Справа №2-252/2007

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2007 р.

Малиновський районний суд м.  Одеси у складі:

головуючого судді     - Джабурія О.В.

при секретарі                             - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.  Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до громадської організації „Радісна",  третя особа ОСОБА_2,  про встановлення на роботі,  стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулась до Малиновського районного суду м.  Одеси з позовом до Громадської організації „Радісна",  про встановлення на роботі,  стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

У судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити,  посилаючись на слідуючи обставини.

Позивачка працювала десять років бухгалтером в організації „Радісна" і потім була звільнена з займаної посади. Згідно рішення Малиновського районного суду м.  Одеси від 25.05.2004 р. позивачка була поновлена на роботі і на її користь була стягнута заборгованість на час вимушеного прогулу.

08.06.2004 р. позивачка отримала копію рішення Малиновського районного суду м.  Одеси від 25.05.2004 p.,  надала її в організацію „Радісна",  після цього написала заяву голові правління про чергову відпустку та з його дозволу вважала себе в відпустці,  тому не виходила на роботу.

29.06.2004 р. позивачка прийшла на роботу,  для того щоб отримати гроші на відпустку,  де відповідач запропонував їй написати заяву про звільнення з роботи за власним бажанням.  Після відмови позивачки написати заяву про звільнення,  відповідач оформив наказ про поновлення позивачки на роботі „заднім числом" і одразу ж наказом звільнив її за прогули. Позивачка дійсно не приходила на роботу,  так як була у відпустці,  тому вона просить суд ухвалити рішення про поновлення її на роботі з 29.06.2004 р. та стягнути з відповідача на її користь оплату за вимушені прогули на день ухвалення рішення та моральну шкоду в розмірі 3000 гривень.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги позивачки не визнав,  пояснивши наступні обставини. 25.05.2004 р. Малиновський районний суд м.  Одеси своїм рішенням поновив позивачку на посаді бухгалтера громадської організації „Радісна" та стягнув на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду. Рішення суду в частині поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню,  а днем поновлення на роботі працівника є дата ухвалення рішення суду. ОСОБА_1 наказом № 16 від 25.05.2004 р. була поновлена на роботі на посаді бухгалтера,  але надати трудову книжку для внесення відповідного запису відмовилась.

Позивачка до роботи не приступила,  але 08.06.2004 року надала заяву,  в якій просила надати їй відпустку з дня поновлення на роботі,  а саме з 25.05.2004 року. В наданні відпустки „заднім числом" позивачці було відмовлено. Причину відсутності на робочому місці в період з 26.05.2004 р. по 08.06.2004 р. ОСОБА_1 не пояснила,  до роботи не приступала. 26.06.2004 р. позивачка повторно звернулась до адміністрації ГО „Радісна" з вимогою надати їй відпустку з дня поновлення на роботі,  але в задоволенні заяви їй було відмовлено. Причини не виходу на роботу позивачка пояснювати відмовилась. В зв'язку з тривалою відсутністю на роботі ОСОБА_1 була звільнена з роботи за прогули,  ознайомитися з наказом про звільнення вона відмовилась,  трудову книжку для внесення відповідного запису не надала.

Як вбачається з позовної заяви,  позивачка звернулася до суду з захистом свого права 01.03.2006 року,  що складає понад 20 місяців після звільнення з роботи,  чим порушила норми КзпП України. Тому відповідач просить відмовити позивачці в задоволенні її позовних вимог в повному обсязі.

Суд,  заслухавши пояснення позивачки,  пояснення представника відповідача та третьої особи,  перевіривши матеріали справи,  вважає,  що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлені наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Рішенням Малиновського районного суду м.  Одеси від 25 травня 2004 року по справі за позовом ОСОБА_1 до громадської організації „Радісна" про поновлення на роботі,  стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,  ОСОБА_1 була поновлена на роботі на посаді бухгалтера громадської організації „Радісна". Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2005 року рішення Малиновського районного суду м.  Одеси від 25.05.2004 р. в частині поновлення на роботі Роговської В.І. було залишено без змін,  а було змінено тільки в частині розміру стягнення на її користь у зв'язку з тривалим не поновленням її на роботі (а.с.  3).

Таким чином,  позивачка рішенням Малиновського районного суду м.  Одеси з 25.05.2004 р. була поновлена на роботі на посаді бухгалтера громадської організації „Радісна",  так як згідно ч. 5  ст.  235 КЗпП України,  рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Судом встановлено,  що отримавши на руки текст рішення суду позивачка звернулася до відповідача з вимогою поновлення. 08.06.2004 р. позивачка подала до відповідача заяву про надання відпустки з дня поновлення на роботі,  (а.с.  8).

Обставини справи,  які не заперечує ані позивачка,  ані представник відповідача,  являється той факт,  що позивачка узнала про звільнення її з роботи 29 червня 2004 року (а.с.  13),  про що позивачка зазначає сама в своїй позовній заяві,  та про що зазначає і представник відповідача в своїх запереченнях (а.с.  14-15).

Згідно до вимог  ст.  233 КЗпП України,  працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду в тримісячний строк з дня,  коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права,  а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом досліджені обставини звернення позивачки до суду із справжніми позовними вимогами,  та встановлено,  що позивачка по перше адресувала зазначені вимоги апеляційної інстанції,  яка на той час розглядала апеляцію на рішення суду від 25 травня 2004 року,  а потім звернулася до Малиновського суду,  але її позов був знищений в канцелярій суду внаслідок пожежі.

Позивачка в судовому засіданні просила поновити їй строки звернення до суду,  мотивуючи своє клопотання тим,  що подавши 16.05.2005 року позовну заяву про поновлення на роботі до Малиновського районного суду м.  Одеси,  вона вимушена була звернутися в суд з позовом вдруге 01.03.2006 року (а.с.  13),  так як первісні матеріали її позовної заяви згоріли в цивільній канцелярії Малиновського районного суду м.  Одеси під час пожежі.

Вирішуючи це питання по суті,  суд приходить до висновку,  що позивачка пропустила строки позовної давності для звернення в суд для вирішення свого спору - в наслідок поважних причин,  а тому поновлює позивачці строк звернення до суду.

Відповідно до  ст.  ст.  10,  60 ЦПК України,  цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи,  які беруть участь у справі,  мають рівні права щодо подання доказів,  їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини,  які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі,  виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розглядаючи по суті позовні вимоги суд вважає,  що фактично позивачка була звільнена відповідачем «задним числом»,  так як надала відповідачу текст судового рішення щодо її поновлення на роботі тільки у червні 2004 року,  у той час як наказ про її поновлення датований

травнем 2004 року. В матеріалах справи є заява позивачки з відміткою про її отримання від 08.06.2004 року про надання їй відпустки. Сторони про справі зазначили,  що позивачка надала зазначену заяву одразу після поновлення її на роботі,  а тому у суду вважає,  що наказ про поновлення на роботі може бути датованим тільки червнем 2004 року.

Таким чином суд вважає,  що відповідач не мав законного права звільнити позивачку нібито за прогули на протязі з 26 травня,  так як позивачка на цей період ще не працювала після її поновлення на роботі,  та позивачка повинна бути поновлена на роботі.

Розглядаючи вимоги про стягнення грошей за вимушений прогул суд посилається на довідку про розмір заробітної плати бухгалтера (а.с. 62). Суд вважає,  що за останній час вона склала 370 грн.,  а загальна плата за вимушений прогул що підлягає стягненню на користь позивачки складає 13 320 грн.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди,  суд виходить з вимог  ст.  237-1 КЗпП України у відповідність з якою Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі,  якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань,  втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням змісту позовних вимог,  характеру діяння особи,  яка заподіяла шкоду,  фізичних чи моральних страждань потерпілого,  а також інших негативних наслідків.

Суд вважає,  що позивачка перенесла моральні страждання й оцінює розмір її позовних вимог у цій частині як не відповідний їхньому характеру,  тривалості та вазі. Суд вважає,  що з відповідача повинно бути стягнуте 1000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконного звільнення з роботи,  тому що на дімку суду позивачка дійсно перенесла моральні страждання,  та суд оцінює її моральні страждання саме в цьому розмірі.

Суд покладає судові витрати по сплаті на відповідача по справі.

Керуючись  ст.  ст.  10, 11, 209,  212,  214-215, 367 ЦПК України,   ст.  ст.  231,  232,  233,  234,  241-1 КЗпП. суд

ВИРІШІВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді бухгалтера громадської організації «Радісна».

Стягнути з громадської організації «Радісна» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за вимушений прогул в розмірі 13 320 грн.,  моральну шкоду 1000 грн.,  а всього 14 420 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за вимушений прогул за один місяці в розмірі 370 грн. підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4  ст.  295 ЦПК України.