Справа № 11-518\2006                                                   Головуючий у 1 інстанції Чурупченко М.І.

Категорія: ст. 125 ч.2 КК України      Доповідач Григор'єва В.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ                          УКРАЇНИ

28 серпня 2006 року    Колегія суддів судової палати з кримінальних справ

апеляційного суду Чернігівської області в складі:

головуючого - судді   -                                       Григор'євої В.Ф.

суддів:                                                  -                     Антипець В.М., Борисенка І.П.

при секретарі                            -                Глюк Н.М.

з участю прокурора    -                                          Щербака О.В.

потерпілої                               -                  ОСОБА_2   засудженої           - ОСОБА_1  розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_2  на вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 30 травня 2006 року,-

ВСТАНОВИЛА

Цим вироком                        ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка АДРЕСА_1, українка, громадянка України, з середньою - спеціальною освітою, раніше не судима, вдова, пенсіонерка, мешканка АДРЕСА_2,

засуджена за ст. 125 ч. 2 КК України до одного року обмеження волі. На підставі ст.1 п. „г" Закону України „Про амністію" від 31.05.2005р. ОСОБА_1  звільнено від відбування призначеного покарання.

Стягнуто з ОСОБА_1  на користь потерпілої ОСОБА_2   664 грн. 48 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 100 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 764 грн. 48 коп.

Судом ОСОБА_1  визнана винною в тому, що ЗО вересня 2003 року близько 17 год. 30 хв. вона , разом із своїм покійним чоловіком ОСОБА_3  зайшли до гаражу по вул. Залінійній м. Новгород - Сіверський, що належить ОСОБА_2 і на ґрунті неприязних стосунків умисно кулаками та палицею нанесли останній удари по різним частинам тулуба та обличчя, чим заподіяли потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді: крововиливів на нижній ділянці губи, в завушній ділянці зліва, лівого плеча, правого передпліччя, садна на верхньому віці правого ока, рани на завушній ділянці зліва, закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Не погоджуючись з вироком суду, потерпіла ОСОБА_2 подала апеляцію, в якій просить вирок суду змінити, виключити з вироку положення про звільнення засудженої від відбування покарання в наслідок акту амністії, посилаючись на те, що суд не мав права звільняти засуджену від покарання на підставі зазначеного в вироку акту амністії, так як застосував Закон України „Про амністію" майже через рік після його опублікування, а згідно вимог ст. 17 Закону України „Про амністію" від 31.05.2005 року цей Закон набрав чинності з дня його опублікування і підлягав виконанню протягом трьох місяців. Потерпіла також не погоджується з визначеним розміром моральної шкоди і вважає, що суд необгрунтовано зменшив суму відшкодування моральної шкоди до 100 грн., зазначивши, що такий розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає фактичним моральним наслідкам, які настали внаслідок злочинних дій ОСОБА_1. Заслухавши доповідача, потерпілу, яка підтримала свою апеляцію, засуджену, яка заперечувала проти задоволення апеляції і просила вирок суду залишити без змін, думку прокурора, який вважав, що апеляцію необхідно задовольнити частково, а вирок суду змінити, оскільки засудженій суд призначив покарання у виді обмеження волі, яке не застосовується до осіб, які досягли пенсійного віку , а призначити покарання у виді арешту на строк 3 місяці, а також збільшити розмір відшкодування моральної шкоди, в решті цей вирок залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню підлягає частково з наступних підстав.

Висновок суду про винність ОСОБА_1 у навмисному заподіянні легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я потерпілій ОСОБА_2, відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на сукупності розглянутих у судовому засіданні і наведених у вироку доказах і є обґрунтованим.

Дії ОСОБА_1  за ст..125ч.2 КК України кваліфіковані правильно. Вказаний висновок ні засудженою, ні потерпілою не оспорюється.

Призначаючи ОСОБА_1  покарання, суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості, конкретні обставини його вчинення, дані про особу засудженої.

Разом з тим, при призначенні виду покарання засудженій , яка є пенсіонеркою, у виді обмеження волі, суд не виконав вимог ст.61 ч.З КК України, оскільки вказаний вид покарання не застосовується до осіб, що досягли пенсійного віку.

Санкція ст.125ч.2 КК України передбачає види покарань: громадські роботи, виправні роботи, арешт, або обмеження волі. Вказані види покарань, крім арешту, згідно вимог ст.ст.56ч.З, 57ч.2, 61 ч.3 КК України не застосовуються до осіб, що досягли пенсійного віку.

Враховуючи те, що засуджена ОСОБА_1  є особою, яка досягла пенсійного віку, колегія суддів вважає за необхідне, замість покарання у виді обмеження волі, призначити їй покарання у виді арешту.

Колегія суддів вважає, що суд дійшов до правильного висновку, звільнивши засуджену від відбування призначеного покарання на підставі ст.1 п. „г" Закону України „Про амністію" від 31.05. 2005 року , як жінку віком понад 50 років, майже через рік, після набрання даним Законом чинності, оскільки суд при цьому керувався вимогами ст. 5 ч.І КК України, де передбачено, що закон про кримінальну відповідальність, який пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб , що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.

За вказаних обставин підстав для виключення із вироку положення про застосування до засудженої акту амністії колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, при визначенні розміру моральної шкоди, суд недостатньо дослідив підстави заявленого цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, глибину і тривалість страждань потерпілої ОСОБА_2, ступінь вини тієї, хто заподіяв шкоду.

Згідно з висновком судово - медичної експертизи потерпілій ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: крововиливів на нижній ділянці губи, в завушній ділянці зліва, лівого плеча, правого передпліччя, садна на верхньому віці правого ока, рани на завушній ділянці зліва, закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Засуджена  ОСОБА_1  діяла з прямим умислом, коли заподіяла потерпілій шкоду здоров'ю. При цьому засуджена розуміла, що завдає фізичних та моральних страждань потерпілій і спричинення тілесних ушкоджень може мати негативні наслідки для її здоров'я.

З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину, суті негативних змін, що сталися в житті потерпілої, яка змушена лікуватись для відновлення попереднього стану здоров'я, фізичного болю під час заподіяння тілесних ушкоджень, моральних переживань, на думку колегії суддів, розмір моральної шкоди належить збільшити до 1000 гривень.

Враховуючи вказані обставини, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає зміні в частині виду покарання та стягнення моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів ,-

ухвалила:

Апеляцію потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.  Вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від ЗО травня 2006 року щодо  ОСОБА_1  в частині виду покарання та стягнення моральної шкоди змінити.

Вважати ОСОБА_1 засудженою за ст. 125 ч.2 КК України до покарання у виді арешту на строк 2 /два/ місяці.

Вважати засуджену ОСОБА_1 звільненою від відбування призначеного покарання на підставі ст.1 п. "г" Закону України „Про амністію" від 31.05.2005 року. Збільшити суму відшкодування моральної шкоди до 1000 гривень, стягнувши її із засудженої ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2.

В решті цей вирок залишити без змін.

Головуючий :

Судді:      _