Справа № 2-2045/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И                                  

16 вересня 2011 року                                                                                м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

                              головуючого –судді Сидоренко А.П.

                              з участю секретаря –Косухіної Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український Державний центр радіочастот»в особі Сумської філії Українського Державного центру радіочастот, третя особа: ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 21 березня 2011 року його було звільнено з посади заступника начальника Сумської філії «Український державний центр радіочастот»за ст. 40 п. 1 КЗпП України у зв’язку з скороченням штату працівників. Не погоджуючись зі звільненням, позивач посилається на те, що на вказаній посаді він пропрацював 12 років, має стаж роботи на даному підприємстві 23 роки, загальний стаж роботи у галузі зв’язку 36 років, має вищу технічну освіту відповідного профілю, неодноразово проходив успішно атестацію. В квітні 2010 року в філії відбулось скорочення штату працівників, змінено штатну структуру, було скорочено посаду заступника начальника, однак натомість введено посаду заступника начальника –начальника групи РЕЗ, ВП та РЧП, яку на даний момент займає пенсіонер зі стажем роботи 1 рік. Посилаючись на вказані обставини, зазначає, що він мав переважне право на залишення на роботі. Крім того, відповідач повинен був в день звільнення виплатити йому розрахункові кошти в сумі 6917,87 грн., але цього зроблено не було, а вказану суму він отримав пізніше 24 березня 2011 року. Незаконними діями відповідача в питанні принизливого ставлення до позивача та його звільнення, йому було спричинено моральну та матеріальну шкоду, яка полягає в тому, що незаконним звільненням з роботи було суттєво порушено нормальний уклад життя. Просить поновити його на посаді заступника начальника СФ ДП УДЦР, стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу, стягнути на його користь моральну та матеріальну шкоду в розмірі 9000 грн. та 37 грн. ІТЗ.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, зазначивши, що згідно рішення апеляційного суду Сумської області його було поновлено на вказаній посаді 06 жовтня 2010 року. 19 січня 2011 року він отримав попередження про майбутнє звільнення в зв’язку з скороченням його посади. Ще у 2009 році йому пропонувалось зайняти посаду заступника начальника –начальника групи РЕЗ, ВП та РЧП в зв’язку з майбутнім скороченням посади заступника начальника. У квітні 2010 року посада заступника начальника філії була скорочена, а тому в зв’язку з поновленням його на роботі, йому повинні були запропонувати посаду заступника начальника –начальника групи РЕЗ, ВП та РЧП, оскільки він має більший досвід роботи. 21 березня 2011 року в день його звільнення він отримав розрахункову відомість, але коштів не отримав, хоча неодноразово перевіряв їх у банкоматі. Коли він отримав довідку для центру зайнятості, то виявилось, що наданий інший розрахунковий листок з іншою сумою вихідної допомоги. Повний розрахунок він отримав 13 квітня 2011 року. Крім того, внаслідок того, що він тяжко переживає, подальше працевлаштування неможливе, це призвело до порушення укладу його життя, йому завдано моральну шкоду.

Представник відповідача Кононенко О.В. заперечувала проти заявлених позовних вимог, зазначивши, що в лютому 2010 року позивач був звільнений, та на момент його поновлення на роботі була відсутня посада заступника начальника філії, а тому з 07 жовтня 2010 року було введено вказану посаду до штатного розпису. В подальшому було прийнято рішення про скорочення посади, яку обіймав позивач. На той час  вакантних посад в штатному розписі не було, а тому вони позивачу не пропонувались. 21 березня 2011 року посада заступника начальника філії була скорочена. На день звільнення позивачу було надано розрахунок і кошти були перераховані до банківської установи. В той же час згідно вимог колективного договору премія за березень 2011 року позивачу була сплачена у квітні 2011 року. Зазначала, що власник на власний розсуд самостійно вирішує питання щодо чисельності працівників. Враховуючи те, що наявність двох посад заступників начальника є збитковими, а також оскільки посада заступника начальника –начальника групи РЕЗ, ВП та РЧП має ширші обов’язки, було прийнято рішення про скорочення посади позивача. Відповідно до вимог ст.ст. 42, 49-2 КЗпП України було розпочато процедур скорочення штатів. Остаточний розрахунок позивача був здійснений у квітні-травні 2011 року, оскільки премії виплачувались в наступному місяці. Позивачем не надано доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди. Вважає позовні вимоги необґрунтованими.

Представник відповідача Філіпенко В.Ю. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що звільнення позивача відбулося відповідно до вимог діючого законодавства. Що стосується надходження на рахунок позивача коштів після звільнення, то це відбулося внаслідок того, що розмір премії визначається на підставі отриманих прибутків, а тому премія виплачувалася з запізненням, що відповідає положенням колективного договору.

Представник відповідача Боговіс О.В. в судовому засіданні зазначала, що при звільненні у березні 2011 року позивачу було виплачено заробітну плату, премію за січень 2011 року, а також вихідну допомогу. В той же час вихідна допомога була нарахована без урахування фактично відпрацьованих позивачем днів, а тому був здійснений перерахунок, і 07 квітня 2011 року позивачу було здійснено доплату разом з премією за лютий 2011 року. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимоги, зазначивши, що  звільнення відповідача проведено відповідно до вимог законодавства, виплата сум розрахунку проведено в повному обсязі та у встановлені терміни. Внаслідок зменшення обсягів доходів та продуктивності філії було прийнято рішення про скорочення штату. Враховуючи те, що обсяг робіт, які виконував заступник начальника філії не впливав на діяльність філії, було прийнято рішення про скорочення цієї посади. Просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши осіб, які приймають участь у справі, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23 червня 1998 року позивач був прийнятий в Український Державний центр радіочастот та нагляду за зв’язком на посаду інженера 2 категорії, а з 13 серпня 2004 року займав посаду заступника начальника Сумської філії Українського державного центру радіочастот (далі –УДЦР), що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 8-11). 24 лютого 2010 року позивача було звільнено з роботи у зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Наказом № 86/К від 07 жовтня 2010 року позивача поновлено на посаді заступника начальника Сумської філії ДП „Український державний центр радіочастот” з 07 жовтня 2010 року на підставі рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області (а.с. 105).

Згідно наказу № 635 від 28 грудня 2010 року Українського Державного центру радіочастот „Про внесення змін до штатного розпису філії” внесено зміни до штатного розпису працівників Сумської філії, затвердженого наказом УДЦР від 28.09.2010 р. № 434 „Про введення штатних розписів філій” з 21 березня 2011 року, затверджено з 21 березня 2011 року штат Сумської кількості 20,5 посади з місячним фондом заробітної плати в сумі 55364,10 грн. (а.с. 106). З додатку до вказаного наказу вбачається виведення зі штатного розпису посади заступника начальника філії (а.с. 107).

Наказом № 5 Сумської філії УДЦР від 18 січня 2011 року вказано в строк з 18 по 20 січня 2011 року попередити під підпис заступника начальника філії про майбутнє звільнення з 21 березня 2011 року (а.с. 122).

19 січня 2011 року позивач попереджений про те, що у зв’язку з приведенням структури Сумської філії у відповідність до затвердженої структури філій третьої категорії посада заступника начальника філії буде скорочена та він буде звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України  21 березня 2011 року (а.с. 123).

Згідно листа Первинної профспілкової організації Сумської філії УДЦР від 23 лютого 2011 року на засіданні профспілкового комітету було прийнято рішення надати погодження на звільнення заступника начальника філії ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП (а.с. 124).

Наказом № 11-18-П/32 від 21 березня 2011 року позивача звільнено з роботи у зв’язку з скороченням штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 108).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк,  а  також строковий  трудовий  договір  до  закінчення  строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін  в  організації виробництва  і  праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або  перепрофілювання підприємства,  установи,  організації,  скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до вимог ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в  організації  виробництва  і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі,  організації.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Згідно з пп. 2, 3 цієї статті при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Пунктом  19   постанови    Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз’яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі  звільненням  за п. 1  ст. 40   КЗпП України, суди  зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації,  скорочення чисельності або штату працівників,  чи  додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства,  що регулюють вивільнення  працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці,  про те, що працівник відмовився від переведення  на  іншу  роботу  або  що власник  або уповноважений  ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж  підприємстві,  в установі,  організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався  він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Отже в судовому засіданні встановлено, що звільнення ОСОБА_1 відбулося у встановленому законом порядку, а саме, скорочення штату працівників дійсно мало місце на підприємстві, позивача попереджали за 2 місяці про наступне звільнення, звільнення відбулося за згодою профспілкової організації.

Суд не вправі оцінювати доцільність проведеного на підприємстві скорочення, оскільки питання управління підприємствами, визначення штату та чисельності працівників віднесено законодавством України до виключної компетенції власника підприємства.

Про те, що на підприємстві відбулося скорочення штату працівників свідчить зменшення чисельності працівників, а також зміна функціональних обов’язків працівників.

Також до позивача не могло бути застосоване переважне право на залишення на роботі, оскільки посада заступника начальника  Сумської філії УДЦР штатним розкладом  була передбачена одна, отже відсутні інші працівники, з якими можна було б порівняти кваліфікацію позивача.  

Згідно посадових інструкцій заступника начальника філії (а.с. 76)  та заступника начальника філії –начальника групи радіоелектронних засобів, випромінювальних пристроїв та радіочастотних присвоєнь, посадові  обов’язки та права  заступника начальника філії –начальника групи РЕ, ВП та РЧП ширші ніж посадові обов’язки та права заступника начальника філії. Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України   звільнення за ст. 40 п. 1 КЗпП України, допускається, якщо  працівника неможливо перевести на іншу роботу  відповідно до його спеціальності  та кваліфікації.  Переведення  робітника на іншу  більш кваліфіковану посаду це є  тільки правом адміністрації і  якщо таке право  адміністрацією не використовувалося, суд  не повинен обговорювати дане питання.  

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.   

Як вбачається з відомості нарахування коштів № 25 позивачу 21 березня 2011 року було здійснено нарахування на картковий рахунок  позивача в сумі 6917 грн. 87 коп. (а.с. 69).

Згідно довідки Базового відділення Сумської ОД АТ „Райффайзен Банк Аваль” 21 березня 2011 року згідно зарплатної відомості № 25 від 21 березня 2011 року були перераховані кошти в сумі 6917,87 грн. на рахунок ОСОБА_1 (а.с. 70).

В той же час згідно  копії наданого позивачем розрахункового листка за березень 2011 року сума вихідної допомоги визначена у розмірі 4198,43 грн. (а.с. 98).

З наданої відповідачем копії розрахункового листка за березень 2011 року вбачається, що сума вихідної допомоги позивача складає 4399 грн. 57 коп. (а.с. 132).

З пояснень представника відповідача Боговіс О.В. вбачається, що невідповідність вказаних сум обумовлена помилкою, допущеної при нарахуванні суми вихідної допомоги на день звільнення позивача, оскільки розрахунок здійснений без урахування фактично відпрацьованих позивачем днів, а тому в подальшому вказана сума була нарахована позивачу та виплачена у квітні 2011 року. Таким чином суд приходить до висновку, що на час звільнення позивача відповідачем не в повному обсязі було здійснено виплату всіх належних сум.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.   

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»№ 13 від 24.12.1999 р., установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку.

Як вбачається з довідки Базового відділення Сумської ОД АТ „Райффайзен Банк Аваль” від 02 вересня 2011 року,  згідно зарплатної відомості № 33  07 квітня 2011 року були перераховані кошти в сумі 1546,72 грн. та 6 травня 2011 року згідно зарплатної відомості № 41 були перераховані кошти в сумі 407,65 грн. на рахунок ОСОБА_1

Тому, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку має бути здійснено за період з 21 березня 2011 року до 07 квітня 2011 року.

Згідно довідки про доходи № 06-14/14 від 09 червня 2011 року, середньоденний заробіток позивача складав 226 грн. 94 коп. (а.с. 131). Тому розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку складає 3177 грн. 16 коп. (226 грн. 94 коп. (середньоденна зарплата) х 14 робочих днів.

Враховуючи роз’яснення, викладені в п. 6  Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку громадян є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, вказана сума середнього заробітку підлягає стягненню з відповідача без утримання податків та інших обов’язкових платежів.

Доводи позивача щодо несвоєчасного розрахунку на день звільнення в іншій частині не знайшли свого підтвердження та спростовуються положеннями п. 3.34 колективного договору на 2010-2012 рік ДП УДЦР, відповідно до якого працівнику, який звільняється, крім заробітної плати виплачуються усі відомі на дату звільнення (затверджені наказом) премії, решта виплат –поточна премія, винагорода за підсумками роботи за рік та винагороди за безперервний стаж роботи виплачуються на загальних підставах в установлений на підприємстві термін, а також Положення про преміювання працівників ДП УДЦР за основні результати виробничої діяльності.

З наказів Сумської філії УДЦР № 39 від 04 квітня 2011 року (а.с. 126) та № 46 від 04 травня 2011 року (а.с. 128), а також з відомостей про нарахування премії у лютому 2011 року та у березні 2011 року (а.с. 127, 129) вбачається, що премія працівникам філії за основні результати виробничої діяльності було визначено відповідно у квітні та у травні 2011 року.

Що стосуються доводів позивача про несвоєчасність отримання ним вказаних сум шляхом зняття з банкомату, то вони також не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються вказаними вище довідками Базового відділення Сумської ОД АТ „Райффайзен Банк Аваль”, з яких вбачається своєчасність перерахування відповідачем коштів належних до сплати позивачу до цієї банківської установи.

Вимоги позивача про стягнення на його користь матеріальної та моральної шкоди в сумі 9000 грн. підлягають частковому задоволенню. Так, в порушення вимог ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання матеріальної шкоди, а також позивачем не зазначено в чому саме полягає йому завдання такої шкоди та не конкретизовано її розмір.

В той же час несвоєчасний розрахунок при звільненні позивача призвів до порушення його прав, чим заподіяно йому моральні страждання, а тому  суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 100 грн. на відшкодування моральної шкоди. При встановленні розміру моральної шкоди судом враховано характер та тривалість страждань позивача, те, що його права судом захищені шляхом стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку, а також суд виходить з вимог розумності та справедливості.  

Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 59 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Керуючись ст.ст. 40, 42, 49-2, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 31, 57-60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Український Державний центр радіочастот»в особі Сумської філії Українського Державного центру радіочастот на користь ОСОБА_1 3177 грн. 16 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 100 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього –3277 грн. 16 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Український Державний центр радіочастот»в особі Сумської філії Українського Державного центру радіочастот на користь держави судовий збір у сумі 59 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                      А.П.Сидоренко