Справа № 2-2836/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

14 вересня 2011 року  Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого:                    судді – Леонова А.А.

при секретарі:                    Рябенькій А.О.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості, суд –

в с т а н о в и в:

          03.08.2011 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

          В обґрунтування своїх вимог позивач послався на ту обставину, що 10.04.2008 року та 05.06.2008 року між ним та ОСОБА_2 були укладені договори підряду № 1 та № 2, відповідно до умов яких він (ОСОБА_1) повинен був у строки та на умовах передбачених договорами, виконати будівельні роботи щодо оздоровлення нежитлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, а відповідач ОСОБА_2, повинен був прийняти виконані роботи та сплатити винагороду за проведення будівельних робіт у розмірі та на умовах передбачених договорами.

          Покладені на нього (позивача) обов’язки він виконав у повному обсязі у передбачені договорами строки, що підтверджується актами здачі-прийому виконаних робіт від 30.05.2008 року та 30.08.2008 року. Проте, відповідачем ОСОБА_2 не було виконано обов’язків щодо винагороди підрядника передбаченої в 5.1. зазначених договорів.

          У зв’язку із невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договорами підряду №1 та № 2 у відповідача виникла заборгованість в загальному  розмірі 190 820 гривень., що складається з наступного:

          за договором підряду № 1 від 10.04.2008 року сума заборгованості складає 34 837 гривень. 65 копійок, з яких 23936 гривень –ціна договору підряду; 2183 гривень 75 копійок –нарахування трьох процентів річних; 8717 гривень 90 копійок –інфляційні нарахування у відповідності до ст. 625 ЦК України;

          за договором підряду № 2 від 05.06.2008 року сума заборгованості складає 155 982 гривень 44 копійки, з яких 108 226 гривень – ціна договору підряду, 9064 гривень 30 копійок –нарахування трьох процентів річних, 38692 гривень 14 копійок –інфляційні нарахування у відповідності до ст. 625 ЦК України.

          Обґрунтовуючи свої вимоги до відповідача ОСОБА_3, позивач послався на ту обставину, що відповідно до ч.4 ст. 65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

          На час укладення зазначених договорів підряду відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували між собою у шлюбі, а нежитловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1, відповідачі мали намір використовувати для задоволення власних потреб, тобто в інтересах сім’ї.

          В судовому засіданні позивач, представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, та наполягали на їх задоволенні з підстав, вказаних у позові.

          Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав, та зазначив, що дійсно підписував вказані у позові договори підряду з ОСОБА_1. ОСОБА_1 свої обов’язки по ремонту будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1, виконав, ремонтні роботи провів. Він же в свою чергу за проведені роботи не розрахувався, оскільки в нього не було для цього грошей. Будинок, який ремонтував ОСОБА_1 він з дружиною хотіли використовувати для проживання. В подальшому, в 2009 році шлюб між ним та ОСОБА_3 було розірвано рішенням суду.

          Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, проти їх задоволення заперечувала, та зазначила, що її довіритель про укладені відповідачем ОСОБА_2 договори з ОСОБА_1 нічого не знала, жодних обов’язків по даним договорам на себе не брала, а самі договори були укладені незадовго до подачі позову до суду. ОСОБА_1 не мав права проводити будь-які будівельні роботи в належному ОСОБА_2 будинку, оскільки у ОСОБА_1 відсутня ліцензія на проведення будівельних робіт. Крім того, представник відповідача ОСОБА_3 просила застосувати строки позовної давності, оскільки на її думку, позов пред’явлено до суду з пропущенням трирічного строку давності. Також, представник відповідача зазначила, що шлюбні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично були припинені у березні 2007 року, а 17.09.2009 року шлюб між ними було розірвано на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.

          Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Судом встановлено, що 10.04.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір № 1, згідно умов п.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов’язується на власний ризик виконати у відповідності до умов договору роботу. Замовник зобов’язується прийняти роботу та оплатити її. Відповідно до п.12.1 зазначеного договору, договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31.12.2008 року (а.с. 6-8).

          Відповідно до Акту здачі-приймання виконаних підрядних робіт за договором підряду № 1 від 10.04.2008 року, підписаного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, останній виконав робити за адресою: АДРЕСА_1 у вигляді: монтажу пінопласту, укладки монтажної сітки, шпатлюванні стін. Загальна вартість виконаних робіт склала 23 936 гривень (а.с.12).

          05.06.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір № 2, згідно умов п.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов’язується на власний ризик виконати у відповідності до умов договору роботу. Замовник зобов’язується прийняти роботу та оплатити її. Відповідно до п.12.1 зазначеного договору, договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31.12.2008 року (а.с. 9-11).

          Відповідно до Акту здачі-приймання виконаних підрядних робіт за договором підряду № 2 від 30.08.2008 року, підписаного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, останній виконав робити за адресою: АДРЕСА_1 у вигляді: монтажу гіпсокартонних стін, стелі, откосів; монтаж пластика стелі; встановлення внутрішніх дверей; укладка кахеля; шпатлювання стін та стелі. Загальна вартість виконаних робіт склала 108 226  гривень (а.с.13).

          Відповідно до ст. 257  ЦК України, загальна позовна давність встановлюється у три роки.

          Як вбачається із змісту п.12.1 договору № 1, укладеного між сторонами 10.04.2008 року, договір діє в будь-якому випадку до 31.12.2008 року. Отже, позивач ОСОБА_1 подавши позов до суду не пропустив строки загальної позовної давності, оскільки дані строки спливають лише 31.12.2011 року, що унеможливлює застосування судом строку позовної давності для відмови в задоволенні позовних вимог з цих підстав.

Як вбачається із змісту п.12.1 договору № 2, укладеного між сторонами 05.06.2008 року, договір діє в будь-якому випадку до 31.12.2008 року. Отже, позивач ОСОБА_1 подавши позов до суду не пропустив строки загальної позовної давності, оскільки дані строки спливають лише 31.12.2011 року, що унеможливлює застосування судом строку позовної давності для відмови в задоволенні позовних вимог з цих підстав.

          Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив факт підписання обох договорів підряду з ОСОБА_1, факт підписання Актів здачі-приймання виконаних підрядних робіт, а також фактичне виконання всього обсягу робіт, що вказаний у договорах підряду та актах здачі-приймання виконаних робіт.

          Згідно  ст. ст. 526, 530, 610 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

          Позивач ОСОБА_1 належним чином виконав умови договорів укладених з ОСОБА_2, роботи виконав та передав замовнику.

          Відповідач ОСОБА_2 зобов’язання за договорами не виконав, гроші ОСОБА_1 не сплатив.

          Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільнюється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

          Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого із подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

          Як вбачається із матеріалів справи, будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 було набуто під час шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

          Відповідно до ч.1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

          Проведення ремонтних робіт в набутому на праві спільної сумісної власності будинку, суд розцінює як такі, що безумовно використані в інтересах сім’ї.

          Та обставина, що відповідачі не проживали з 2007 року однією сім’єю, не може бути прийнято судом до уваги як підстава звільнення відповідача ОСОБА_3 від зобов’язань, які в неї виникли на підставі ч.4 ст. 65 СК України, оскільки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на час укладення договорів з ОСОБА_1, перебували в зареєстрованому шлюбі, а відповідно до ч.1 ст. 36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя.

Допитаний за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що він є братом ОСОБА_3. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 купляли будинок за адресою: АДРЕСА_1 разом, під час їх сумісного проживання, ще до розірвання шлюбу. Він особисто був у тому будинку і навіть допомагав ОСОБА_2 вивантажувати листи гіпсокартону, які той привозив для ремонту будинку. З ОСОБА_1 він не знайомий. Наскільки йому відомо, ремонт проводився на кошти сім’ї. Планувалося, що будинок буде належати його сестрі ОСОБА_3.

Допитана свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона часто спілкувалася з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в 2003 –2004 роках. В останні роки вона їх бачила два-три рази на рік. Вона чула, що останній час, аж до розлучення, вони проживали окремо, проте вдома у них не бувала.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, та ту обставиною, що позов задоволено, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3  на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 257, 526, 530, 610, 625 ЦК України, ст. ст. 36, 60, 65 СК України, ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 –задовольнити в повному обсязі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3  на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 190 820 (сто дев’яносто тисяч вісімсот двадцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, сплачений ним судовий збір у розмірі 1700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти діб з моменту його проголошення.