У Х В А Л А
22 вересня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі
головуючого судді: Хилевича С.В.
суддів: Гордійчук С.О., Рожина Ю.М.
при секретарі судового засідання Приходько Л.В.
за участю представника ОСОБА_1 –адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Острозького районного суду 12 серпня 2011 року про повернення ОСОБА_1 позовної заяви до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування житлом,
в с т а н о в и л а:
Ухвалою судді Острозького районного суду від 12 серпня 2011 року зазначену позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 визнано неподаною і їй повернуто.
Не погодившись з ухвалою судді, позивач подала апеляційну скаргу, де покликалася на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
На її обґрунтування зазначала про суперечність твердження судді щодо регулювання спірних правовідносин тими чи іншими положеннями матеріального закону, оскільки такий висновок не відповідає п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.1990 року №9 „Про практику застосування цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції”.
З наведених міркувань просила скасувати ухвалу судді Острозького районного суду від 12 серпня 2011 року.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1, підтримавши апеляційну скаргу, надала пояснення в межах її доводів.
ОСОБА_3, бувши повідомленим належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився.
Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, колегія суддів
дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.
Визнаючи позовну заяву неподаною і повертаючи її ОСОБА_1, суддя першої інстанції виходив з того, що позивач не виконав вказівок судді, зазначені в ухвалі про залишення заяви без руху.
Проте з таким висновком судді районного суду не може погодитися колегія суддів.
З матеріалів справи вбачається, що 4 серпня 2011 року до суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням та усунення перешкод у користуванні житловим будинком (а.с. 3-5).
5 серпня 2011 року суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, залишила позовну заяву без руху з тих мотивів, що позивачем не виконано вимог ст. 119 ЦПК України, а саме не викладено обставин, якими вона обґрунтовує
Справа №22-1709-11 Головуючий у 1 інстнації: Поліщук Т..М.
Суддя-доповідач в апеляційному суді: Хилевич С.В.
свої вимоги із зазначенням доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування. При цьому суддя вказала про помилковість застосування при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права –замість ст.ст. 71 і 72 ЖК України підтвердила про правильність застосування ч. 2 ст. 405 ЦК України; неподання доказів, які обґрунтовували б обставину відсутності відповідача за місцем проживання понад один рік, а також відсутність доказів про порушення права позивача чи інших осіб його проживанням (а.с. 20).
12 серпня 2011 року, зваживши на те, що ОСОБА_1 не усунула допущених недоліків, суддя попередньої інстанції визнала позовну заяву неподаною і повернула їй (а.с. 23).
Між тим, колегія суддів знаходить, що висновок судді очевидно суперечить вимогам закону, який встановлює порядок вирішення цього питання.
Так, з роз’яснень, даних Пленумом Верховного Суду України у абз. четвертому п. 7 своєї постанови від 12 червня 2009 року №2 „Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції”, видно, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред’явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.
Тому вимоги п. 6 ч. 1 ст. 119 ЦПК України свідчать про процесуальне право, а не обов’язок, позивача зазначати докази, що підтверджують кожну обставину, та наявність підстав для звільнення від доказування.
Помимо того, за умовами п. 3 цієї постанови Пленуму Верховного Суду України –ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Вбачається, що суддя районного суду уваги на наведені обставини не звернув, що призвело до постановлення ним оскаржуваної ухвали, яка не може залишатися чинною.
Враховуючи порушення порядку, встановленого для вирішення питання, ухвалу судді слід скасувати.
Керуючись ст.ст. 307, 312, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу судді Острозького районного суду від 12 серпня 2011 року скасувати, а питання про відкриття провадження у справі передати до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий: Судді: