Справа № 2-1161 2007

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

16 липня 2007 року

Першотравневий районний суд м.  Чернівці,  в складі головуючого судді Дембіцької О.О.,  при секретарі Браілко A.M., за участю адвоката Мірчук О.В.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача-служба у справах дітей Чернівецької міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на дитину,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся із позовом до відповідачки про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів. Мотивував тим, що перебував у шлюбі із ОСОБА_2 з 1998 року по 15.05.2007 року. У шлюбі мають неповнолітнього сина-ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який постійно проживає із позивачем. Відповідачка у березні 2001 року виїхала за кордон до Італії та в Україну приїжджала протягом вказаного періоду декілька раз .З 2001 року по сьогоднішній день вихованням, утриманням, доглядом за дитиною займається він/позивач/, забезпечуючи належні для сина умови проживання, навчання, виховання, що підтвердив письмовими доказами, які додані до справи. Відповідачка не цікавилась навчанням, здоров»ям сина, участі у матеріальному утриманні дитини не приймала. На даний час між ним та колишньою дружиною виник спір щодо місця проживання дитини, тому зважаючи на викладені вище обставини просив залишити неповнолітнього сина проживати із ним /позивачем/. Оскільки відповідачка добровільно участі у матеріальному забезпеченні дитини не приймає, просив стягнути із ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частки її заробітку до повноліття дитини.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, підтвердив викладені у позовній заяві обставини.

Відповідачка та її представник у судовому засіданні позов не визнали. Пояснили, що викладені у позовній заяві обставини щодо участі матері у житті неповнолітнього сина сторін не відповідають дійсності. Виїзд відповідачки за кордон був вимушеною мірою у зв»язку із незадовільним матеріальним станом сім»Ї.Вперше в Україну з 2001 року/моменту виїзду до Італії/ приїхала приблизно через два роки. У подальшому навідувалась один-два рази на рік.В інший час постійно телефонувала, цікавилась життям, здоров»ям сина, передавала йому речі, іграшки, продукти. Кошти по 30-50євро щомісячно передавала до 2005 року. На час перебування в Україні відвідувала садочок, школу, де навчався син. З вересня 2004 по листопад 2005 року дитина проживала разом із нею в Італії, де вона/відповідачка/має житло та роботу. Разом із тим, ОСОБА_2 пояснила у судовому засіданні, що не заперечує відносно постійного проживання сина разом із батьком в Україні при забезпеченні її права на участь у житті дитини. Також пояснила, що заробітна плата по місцю роботи в Італії складає 600 евро, з яких 50 євро вона згідна сплачувати на утримання сина, тому позов про стягнення аліментів визнає частково.

Представник     служби     у     справах     дітей                у     судовому     засіданні     позов

підтримала. Пояснила, що службою за зверненням ОСОБА_1 проводилась перевірка обставин проживання, виховання, матеріального забезпечення неповнолітнього сина сторін ОСОБА_3 з метою надання висновку про доцільність визначення місця проживання дитини з батьком або матір»ю. У ході перевірки встановленого вихованням, утриманням та доглядом за дитиною з 2001 року займається батько та здійснює свої батьківські обов»язки    на належному рівні. При

проведенні перевірки спеціалісти служби проводили бесіди з дитиною. З розмови встановленого відношення дитини до батька є особливим, батько є взірцем. На маги у хлопчика є образа за те, що залишила його у віці 2 років та рідко приїжджала.Були обстежені матеріально-побутові умови проживання дитини та встановленого ОСОБА_3 забезпечений ycivi необхідним для життя та розвитку. Відповідачка запрошувалась на засідання опікунської ради/їй пояснювалось про необхідність подання доказів, документів для вирішення питання щодо доцільності визначення місця проживання дитини з батьком чи матір»ю, однак ОСОБА_2 на засідання не з»явилась.3а результатами проведеної перевірки був наданий висновок про доцільність проживання дитини із батьком, що насамперед відповідатиме інтересам дитини.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.

У відповідності зі  ст. 161 СК України, при вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов»язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров»я та інші обставини, що мають істотне значення. Таким чином, при вирішенні даного спору суд виходи і ь насамперед з інтересів дитини.

У судовому засіданні встановленого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 12.09.1998 по 15.05.2007 року .У шлюбі мають неповнолітнього сина-ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У березні 2001 року відповідачка виїхала за кордон до Республіки Італія, де проживає і на даний час. Таким чином, на момент залишення відповідачкою України, сину сторін виповнилось два роки .Зазначені обставини відповідачкою не заперечувались.

З березня 2001 року неповнолітній ОСОБА_3  проживав із батьком. При цьому суд враховує, що місце проживання дитини із батьком протягом усього періоду з 2001 року було визначене сторонами за взаємною згодою та ніяких заперечень у відповідачки не викликало, що вона підтвердила у судовому засіданні.

Судом встановленого протягом зазначеного вище періоду ОСОБА_1, з яким проживала дитина, належно виконував свої батьківські обов»язки.

Зокрема, із довідки Сторожинецької школи-сад»Сонечко» від 28.03.2007 року/а.с. 26/ встановлено, що ОСОБА_3 відвідував дошкільну групу з липня 2001 року по жовтень 2003 року .Позивач брав посильну участь у зміцненні навчально-матеріальної бази садочка, своєчасно вносив плату за утримання дитини, дбав про її фізичне здоров»я, психологічний стан, створював удома належні умови для розвитку дитини.За період перебування дитини у садочку відповідачку бачили 1-2 рази. Зазначені обставини підтверджені у судовому засіданні також поясненнями свідків ОСОБА_4  та ОСОБА_5.

Судом встановленого з 01.09.2005 року неповнолітній ОСОБА_3 є учнем Чернівецької ЗОШ №2.3 довідки №47 від 16.03.2007 року/а.с. 27/ вбачається, що дитиною за період навчання опікується батько, який матеріально забезпечує сина стосовно навчального процесу, приймае активну участь у роботі школи та класу. Дитина завжди охайна,  чисто одягне на,  навчається на відмінно, що свідчить про додаткові зайняття батька з дитиною удома.

З довідки ЗОШ №2 від 23.03.2007 року встановленого мати малолітнього-ОСОБА_2 відвідувала школу один раз на рік. Зі слів дитини нічого не відомо про виховання та отримання ним матеріальної допомоги від матері.

Зазначені обставини підтвердила у судовому засіданні свідок ОСОБА_6,  керівник класу, де навчається ОСОБА_3.

Із довідки міської дитячої поліклініки №37 від 26.03.2007 року/а.с. 29/ встановлено. що малолітній ОСОБА_3 на диспансерному обліку не знаходиться, на протязі останніх двох років викликів до дитини по місцю її проживання не було .В и кладене свідчить про належний догляд зі сторони батька та пі л кування про здоров»я дитини.

Із дослідженого судом акту обстеження матеріально-побутових умов сім»ї від 20.03.2007 року/а.с. 25/ вбачається, що дитина проживає разом із батьком у приватній квартирі, має окрему

кімнату, повністю обладнану та пристосовану для  побуту, навчання, розвитку дитини,  тобто матеріально-побутові умови проживання дитини забезпечені позивачем на належному рівні.

Як встановлено із договору дарування від 25.10.2003 року, квартира по АДРЕСА_1 є спільною частковою власністю сторін.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8-сусіди позивача по будинку, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 , ОСОБА_16,  ОСОБА_17, ОСОБА_18 у судовому засіданні підтвердили обставини щодо належного забезпечення позивачем умов проживання, розвитку та навчання дитини. Додатково пояснили, що, зі слів самого малолітнього, він не бажає проживати за кордоном, а хоче залишитись із батьком.  Про те, що мати протягом часу перебування га кордоном передавала дитині речі, продукти, гроші, ні дитина, ні позивач ніколи не повідомляли. Відповідачку протягом усього часу бачили один-два рази на рік.

Позивач не страждає психічними чи іншими розладами, не перебуває на обліку у наркологічному диспансері, не притягувався до кримінальної відповідальності. Доказі в на спростування зазначених обставин суду не надано та відповідачкою такі обставини не заперечувались.

Із пояснень ОСОБА_2 у судовому засіданні також встановленого вона не заперечує проти проживання дитини в Україні разом із батьком, оскільки син тут навчається, має багато друзів, занять. Також ОСОБА_2 підтвердила, що позивач здійснює належний доіляд та виховання дитини, матеріально забезпечує сина, тому вона не просить, що ОСОБА_3 жив із нею у Італії. Повертатись в Україну вона/відповідачка/ не має наміру.

Зі змісту довідки про результати психодіагностичного обстеження ОСОБА_3, проведеного спеціалістом -психологом 11.06.2007 року, встановлено, що факт виїзду матері за кордон, коли він був зовсім маленьким, викликає у дитини почуття образи, недовіри до матері. Досвід проживання дитини із матір»ю у Італії був, за словами хлопчика,  негативним-він залишався удома, не міг гратися із однолітками, гуляти. Фігура батька є найважливішою для дитини. Стосунки між батьком і сином дуже міцні, хлопчик говорить про підтримку, » ку отримує від батька. Дитина добре розвинена для свого віку, рівень його розпитку високий. Моделювання ситуації можливого переїзду до матері викликало у хлопчика хвилювання , протест, невротичні реакції. Спеціаліст прийшов до висновку.що можливе розлучення з батьком   може негативно вплинути на психологічне здоров»я дитини.

Як встановлено із рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №428/10 від 12.06.2007 року та висновку органу опіки та піклування від 18.06.2007 року, доцільним в інтересах малолітнього є визначення місця його проживання з батьком.

За таких обставин суд вважає обгрунтованою вимогу позивача про визначення місця проживання малолітнього сина сторін-ОСОБА_3 із батьком-ОСОБА_1.

Згідно вимог  ст. 180 СК України, батьки зобов»язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. У відповідності зі  ст. 181 СК України, із матері, яка проживає окремо від дитини, суд присуджує кошти на утримання дитини, зокрема, у частці від заробітку.

У зв»язку із обгрунтованістю вимоги про визначення місця проживання неповнолітнього сина сторін із батьком, суд вважає за необхідне стягнути із відповідачки аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки її заробітку. При цьому суд враховує матеріальне становище ОСОБА_2, відсутність у неї на утриманні інших осіб, крім сина, яких відповідачка зобов»язана утримувати. Суд вважає, що стягнення аліментів у такому розмірі відповідатиме інтересам дитини та не порушить прав сторін.

Керуючись  ст.  ст. 161, 166, 171, 180, 181, 182, 183 СК України,   ст.  ст.  10, 11, 60, 213-215, 367 п.1 ЦПК України суд,  -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1.

Стягувати із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки смт. Черноморське Чорноморського району Кримської області, зареєстрованої у АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження аліменти у розмірі 1/4 частки її заробітку щомісячно, починаючи з 16 травня 2007 року і до повноліття дитини,  але не менше 30 % прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей відповідного віку.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернівецької області через Першотравневий райсуд м. Чернівці протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається у такому ж порядку протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження рішення з одночасним направленням її копії до апеляційного суду.