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін. Визнано звільненою ОСОБА_1 з 22 жовтня 2005 року, з Міського комунального підприємства ;,Благоустрій" Жовтневого району в М.Луганську на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3059 гривень, у решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі Міське комунальне підприємство „Благоустрій" Жовтневого району в М.Луганську просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає, що обставини справи були вивчені у повному обсязі, просить затвердити рішення Жовтневого районного суду М.Луганська.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала та просила скасувати рішення суду і постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог позивачки відмовити.

Позивачка в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала, просила її відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивачки та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів встановила наступне.

В жовтні 2005 року позивачка звернулась до суду з позовною заявою до відповідача - Міського комунального підприємства „Благоустрій" Жовтневого району в м.Луганську про поновлення на роботі, оплаті за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що її незаконно звільнили з підприємства, а у зв'язку з тим, що вона є одинокою матір'ю, вона має право залишитися на роботі.

В процесі судового розгляду справи зі її позовом вона змінила підставу позову, просила змінити формулювання підстави звільнення з п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин своїх посадових обов'язків на ст..З6 КЗпП України за угодою сторін, стягнути з Міського комунального підприємства „Благоустрій" на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 жовтня 2005 року по дату зміни запису в трудовій книзі, стягнути з відповідача на свою користь 5000 гривень в якості компенсації моральної шкоди.

За результатами розгляду цивільної справи за позовною заявою судом першої інстанції були встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Позивачка працювала у відповідача на посаді завідуючої гуртожитком, розташованим за адресою : м.Луганськ, кв.Восточний,20, з грудня 2004 року.

Наказом від 01 липня 2005 року позивачка була переведена на посаду завідуючої гуртожитком, розташованим за адресою : м.Луганськ, вул Градусова, 10, яке було передано на баланс відповідача рішенням місквиконкому.

Наказом № НОМЕР_1 позивачка була звільнена з посади на підставі ст.40 п.3 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин своїх посадових обов'язків.

Задовольняючи частково позовні вимоги, судом першої інстанції були застосовані норми статей 232,235,237-1 КЗпП України.

За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу треба відхилити з таких підстав.

Відповідно з ч.3 ст.235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках коли це не тягне за собою поновлення працівників на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю /пункт/ закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Яке вбачається з матеріалів цивільної справи, коли позивачка ще працювала на посаді завідуючої гуртожитком, розташованим в місті Луганську в кварталі Східному,20, то наказом відповідача №НОМЕР_1 її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та винесена догана.

Далі, наказом по підприємству № НОМЕР_2 вона була переведена на посаду завідуючої гуртожитком, який розташовано в місті Луганську по вулиці Градусова, 10.

Під час праці на посаді завідуючої вказаним гуртожитком, позивачка до дисциплінарної відповідальності не притягувалася і її звільнили з цієї посади наказом №НОМЕР_3  за п.3 ст.40 КЗпП України незаконно, так як в її діях відсутні підстави такого звільнення, як систематичне невиконання своїх посадових обов'язків.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що відповідач пропонував позивачці іншу роботу на підприємстві, однак, вона була не згодна. '

Таким чином, колегія суддів визнає, що фактично було звільнення позивачки за домовленістю сторін, а не звільнення з ініціативи підприємства за систематичне невиконання своїх службових обов'язків. Однак, в Трудовій

книжці позивачки зазначене неправильне формулювання причини звільнення, що перешкоджає позивачці працевлаштуванню.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив справу по суті позовних вимог, однак, посилання суду на ту обставину, що позивачка є самотньою матір'ю до підстав для зміни формулювання причини звільнення немає ніякого відношення.

Колегія суддів вважає залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст..ст.303, 307,308 ЦПК України,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну    скаргу          Міського    комунального     підприємства

„Благоустрій" Жовтневого району в М.Луганську на рішення Жовтневого районного суду М.Луганська від 26 травня 2006 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства „Благоустрій" про зміну формулювання причини звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, відхилити, рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.