КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-464/11                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Войнаренко Л.Ф.

Суддя-доповідач:  Ганечко О.М.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"07" вересня 2011 р.                                                                                 м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді :                                                  Ганечко О.М.,

Суддів:                                                                       Файдюка В.В., Літвіної Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління                   Пенсійного фонду України в Вишгородському районі Київської області на постанову за Вишгородського районного суду Київської області від 14 березня 2011 р. у справі                          №2-а-464\11 позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Вишгородському районі Київської області  про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

28.02.2011 р. позивач ОСОБА_2 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області  з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Вишгородському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 14.03.2011 р. позов ОСОБА_2  задоволено частково.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач  перебуває на обліку в УПФУ в Вишгородському районі Київської області та одержує пенсію як непрацюючий пенсіонер, який проживає в зоні посиленого радіологічного контролю, віднесений до 1 категорії, являється інвалідом 2 групи осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:  а) державної пенсії;  б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у редакції, що діяла, на момент виникнення спірних правовідносин, особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі  75 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у редакції, що діяла, на момент виникнення спірних правовідносин, в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі ст. 39 ч.2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення підвищуються у розмірах, встановлених частиною 1 цієї статті, зокрема: у зоні посиленого радіологічного контролю –одна мінімальна заробітна плата.

Разом із тим, судом першої інстанції встановлено, що при нарахуванні позивачу пенсії відповідач в порушення вимог законодавства керувався Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, слід зазначити, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

Таким чином, відповідачем не правомірно нараховувалася основна та додаткова пенсія позивачу в меншому розмірі ніж це передбачено ст. ст.39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

 Разом з тим, судом першої інстанції не правомірно було вирішено питання про поновлення строку на звернення до суду.

У відповідності до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.   

Позивач звернувся до суду з позовом 28.02.2011  року.

З урахуванням того, що колегія  суддів не вбачає підстав для поновлення строку звернення до суду згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, тому необхідно залишити без розгляду вимоги позивача в частині зобов’язання провести перерахунок та виплату додаткової пенсії та доплати до пенсії  з 01.11.2006 р. по 27.08.2010 р. включно.

Отже, оскільки з 28.08.2010 р. позивач має право на перерахунок та виплату додаткової пенсії та доплати до пенсії, то дії відповідача з 28.08.2010  року у зв’язку з виплатою позивачу додаткової пенсії та доплати до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року є неправомірними та не відповідають ч. 2                 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст. 2 КАС України.

Враховуючи, що у зв’язку із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції було неправильно вирішено справу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову  суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 205,207, 212 КАС України, суд,   

  П О С Т А Н О В И В:

            Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Вишгородському районі Київської області –задовольнити частково.

Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 14 березня 2011 р.  –скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2  до Управління Пенсійного фонду України в Вишгородському районі Київської області про визнання протиправними дії та зобов’язання вчинити дії –задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Вишгородському районі Київської області щодо не здійсненні перерахунку та виплати позивачу соціальної допомоги як дитині війни з 28.08.2010 р., неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду в Вишгородському районі Київської області здійснити перерахунок та провести виплату позивачу додаткову пенсію та доплату до пенсії, починаючи з 28.08.2010 р

В іншій частині адміністративний позов залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:                                                                      О.М.Ганечко

Судді:                                                                                          Н.М.Літвіна

В.В. Файдюк