№ 22ц-2644/06                                 Головуючий в суді 1 інстанції: Андрєєв М.П.

Доповідач: Карайван Т.Д.

УХВАЛА Іменем України

7 вересня 2006 року Апеляційний суд Луганської області в складі:

Головуючого: Карайван Т.Д.

Суддів: Парінової І.К., Лисиціної А.І.

При секретарі: Стехіної Я.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луганську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду від 26 червня 2006 року за позовом ОСОБА_2  до Сєвєродонецької СШ №1 відділу освітиСєвєродонецької міської Ради, Відділу освіти Сєвєродонецької міської Ради про визнання наказу директора СШ №1 № НОМЕР_3 від 2 вересня 2003 року про переведення вчителем образотворчого мистецтва незаконним,, про визнання наказу Відділу Освіти Сєвєродонецької міської Ради №НОМЕР_1 про звільнення за скороченням штатів незаконним, про визнання наказу директора СШ №1 №НОМЕР_2  про звільнення за скороченням штату незаконним, про поновлення на посаді вчителя початкових класів Сєвєродонецької середньої школи №1 з 1 вересня 2003 року, про стягнення з Сєвєродонецької середньої школи №1 та відділу освіти Сєвєродонецької міської Ради недоотриману заробітну плату за період з 1 вересня 2003 року по 31 серпня 2005 року в сумі 8757,68 грн. про стягнення з Сєвєродонецької середньої школи №1 та відділу освіти Сєвєродонецької міської ради середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 1 вересня 2005 року по 31 січня 2006 року у сумі 2458 грн.27 коп. про стягнення з Сєвєродонецької середньої школи №1 та відділу освіти Сєвєродонецької міської ради моральної шкоди в сумі 6000 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2003 року позивачка звернулася в суд з позовом до Сєвєродонецької

СШ №1. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те,що вона працювала у

відповідача 3 2 вересня 1991 року вчителем початкових класів.

її педагогічне навантаження на кінець 2002-2003 року складало 31 годину на тиждень.

9 вересня 2003 року директором школи Тетеревим О.Ф. їй було повідомлено,

що її педагогічне навантаження буде складати 5 годин на тиждень. Під впливом його

погроз про звільнення, вона написала заяву про переведення її на посади вчителя

образотворчого мистецтва. На підставі заяви директором було видано наказ за № НОМЕР_3

 про її перевід на цю посаду.

Позивачка вважає цей наказ незаконним, оскільки він виданий з порушенням ст..ст..32,33 КЗпП України, заднім числом, на підставі заяви, яка написана під впливом погроз, тому просила суд визнати його таким, та зобов"язати директора школи виплатити їй заробітну платню за період з 1 вересня 2003 року по час    звернення з позовом.

Позивачка також просила зобов'язати директора проводити їй виплати заробітної плати згідно Інструкції "Про порядок нарахування заробітної плати робітникам освіти", та зобовязати його розподілити педагогічне навантаження згідно зі ст..63 Інструкції.

Окрім того, позивачка просила визнати незаконним наказ директора школи №99 від 8 жовтня 2003 року про її попередження за халатне та неуважне ставлення до ведення класного журналу.

Позивачка вважає, що причиною помилок, які вона допустила в журналі були навмисні дії директора, який без попередження прийшов на її урок, не пояснивши цілей, чим довів її до стресу. Крім того, при винесені їй попередження, не були дотримані вимоги ст.. 147 КЗпП України.

Позивачка просила стягнути з СШ №1 моральну шкоду в сумі 2000 грн. у зв"язку з порушенням її прав.

В червні 2004 року позивачка звернулася з додатковим позовом до суду в якому просила поновити її на попередньому місці роботи вчителем навчальних класів, стягнути заробітну платню по час звернення з додатковим позовом та просила поновити їй строк для звернення з позовом.

В вересні 2005 року позивачка звернулася з позовом до Сєвєродонецького відділу освіти про поновлення її на роботі вчителем початкових класів, посилаючись на те, що наказом відділу освіти №НОМЕР_5  вона була звільнена за скороченням штату.

Позивачка вважає звільнення незаконним, оскільки скорочення штату фактично не було, звільнення проведено без погодження з профспілковим комітетом та відділом освіти. Окрім того при звільненні не виконані умови ст..44 КЗпП про виплату вихідної допомоги.

Ухвалою суду від 14 листопада 2005 року позовні вимоги ОСОБА_1 до СШ №1 та до Сєвєродонецького відділу освіти об"єднані в одне провадження.

В додаткових заявах від 23 листопада 2005 року та 17 лютого 2006 року позивачка просила визнати наказ директора Сєвєродонецької СШ№1 від 2 вересня 2003 року за №НОМЕР_3 про її переведення на посаду вчителя образотворчого мистецтва з 1 вересня 2003 року незаконним.

Визнати накази відділу освіти Сєвєродонецької міської ради №НОМЕР_6, та наказ директора СШ №1 НОМЕР_7 про звільнення її з посади за скороченням штатів незаконними . Просила поновити її на попередньому місці роботи вчителем початкових класів Сєвєродонецької СШ №1 відділу освіти Сєвєродонецької міської Ради.

Позивачка просила стягнути з відповідачів недополучену заробітну плату за період з 1 вересня 2003 року по 31 серпня 2005 року з урахуванням індексу інфляції 8757,68 грн. і з 1 вересня 2005 року по 31 січня 2006 року в сумі 2458,30 грн. а також моральну шкоду в сумі 6000 грн.

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без задоволення.

В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновку.суду обставинам справи.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймають участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд не знайшов підстав для скасування судового рішення.

Відповідно до СТ..308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних відносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що позивачка працювала вчителем в СШ №1 м. Сєвєродонецька.

У зв"язку зі зменшенням кількості класів старшої школи на 2003-2004 рік , де позивачка викладала російську мову та відповідно зменшення кількості годин за учбовим планом російської мови та літератури, а також враховуючи, що на 6 початкових класів школи було 8 учителів початкових класів, керівництвом школи за погодженням з відділом освіти було прийняте рішення про скорочення штатів.

Оскільки позивачка мала саму нижчу кваліфікаційну категорію "Спеціаліст", саме їй була запропонована інша посада - вчителя образотворчого мистецтва з педагогічним навантаженням 5 часів.

Як встановлено судом, позивачка погодилася на переведення на посаду вчителя ОТМ, про що свідчить її власноручна заява, згідно з якою наказом від 2 вересня 2003 року №НОМЕР_3 вона була переведена на дану посаду.

Оскільки згодом позивачка відмовилася працювати з неповним педагогічним навантаженням а також відмовилась від переводу на роботу гардеробника, вона була звільнена з роботу у зв"язку зі скороченням штатів.

Звільнення позивачки проведено у відповідності до вимог трудового законодавства за попередньої згоди профспілкового комітету та додержання вимог Колективного договору між керівником і профспілковим комітетом середньої загальної школи 1-Ш ступенів №1.

При встановленні даних фактів норми процесуального права судом не порушені.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову позивачці в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції та не знайшли свого підтвердження, судом їм надана відповідна оцінка.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст..ст..307,308,314,315 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду від 26 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.