Справа № 22ц-1329/2006 p.                        Головуючий у першій інстанції

Алексєєва В.В.

Категорія - цивільна        Доповідач - Ішутко В.М.

УХВАЛА Іменем України

12 вересня 2006 року                                                          м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого:        Коренькової З.Д.

суддів:                 Ішутко В.М.,           Литвиненко І.В.

при секретарі:       Мехед Т.О.

з участю: відповідачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 квітня 2006 року по справі

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,

встановив:

В листопаді 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що 04.02.1977 року між ним і відповідачкою був зареєстрований шлюб, про що зроблений актовий запис НОМЕР_1 в книзі реєстрації актів цивільного стану Чернігівського МУЮ. Від шлюбу сторони мають двох повнолітніх дітей, доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 і сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Спільне життя не склалось, майже два роки постійно не проживають разом, оскільки постійно виникають сварки та непорозуміння. Спільне господарство не ведуть. Відсутня взаємоповага і довіра. На звернення позивача з пропозицією розірвати шлюб ОСОБА_1 не погодилась. Оскільки, позивач вважає, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливе, на підставі ст.ст. 110, 112 Сімейного Кодексу України просив суд розірвати шлюб між ним і ОСОБА_1.

Заочним рішенням Деснянського районного суду М.Чернігова від 26 квітня 2006 року розірваний шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1, зареєстрований 04.02.1977 року відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського МУЮ, стягнуто з ОСОБА_2 при реєстрації розірвання шлюбу на користь держави державне мито в сумі 17 грн.. Суд прийшов до висновку , що спільне життя у сторін не склалось, вони припинили спільне проживання, крім того, сторонам надавався строк для примирення в чотири місяці, але примирення вони не досягли.

24.05.2006 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про перегляд заочного рішення і ухвалою Деснянського районного суду М.Чернігова від 09 червня 2006 року заява ОСОБА_1 залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить заочне рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на те, що в судовому засіданні вона присутня не була з тих підстав, що перебувала на стаціонарному лікування в Чернігівській міській лікарні № 2, що підтвердила копією епікризу. За наявності таких обставин, суд відповідно до ст. 169 ЦПК України повинен був відкласти розгляд справи. Приймаючи рішення суд не прийняв до уваги, що між нею і позивачем збереглися певні стосунки і не втрачена можливість збереження сім"ї. Також, ОСОБА_2 переніс інфаркт і інсульт, тому бажання розірвати шлюб виникло у нього внаслідок хвороби. Прожили вони 30 років. Вказані обставини не були досліджені судом, що свідчить про неповноту з"ясування обставин справи та порушення норм ЦПК України.

Вислухавши суддю - доповідача, відповідачку ОСОБА_1, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 112 Сімейного Кодексу України, суд з"ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги інші обставини життя подружжя та постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Також, відповідно до ст. ПО Сімейного Кодексу України, позов про розірвання шлюбу може пред'явити один із подружжя.

В обгрунтування своїх вимог, позивач зазначив, що подальше спільне життя є неможливим, сторони втратили взаємоповагу і взаєморозуміння. Саме ці обставини і були враховані судом першої інстанції, при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2. З цим погоджується і апеляційний суд та вважає, що судом були перевірені всі обставини справи та проведена відповідна оцінка доказів. Крім того, судом були вжиті заходи щодо примирення подружжя відповідно до ст. 111 СК України.

Виходячи з зазначеного, апеляційний суд вважає, що рішення судом постановлено з дотриманням норм матеріального права, а доводи, які викладені в апеляційній скарзі не дають підстав для його скасування. Посилання ОСОБА_1 на збереження стосунків між сторонами нічим не підтверджуються, а доводи того, що бажання позивача розірвати шлюб виникло внаслідок його перенесених хвороб, також не є підставою для скасування законно постановленого рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Деснянського районного суду М.Чернігова від 26 квітня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.