ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
08 вересня 2011 року № 2а-9870/11/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпкова В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості у розмірі 837,07 грн.
На підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом розглянуто справу у письмовому провадженні.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 837, 07 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2011 року відкрито відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 28 липня 2011 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2011 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 08 вересня 2011 року.
08 вересня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи без участі податкового органу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що заборгованість відповідача виникла у зв’язку із самостійним узгодженням відповідачем суми податкового зобов’язання з орендної плати за землю у розмірі 837, 07 грн. В результаті не повного погашення відповідачем сум вищевказаних зобов’язань у строк, передбачений підпунктом 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181- III (далі по тексту – Закон № 2181- III), Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва направлені перша та друга податкові вимоги. Таким чином, сума вказана в декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та деклапації з податку на прибуток набули статусу податкового боргу.
Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва стверджує, що нею було вжито всіх передбачених Закону № 2181-ІІІ заходів з погашення податкового боргу відповідача, які, в свою чергу, не дали позитивного результату, а тому позивач, посилаючись на підпункт 3.1.1 пункт 3.1 статті 3 вказаного Закону, просить стягнути з відповідача податковий борг.
Відповідач у судове засідання не з’явився, явку повноваженого представника у судові засіданні не забезпечив, заперечень проти позову не надав, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи клопотання про розгляд адміністративної справи без участі представника позивача та неявку відповідача суд вирішив розглянути адміністративну справу № 2а-9870/11/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрована як фізична особі – підприємець 11 жовтня 2007 року Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацію та перебуває на обліку в Державні податковій інспекції у Шевченківському районі міста Києва з 16 жовтня 2007 року за № 19634 (відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію фізичної особи –підприємця НОМЕР_2 та копії довідки про взяття на облік платника податків від 04 жовтня 2010 року, які містяться в матеріалах справи).
23 червня 2008 року відповідачем подано до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва заяву з проханням постановки її на облік як власника ? частини нежитлового приміщення № 49 в літ. «А», загальною площею 265,60 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (копія заяви міститься в матеріалах справи).
27 січня 2010 року позивачем подано до податкового органу податковий розрахунок земельного податку, згідно якого ставка земельного податку за місяць складає 849,12 грн., за 2010р. було нараховано земельного податку 10375,63 грн.
У позовній заяві зазначено, що у січні 2011р. було проведено нарахування земельного податку за грудень 2010 року в сумі 849,03 грн., в лютому перераховано 849,12 грн. (заборгованість за листопад 2010р.).
Таким чином, заборгованість за грудень 2010 року складає – 837,07 грн.
У зв’язку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01 січня 2011 року), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31 грудня 2010 року.
Статтею 2 Закону України «Про плату за землю»від 03 липня 1992 року № 2535-XII (далі по тексту –Закон № 2535-XII), встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до статті 14 Закону № 2535-XII платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1. статті 4 Закону № 2181-ІІІ, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Підпунктом 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
У відповідності до підпункту 5.4.1. пункту 5.4. статті 5 Закону № 2181, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Пунктом 1.3 статті 1 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Отже, у зв’язку з не сплатою відповідачем суми податкового зобов’язання, вказаного у податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та у декларації з податку на прибуток, така сума, в силу статті 5 Закону № 2181-ІІІ, набула статусу податкового боргу.
Пунктом 1.2. статті 1 Закону № 2181- III визначено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього ж закону, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до абзацу “а”підпункту 6.2.3. пункту 6.2. статті 6 Закону № 2181-ІІІ перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.
Відповідно до абзацу “б”підпункту 6.2.3. пункту 6.2. статті Закону № 2181-ІІІ друга податкова вимога надсилається не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
В матеріалах справи містяться копія корінця першої податкової вимоги № 1/19 від 03 лютого 2010 року на суму 1015, 80 грн. та корінця другої податкової вимоги № 2/73 від 27 квітня 2010 року на суму 1030, 56 грн., та відповідно доказ направлення відповідачу.
Преамбулою Закону № 2181 встановлено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Як вже зазначалось вище, відповідач самостійно подав до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва податковий розрахунок земельного податку за 2010 рік, в якому самостійно визначив суму податкового зобов’язання з орендної плати.
Не сплативши визначену у податкових деклараціях суми до бюджету протягом строків, встановлених Законом № 2181, відповідач самостійно узгодив цю суму.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 2181-ІІІ визначено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.
З урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов’язання в розмірі 837, 07 грн. станом на дату розгляду справи набула статусу податкового боргу відповідача, беручи до уваги те, що позивачем було вжито всіх передбачених Законом № 2181 заходів з погашення податкового боргу відповідача, які, в свою чергу, не дали позитивного результату, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 837, 07 грн.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Позов Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва задовольнити.
2.Стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (01004, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Державного бюджету (на р/р 33218813700007, код платежу 13050300, одержувач: ГУ ДКУ у Печерському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077922, банк одержувач: УДК у м. Києві, МФО 820019) податковий борг з земельного податку у розмірі 837, 07 грн. (вісімсот тридцять сім гривень сім копійок).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шарпакова В.В.