Справа № 2-а-1140/11

У Х В А Л А

16 вересня  2011 року           Суддя Ровеньківського міського суду  Луганської області Жадан О.П. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання провести перерахунок пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

          Позивач звернувся до суду з позовом, в якому вказує, що він перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в місті Ровеньки Луганської області та одержує пенсію по інвалідності 1 групи від загального захворювання з 27.06.2007 року. Загальний розмір його пенсії з 01.08.2011 року складає 2546,10 грн.

          При призначенні пенсії по інвалідності трудовий стаж визначався в порядку ст.ст. 13,56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», кількість страхового стажу в порядку, передбаченому ст. 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», розмір пенсії визначався також відповідно до цього закону.

          Заробітна плата за період з 01.05.1987 року по 31.12.1987 року, з 01.02.1992 року по 31.10.1992 року, з 01.05.1993 року по 30.11.1993 року, з 01.02.1994 року по 31.01.1997 року склала 2450 грн. 67 коп.

          Позивач звертався до відповідача з письмовою заявою з проханням провести перерахунок його пенсії по інвалідності з урахуванням дійсного стажу, з урахуванням довідки про заробіток за період з 01.01.1983 року по 10.01.1988 року за 60 місяців, ШПУ-6, яку він у 1992 році надавав до Управління пенсійного фонду  України в м. Ровеньки Луганської області.

          Згідно листа Управління пенсійного фонду України в місті Ровеньки Луганської області від 15.08.2011 року, позивачу було відмовлено в проведенні перерахунку пенсії, посилаючись на те, що перерахунок пенсії з урахуванням довідки про заробіток за період з 01.01.1983 року по 01.01.1988 року провадити недоцільно.

Просив визнати дії Управління пенсійного фонду України в місті Ровеньки Луганської області у відмові йому у перерахунку пенсії неправомірними. Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в місті Ровеньки Луганської області провести перерахунок пенсії по 1 групі інвалідності з періоду роботи з 01.01.1983 року по 10.01.1988 року.

Представник  відповідача надала письмові заперечення, у яких повідомила суд про те, що  позовні вимоги позивача не визнає, оскільки заробітна плата ОСОБА_1, за періоди роботи з 01.05.1987 року по 31.12.1987 року, з 01.02.1992 року по 31.10.1992 року, з 01.05.1993 року по 30.11.1993 року, з 01.02.1994 року по 31.01.1997 року для розрахунку пенсії не застосовувались, тому достовірність наведеної інформації не перевірялась. Окрім того, при проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії із заробітної плати за період з 01.01.1983 року по 31.12.1987 року, розмір пенсії зменшується.  

        Дослідивши матеріали справи, вважаю, що позовні вимоги підлягають  залишенню без розгляду з наступних підстав.

        Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, 1938 року народження, перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в місті Ровеньки Луганської області та одержує пенсію по інвалідності 1 групи від загального захворювання з 27.06.2007 року. Перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробіток за період з 01.01.1983 року по 01.01.1988 року провадити недоцільно, тому що коефіцієнт заробітку за цей період складає 2,30884, що менше, ніж той, з якого розрахований розмір отримуваної пенсії (а.с. 6-8).

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у  разі  якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала   працювати,   провадиться   перерахунок   пенсії   з урахуванням  не  менше  ніж  24  місяців  страхового  стажу  після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі.  Перерахунок пенсії  здійснюється  із  заробітної  плати (доходу),  з  якої  була обчислена пенсія.  За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться  із  заробітної  плати  за  періоди страхового  стажу,  зазначені  в  частині  першій  статті 40 цього Закону,  із застосуванням  показника  середньої  заробітної  плати працівників  в  середньому  на одну застраховану особу в цілому по Україні,  з якої сплачено страхові внески  та  яка  відповідно  до цього  Закону  враховується для обчислення пенсії,  за календарний рік,  що передує року перерахунку пенсії.  При цьому з періоду, за який  враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню  згідно  із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону.

Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніше, к через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону.

Така редакція існує після визнання неконституційними змін, внесених підпунктом “б” підпункту 10 пункту 35 розділу 2 Закону України від 28.12.2007 року №107-6 визнаних такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року.

Скасовані зміни надавали можливість перераховувати пенсію із заробітної плати за період страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Аналіз відновленої (діючої) норми абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», доводить, що перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в с. 1 ст. 40 цього закону.

Частина 1 ст. 40 цього закону передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»одним з показників, який враховується в формулі визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії є середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення не за перерахунком, а за призначенням пенсії. При цьому, працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страховані  внески та яка відповідно до закону враховується для призначення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, оскільки приписами Закону №1058 в редакції чинній з 22 травня 2008 року, застосування такого показника при перерахунку пенсії не передбачено.

Тобто, правилами ч. 1 ст. 40 при  перерахунку пенсії, застосовується з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід), а частина 2 цієї ж статті передбачає формулу для обчислення, а не перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України.

Окрім того, правове розуміння понять «середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України»та «показник середньої заробітної плат и працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії»є різними правовими категоріями. В основі цієї різності лежить, перед усім, різні економічні критерії їх визначеності, в наслідок чого ототожнювати, змішувати ці поняття не передбачається можливим.

Тобто застосовувати показник середньої заробітної плати на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2010 рік неможливо при наголошенні на показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

               Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальних захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу(акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради АРК чи рішення Ради Міністрів АРК, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

              Тобто, при вирішення спірних правовідносин по цій справі, суд повинен керуватися і застосовувати не Закони України «Про Державний бюджет»на відповідні роки та Постанови КМУ, а Конституцію України та закон, який регулює спірні правовідносини, тобто Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

          Відповідно до частини першої статті 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          Частиною першою статті 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом. залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

          Позивачем в позові не наведено жодної поважної причини пропуску строку звернення до суду, а тому підстави для поновлення строку відсутні.

          Таким чином, прихожу до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про проведення перерахунку пенсії за період з 01.01.1983 року по 01.01.1988 року  слід залишити без розгляду, оскільки позовна заява подана з порушенням  шестимісячного строку, встановленого на звернення до адміністративного суду та позивачем не заявлено обґрунтованого клопотання про поновлення такого строку.

          З огляду на положення статей 21,105,162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.

                  Згідно п. 2 ч. 1 ст. 183-2  КАС України, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо оскарження фізичними особами рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів  владних  повноважень  щодо   обчислення,   призначення, перерахунку,  здійснення,  надання,  одержання  пенсійних  виплат, соціальних   виплат   непрацездатним   громадянам,    виплат    за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням,  виплат та пільг дітям війни,  інших соціальних  виплат,  доплат,  соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

                Згідно ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку  скороченого  провадження одноособово,  без  проведення  судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.  За  результатами  розгляду  справи  у скороченому  провадженні  суддя,  оцінивши  повідомлені позивачем, відповідачем обставини,  за наявності  достатніх  підстав  приймає законне  та  обґрунтоване  судове  рішення.

  Відповідно до ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи,  яка його подала,  не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

          На підставі викладеного та керуючись  ст. ст. 22,24,46 Конституції України, ст.ст. 40,  42  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  Постановою Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», ст.ст. 9, 44, 99, 105,  158-167, 183-2, 185, 186 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

          Адміністративну позовну заяву  ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання провести перерахунок пенсії  –залишити без розгляду.

Копію ухвали не пізніше наступного дня надіслати сторонам рекомендованим листом із повідомленням.

             Ухвала  може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ровеньківський міський суд Луганської області стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, протягом п’яти днів з дня отримання її копії. Ухвала  набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не буде подано.

     Суддя                                                                                                  О.П. Жадан