КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-3891/10                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  < Текст > 

Суддя-доповідач:  Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"21" вересня 2011 р.                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого –судді Петрика І.Й., суддів Земляної Г.В. та Лічевецького І.О., розглянувши в порядку письмового провадження  в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Гайсинському районі Вінницької області на постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 14 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Гайсинському районі Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

25 листопада 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Гайсинського районного суду Вінницької області з позовом до управління Пенсійного фонду України в Гайсинському районі Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

В порядку скороченого провадження постановою Гайсинського районного суду Вінницької області від 14 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено повністю, а саме: визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Гайсинському районі Вінницької області протиправною в частині не нарахування і невиплати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 надбавки до пенсії розміром 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Гайсинському районі Вінницької області перерахувати та виплатити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за шість місяців до дня звернення до суду –з 25 травня 2010 року по 25 листопада 2010 року –з урахуванням проведених виплат; зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Гайсинському районі Вінницької області виплачувати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»надбавку до пенсії розміром 30 % мінімальної пенсії за віком, - із встановленого чинним законодавством на час виконання цієї постанови розміру мінімальної пенсії за віком, починаючи з 25 листопада 2010 року., - дня звернення до суду, - і по день припинення такого права позивача.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Управління Пенсійного Фонду України в Гайсинському районі Вінницької області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до  ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати постанову суду та прийняти нову постанову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01 січня 2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.

Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії, яка  у 2010 році становила: з 01 січня 2010 року –695,00 грн., з 01 квітня 2010 року –706,00 грн., з 01 липня 2010 року –709,00 грн., з 01 жовтня 2010 року –723,00 грн., з 01 грудня 2010 року –734 грн.    

На момент звернення позивача до суду, нарахування підвищення до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку в частині зобов’язання відповідача виплачувати щомісячну державну соціальну допомогу в подальшому, оскільки встановлення обов’язків на майбутнє, без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце в подальшому, та без наявності спірних відносин є передчасним  і безпідставним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення питання, тому постанова Гайсинського районного суду Вінницької області від 14 грудня 2010 року підлягає скасуванню в частині зобов’язання  проводити виплати в подальшому з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 100, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Гайсинському районі Вінницької області –задовольнити частково.

Постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 14 грудня 2010 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Гайсинському районі Вінницької області про зобов’язання в подальшому проводити щомісячні виплати, з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у позові.

В іншій частині постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 14 грудня 2010 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя                                                                            І.Й. Петрик

Суддя                                                                                                 Г.В. Земляна

Суддя                                                                                                 І.О. Лічевецький