Справа №2-3244/07

РІШЕННЯ

Іменем                                                                      України

«10» липня 2007 року

Малиновський районний суд м.  Одеси в складі:

головуючого     - судді Гуревського В.К.

за секретаря                    - Варнавська В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.  Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,  -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 з вимогою про розірвання шлюбу на підставі того,  що сторони тривалий час проживають окремо і примирення між ними неможливе. Між сторонами припинені шлюбні відносини. Як причину розпаду сім'ї позивач вказує на ряд об'єктивних причин,  а саме,  що спільне життя з відповідачем не склалося в наслідок того,  що сторони не знаходили порозуміння в стосунках,  в них склалися різні погляди на подружнє життя.

Відповідачка у судове засідання з'явилася,  позовні вимоги позивача визнала,  визнала обґрунтованою вимогу про розірвання шлюбу.

Вислухавши пояснення сторін,  дослідивши матеріали справи,  суд вважає,  що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову. Згідно з ч. 4  ст.  174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні встановлено,  що сторони зареєстрували шлюб 14 січня 1993 року,  про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено актовий запис № 18. Від цього шлюбу є неповнолітній син - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження. Шлюб у сторін є першим.

Сімейні відносини фактично припинені приблизно рік тому,  подружні відносини не підтримують,  спільне господарство між сторонами не ведеться. Основною причиною припинення сімейних відносин є те,  що спільне життя з відповідачем не склалося в наслідок того,  що сторони не знаходили порозуміння в стосунках,  в них склалися різні погляди на подружнє життя. У позивача інша сім'я.

На примирення сторони не згодні,  обґрунтовуючи це тим,  що відновлення сім'ї є неможливим.  Вжиті судом заходи щодо примирення сторін строком два місяці не призвели до примирення сторін,  через що суд не вважає за необхідне додатково вживати заходів щодо їх примирення.

При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено,  що подальше спільне життя чоловіка й дружини та збереження шлюбу буде суперечити інтересам чоловіка та дружини,  а також інтересам неповнолітньої дитини. Спору між сторонами щодо місця проживання дитини не встановлено,  тому суд,  враховуючи інтереси дитини,  вважає можливим визначити місце її проживання з матір'ю.

Відповідно до ч. 2  ст.  112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу,  якщо буде встановлено,  що подальше спільне проживання чоловіка й дружини та збереження шлюбу суперечать інтересам одного з них,  інтересам дітей,  що мають істотне значення. Враховуючи,  що побудова сімейних відносин повинна здійснюватись на паритетних засадах,  на почуттях взаємної любові та поваги,  взаємодопомоги і підтримки ( ст.  1 СК України),  суд задовольняє позовні вимоги позивача про розірвання шлюбу.

Видатки по оплаті державного мита при оформленні реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС суд вважає за необхідне покласти на позивача.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.   ст.  З,  15,  104,  105,  110,  112,  180 Сімейного кодексу України,   ст.   ст.  11,  88,  ч. 4  ст.  130,  ч. 4  ст.  174,   ст.   ст.  213,  215 Цивільного процесуального кодексу України,  СУД-

ВИРІ Ш И В:

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2,  зареєстрований другим відділом записів актів громадянського стану виконкому Іллічівської районної ради народних депутатів м.  Одеси 14 січня 1993 року,  актовий запис № 18,  розірвати.

При реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС стягнути з ОСОБА_1 державне мито у розмірі 17, 0 гривень,  ОСОБА_2 - від сплати звільнити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження,  або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення у порядку ч. 4  ст.  295 ЦПК України.