ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2006 р. | № 17/35 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В. |
суддів: | Глос О.І., Бакуліної С.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ТзОВ "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд", смт.Клесів Сарненського району Рівненської області |
на постанову | Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 р. |
у справі | №17/35 |
господарського суду | Рівненської області |
за позовом | ЗАТ "Рембудуправління-Вишків АТ", м.Луцьк |
до | ТзОВ "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд", смт.Клесів Сарнен ського району Рівненської області |
про | стягнення збитків у сумі 20 580,00 грн. |
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: | Лошак В.О., |
від відповідача: | Рожнов О.М. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Рівненської області від 14.04.2006 р. у справі №17/35 (суддя Петухов М.Г.) в задоволенні позову ЗАТ "Рембудуправління-Вишків АТ" про стягнення 20 580,00 грн. заборгованості відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду, ЗАТ "Рембудуправління-Вишків АТ" було подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 р. у справі №17/35 (судді: Бойко С.М., Бонк Т.Б., Марко Р.І.) апеляційну скаргу АТЗТ фірми "Рівнебуд" задоволено: рішення господарського суду Рівненської області від 12.04.2006 р. у справі №17/35 скасовано, позов задоволено. Стягнуто з ТзОВ "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд" на користь АТЗТ фірми "Рівнебуд" 20 580,00 грн. заборгованості та 426,8 грн. судових витрат.
У касаційній скарзі ТзОВ "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд" просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 р. у справі №17/35 скасувати та залишити рішення господарського суду Рівненської області від 14.04.2006 р. у справі №17/35 в силі, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 679, 687 Цивільного кодексу України, ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, Державного стандарту ДСТУ Б.В.2.7-75-98 "Будівельні матеріали. Щебінь та гравій щільні природні для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та робіт", затвердженого наказом Держбуду України від 25.08.1998 №185.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
На підставі договору купівлі-продажу від 15.09.2004 р. №27/09-К/2004 позивач перерахував відповідачу попередню оплату за щебінь у сумі 17 656,80 грн., що підтверджено платіжним дорученням від 29.11.2005 р. №1545.
Згідно з п. 2.2 договору постачання продукції здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту надходження передоплати на поточний рахунок відповідача.
Відповідно до п. 5.1 договору, якість і маркування продукції, що поставляється за даним договором, повинні відповідати державним стандартам, технічним умовам, а також іншим технічним вимогам, що застосовуються до даного виду продукції.
Відповідач здійснив поставку у строки, передбачені договором, що підтверджується залізничною накладною від 05.12.2005 р. №35671399.
Позивач прийняв продукцію та розвантажив шість вагонів зі щебенем 06.12.2005 р., що підтверджується відміткою на накладній від 05.12.2005 р. №35671399 та відомістю плати за користування вагонами.
Після прийняття щебеню та вивантаження з вагонів позивач, вважаючи його неякісним, провів відбір зразків, що зафіксовано актом від 08.12.2005 р. і замовив випробування ДП "Волинський облавтодор" та експертизу Волинській торгово-промисловій палаті. Згідно з протоколом випробування щебеню від 09.12.2005 р. №178, складеного випробувальною лабораторією ДП "Волинський облавтодор" та актом експертизи від 28.12.2005 р. №В-4878, щебінь, поставлений відповідачем, не відповідає нормам ДСТУ БВ.2.7-75-98 за вмістом пилоподібних та глинистих часток.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 17 656,80 грн. вартості попередньо оплаченого щебеню, 667,90 грн. за користування вагонами, 1 027,99 грн. за вивантаження вагонів, 600,00 грн. за подачу вагонів, 200,00 грн. за забирання вагонів, 240,00 грн. за експертизу, 197,40 грн. за лабораторне випробування —всього 20 580,00 грн.
Господарські суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи дійшли правомірного висновку про те, що прийняття поставленого щебеню за якістю повинно проводитися згідно з вимогами Державного стандарту ДСТУ БВ.2.7-75-98 "Будівельні матеріали. Щебінь та гравій щільні природні для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та робіт", який поширюється на щебінь із природного каменю, гравій та щебінь із гравію із щільних гірських порід з середньою щільністю зерен 2,0 г/см3, які застосовуються як крупні заповнювачі для важких бетонів, для дорожніх та інших видів будівельних робіт (п. 1 ДСТУ БВ.2.7-75-98).
Однак, при цьому господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли різних висновків щодо додержання позивачем вимог вищезазначеного стандарту при прийнятті поставленого відповідачем щебеню за якістю.
Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд першої інстанції виходив із того, що позивач провів відбір проб для дослідження з грубими порушеннями вимог п.п. 5.8–5.9 ДСТУ БВ.2.7-75-98, оскільки відбір проб для дослідження здійснювався після вивантаження щебеню з вагонів та зачистки залізничного полотна, з розміщенням щебеню у відрах без опечатування та опломбування зразків.
Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд, не заперечуючи проти встановлених господарським судом першої інстанції фактів, виходив із того, що приймання щебеню за якістю проводилося згідно з вимогами ДСТУ БВ.2.7-75-98.
При цьому доводи відповідача про те, що зачищення залізничного полотна безпосередньо на щебінь по сторонах (внаслідок чого туди попав ґрунт і пісок) погіршило якість щебеню не були взяті апеляційним господарським судом до уваги з посиланням на письмові пояснення спеціаліста, згідно з якими відбір проб проводився в різних місцях вивантаження щебеню, а здійснена по краях зачистка не могла вплинути на його якість (а.с. 104–105).
Однак, зазначені висновки апеляційного господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:
1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару.
Згідно зі ст. 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
І господарський суд першої інстанції, і господарський суд апеляційної інстанції дійшли висновку, що прийняття щебеню за якістю повинно проводитися згідно з вимогами Державного стандарту ДСТУ БВ.2.7-75-98.
Відповідно до п. 5.7 ДСТУ БВ.2.7-75-98 споживач при контрольній перевірці відповідності КРЗ вимогам даного стандарту повинен застосовувати наведений у 5.8–5.11 порядок відбору проб, а саме:
5.8. Кількість точкових проб, що відбираються споживачем для контролю ємкості КРЗ у кожній партії в залежності від об'єму партії повинна бути не менше:
до 350 м3 .......................10
понад 350 до 700 м3 .....15
понад 700 м3 .................20
З точкових проб утворюють об'єднану пробу, яка характеризує партію, що контролюється. Усереднення, скорочення і підготовку проби до випробування проводять згідно з ДСТУ БВ.2.7-75-98 (ГОСТ 8269.0).
5.9. Для контролю якості КРЗ, що поставляється залізничним транспортом, точкові проби відбирають при розвантажуванні вагонів із потоку КРЗ на стрічкових конвеєрах, які використовуються для транспортування його на склад споживача. При розвантажуванні кожного вагону, що апробується, відбирають через рівні інтервали часу п'ять точкових проб. Число вагонів визначають з урахуванням одержання потрібної кількості точкових проб відповідно до 5.8. Вагони вибирають за вказівкою споживача. У випадку, коли партію складає лише один вагон, під час його розвантажування відбирають п'ять точкових проб, з яких одержують об'єднану пробу.
Якщо конвеєрний транспорт при розвантажуванні вагонів не застосовують, точкові проби відбирають безпосередньо з вагонів. Для цього поверхню КРЗ у вагоні вирівнюють і в точках відбору проб роблять лунки завглибшки 0,2–0,4 м. Точки відбору проб повинні розташовуватись у центрі та чотирьох кутках вагону, при цьому відстань від бортів вагону до точок відбору проб повинна бути не менше 0,5 м. Проби із лунок відбирають совком, який переміщують знизу догори вздовж стінки лунки.
Однак, господарськими судами встановлено, матеріалами справи підтверджено і позивачем не заперечується, що в порушення вищенаведених норм ДСТУ БВ.2.7-75-98, відбір проб для дослідження було здійснено після вивантаження щебеню з вагонів та зачистки залізничного полотна без опечатування та опломбування зразків, які було поміщено у відра (в акті відбору проб зазначено, що після випробувань зразки утилізуються).
Експертний висновок №В-4672 від 08.12.2005 р., складений експертом Волинської торгово-промислової палати Кльоцом М.О., підписаний представником відповідача з зауваженнями, в яких вказано, що щебінь був вивантажений з вагонів без представника відповідача, проведена зачистка залізничного полотна безпосередньо на щебінь по сторонах, куди попав ґрунт, пісок, що погіршило якістю щебеню (а.с. 39–40).
Слід зазначити, що апеляційний господарський суд, пославшись в обґрунтування висновків про додержання вимог ДСТУ БВ.2.7-75-98 при прийманні позивачем щебеню за якістю на письмові пояснення спеціаліста, що проводив дослідження якості щебеню (згідно з якими відбір проб проводився в різних місцях вивантаження щебеню (а.с. 104–105)), не взяв до уваги, що відповідно до акта експертизи №В-4878 від 28.12.2005 р. (проведеної цим же спеціалістом —експертом Кльоцом М.О.): "Відбір проб поставленого щебеню здійснювався представниками випробувальної лабораторії ДП "Волинський облавтодор", постачальника та споживача без залучення експерта. Експерт припускає, що вказана процедура була проведена з дотриманням вимог пунктів 5.8–5.9 ДСТУ БВ.2.7-75-98" (а.с. 8).
За таких обставин, висновки господарського суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову є законними та обґрунтованими.
Крім того, слід зазначити, що апеляційний господарський суд, здійснивши в апеляційному порядку перегляд рішення господарського суду Рівненської області від 14.04.2006 р. у справі №17/35 за позовом ЗАТ "Рембудуправління-Вишків АТ" до ТзОВ "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд", у резолютивній частині постанови скасував рішення господарського суду Рівненської області від 12.04.2006 р. у справі №17/35 і стягнув з ТзОВ "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд" 20 580,00 грн. заборгованості та 426,8 грн. судових витрат на користь АТЗТ фірми "Рівнебуд".
З огляду на викладене, рішення господарського суду Рівненської області від 14.04.2006 р. у справі №17/35 відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для його скасування у Львівського апеляційного господарського суду не було.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 6 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТзОВ "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд" задовольнити.
Скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 р. у справі №17/35, а рішення господарського суду Рівненської області від 14.04.2006 р. у справі №17/35 залишити в силі.
Головуючий К.Грейц
Судді О.Глос
С.Бакуліна