Справа № 2-3767/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"28" липня 2011 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді -          Бірси О.В.

при секретарі -          Бушура Ю.В.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що  22 вересня 2004 року  між позивачем та відповідачем було укладено договір  про відкриття рахунку у цінних паперах. Умовами договору було передбачено, що депонент зобов’язаний був оплачувати  послуги зберігача  згідно з розцінками та строками, передбаченими цим договором та  тарифами зберігача. Оплата послуг має здійснюватись щомісячно шляхом переказу грошових коштів на рахунок позивача. Протягом всього строку дії договору відповідач жодного разу не сплатив за послуги позивача. Тому позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за договором за весь строк дії договору у розмірі 1311 гривень, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ  за кожен день прострочення у розмірі  678 гривень 15 копійок,  суму  інфляційних втрат у розмірі 13 гривень 20 копійок та три відсотки річних у розмірі  106 гривень 59 копійок, а всього 2108 гривень 94 копійки та судові витрати  по сплаті судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача Шуренько А.С. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи. А також заявив про застосування  наслідків  спливу строку позовної давності.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено в судовому засіданні та не оспорювалось представниками сторін, 22 вересня 2004 року між ТОВ «Стандарт»та  ОСОБА_1  укладено договір про відкриття  рахунку у цінних паперах № Ф-22/09/005 (а.с.13-15) з переліком та вартістю послуг (а.с.16), предметом якого є  надання зберігачем депоненту послуг  щодо відкриття та ведення рахунку  у цінних паперах,  зберігання цінних паперів, обслуговування  операцій з цим рахунком. Умовами договору також було встановлено права та обв’язки сторін.

Звертаючись з позовом, позивач посилається на те, що свої зобов’язання договором виконує належним чином, а відповідач не сплачує плату за послуги позивача у вигляді абонентської плати, передбаченої договором та тарифами позивача.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача  звернув увагу на те, що відповідно до п. 1.1 договору  плата за послуги позивача не є предметом договору, навпаки, договором передбачено ряд зобов’язань позивача, які мають здійснюватись без плати.

Разом з тим, договором було визначено платні послуги, які можуть здійснюватись позивачем за розпорядженням відповідача.

Оскільки за весь  період строку дії договору відповідача ОСОБА_1, жодного розпорядження  на здійснення платних операції не давала і доказів здійснення позивачем таких операцій позивачем не надано, у позивача відсутні підстави вимагати плату за послуги, які не надавались.

Відповідно до ст. 526 ЦП України зобов’язання має виконуватись належним чином  відповідно до умов договору  та вимог цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В судовому засіданні представник позивача зазначала, що заборгованість відповідача ОСОБА_1  складається з заборгованості по абонентській платі, яку остання жодного разу не вносила.

Розділом 3   договору передбачено  оплату послуг зберігача, яка включає абонентську плату, яка не залежить від обсягу наданих послуг та  вартість  послуг  в залежності від виду  операції, оплата здійснюється щомісячно, не пізніше  10-го дня наступного місяця.

Чинним законодавством  встановлюється, що абонентська плата –платіж, який сплачується споживачем (абонентом) на підставі виставлених  виконавцем рахунків за фактично надані послуги.

Таким чином, для отримання абонентської плати  позивач мав виставляти відповідачу відповідні рахунки для її сплати.

Представник позивача в судовому засіданні стверджувала, що  рахунки для оплати послуг зберігача щомісяця направлялись на адресу відповідача, але  письмових доказів на підтвердження своїх доводів не надала.

Будь-яких інших належних, відповідно до ст. 58 ЦПК України, доказів на підтвердження  виставлення відповідачу рахунків  на оплату послуг позивача, фактичне виконання позивачем  оплатних послуг та невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором суд не надано.

Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності встановлений ст. 257 ЦПК України.

За таких обставин, аналізуючи доводи і заперечення сторін, надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні й задоволенню не підлягають.    

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 257, 267, 525, 526, 549-551, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10,11, 58, 60, 84, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 294 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня оголошення рішення суду в судовому засіданні, а особами. які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення –протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я: