КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-182/11                                                       Головуючий у 1-й інстанції:     

Суддя-доповідач:  Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" вересня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

     Головуючий - суддя            Грибан І.О.

     судді                                      Бабенко К.А., Мельничук В.П.

     секретар с/з                           Самсонюк В.А.

           розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову  Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02.03.2011р. в справі  за позовом прокурора Чернігівського району в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Служби автомобільних доріг у Чернігівські області  до Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області , треті особи ОСОБА_9, ОСОБА_3 про скасування рішення -

ВСТАНОВИВ:

           Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02.03.2011р у справі за позовом прокурора Чернігівського району до Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про скасування  рішення  від 30.06.2004р. в частині  передачі безкоштовно у приватну власність ОСОБА_9 земельної ділянки площею 0,20га для будівництва і обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.      

           Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції третя особа на боці відповідача ОСОБА_3 ( під час розгляду справи за ініціативою суду процесуальний статус особи змінено на відповідача)  подала апеляційну скаргу в якій просить,  вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, постанову скасувати та закрити провадження в справі в зв’язку зі сплином 3-х річного строку позовної давності.

           Сторони, будучи належним чином повідомлені, в судове засідання на апеляційний розгляд не з’явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін та третіх осіб.

           Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

           Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  не підлягає до  задоволення з наступних підстав.

           Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9, відповідно до укладеного 19.04.2001р. договору купівлі-продажу придбала у власність  у ОСОБА_10 житловий АДРЕСА_1 Чернігівського району Чернігівської області. Рішенням Киселівської сільської ради Чернігівського району від 30.06.2004р. «Про приватизацію земельних ділянок громадянами»передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки, в тому числі ОСОБА_9- площею 0,20га для будівництва і обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1. В подальшому, за договором купівлі-продажу від 18.06.2007р. ОСОБА_9 продала, а ОСОБА_3 придбала вказаний житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,1815га.

           За завданням прокуратури Чернігівської області від 08.07.09р. прокуратурою Чернігівського району було проведено перевірку звернення громадянки ОСОБА_11 з приводу дотримання вимог земельного законодавства. В результаті проведеної прокуратурою Чернігівського району, із залученням представників контролюючих органів, перевірки виявлено  порушення вимог земельного законодавства при прийнятті 11 сесією четвертого скликання Киселівської сільської ради Чернігівського району рішення від 30.06.04р. в частині  передачі у приватну власність громадянці ОСОБА_9  земельної ділянки площею 0,20га по АДРЕСА_1, а також при складанні кадастрової документації для виготовлення державного акту  серії ЯБ № 264901 на право приватної власності на землю на ім’я ОСОБА_9 . Зокрема з’ясовано, що до земельної ділянки для обслуговування житлового будинку було відчужено частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування автомобільних доріг, а саме укіс земляного полотна шириною 3м і частина водостічної труби довжиною 3м.

           За результатами перевірки прокурором пред’явлено позов в інтересах  ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Служби автомобільних доріг у Чернігівські області до сільської ради про скасування вказаного рішення.

           Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що рішення  органу місцевого самоврядування є неправомірним, оскільки  передача гр-ці ОСОБА_9 земельної ділянки відбулася без погодження всіх суміжних землекористувачів.

           Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності оскаржуваного рішення сільської ради та звертає увагу на наступне.

           Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

           Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

           До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, згідно зі  статтею 12 Земельного кодексу України (2001р., в редакції , що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення; далі - ЗК України (2001р.)) належить в тому числі:  розпорядження землями територіальних громад;  передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;  надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

           Відповідно до вимог статті 83 ЗК України (2001р.) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

           Частиною 3 вказаної  статті визначається перелік земель, які можуть перебувати тільки в комунальній власності і не можуть передаватися іншим власникам, зокрема:

а)землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

б)землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту.

           Відповідно до вимог ст.71 ЗК України (2001р.) до земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об'єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту. До земель дорожнього господарства належать землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг.

           Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначається ст.118 ЗК України (2001р.), відповідно до чч.1 та 2  якої ( в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення)  в разі , якщо громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

           Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

           Відповідно до ч.6-10 ст.118 ЗК України, якщо громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

           Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

           Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

            Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

           Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

           Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу житлового АДРЕСА_1, укладеного 19.04.2001р. між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , до останньої разом з набуттям права власності на нерухоме майно не переходило право користування земельною ділянкою, на якій розташований будинок. В договорі купівлі-продажу розмір земельної ділянки, на якій був розташований будинок взагалі не зазначено, та не вказано її цільове призначення.

           Відповідно до вимог ст.. 30 Земельного кодексу України (від 13.03.1992р.; надалі - ЗК України (1992р.)), що діяла на момент укладення договору купівлі –продажу житлового будинку, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження  будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

           Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 ЗК України (1992р.), тобто - державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

           Як встановлено судом першої інстанції, на час звернення гр-ки ОСОБА_9 з заявою до сільської ради про приватизацію земельної ділянки для обслуговування  житлового будинку, в її користуванні земельна ділянка біля зазначеного вище будинку не перебувала та державний акт на право користування земельною ділянкою на її ім’я не видавався.

           Таким чином, для вирішення питання приватизації земельної ділянки із земель комунальної власності, сільська рада повинна була, в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність, спочатку  надати дозвіл на розробку проекту її відведення. І лише після  розроблення проекту відведення земельної ділянки та погодження його з відповідними органами та суміжними земелкористувавчами ( власниками суміжних земельних ділянок) сільська рада мала право прийняти рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність. При цьому, мало бути враховано, положення частини 3 статті 83 ЗК України (2001р.) про неможливість передачі у власність громадянам земель комунальної власності , що знаходяться під автомобільними дорогами.

           Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного прокурором рішення сільська рада діяла в порушення вимог земельного законодавства, без з’ясування всіх обставин, нерозсудливо,  без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, та з перевищенням визначених законом (зокрема земельним кодексом України) повноважень. Таким чином, вказане рішення є неправомірним і підлягає скасуванню.

           Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

           Представник відповідача –Киселівської сільської ради позов визнав та неправомірність оскаржуваного рішення не заперечував.

           Щодо порушення строку звернення прокурора з даним позовом  в судовому порядку, колегія суддів  погоджується з висновком суду першої інстанції про дотримання прокурором визначеного ст.99 КАС України строку звернення до суду, оскільки про порушене право прокурору стало відомо за результатами проведеної протягом липня-грудня 2009р. перевірки. Що стосується строку позовної давності, то згідно ст.268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

            Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на помилкове  вчинення судом першої інстанції процесуальної дії щодо зміни процесуального статусу осіб, які беруть участь у справі.

           Так, відповідно до вимог ст. 52 КАС України право визначати відповідача в справі належить позивачеві. Суд, в разі, якщо позов пред’явлено не до тієї особи, може за згодою позивача допустити заміну первинного відповідача  належним. Якщо позивач не згоден на таку заміну, то суд може залучити цю особу як другого відповідача. Зміна процесуального статусу особи взагалі не передбачена законом. Однак ці порушення не вплинули на правильність прийнятого судом рішення , оскільки прокурором не заявлялися вимоги до вказаних осіб, а постановою суду не покладалися будь-які зобов’язання щодо предмету спору.

           У  відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

           На підставі викладеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених у оскаржуваній постанові, у зв‘язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

           Керуючись ч.1 ст.41,ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення,  а постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02.03.2011р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя

суддя

суддя                           І.О.Грибан

              К.А.Бабенко

              В.П.Мельничук