Справа № 22-ц-1542-2007 р. Головуючий
Категорія: розподіл майна подружжя 1 інстанції Клімова С. В.
доповідач Кірсанова Л.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10 " травня 2007 р. судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - Карімової Л. В.
Суддів - Кірсанової Л.І.
Зазулинської Т.П.
при секретарі - Уманській М. П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну
справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 25 січня 2007 року
по справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про поділ майна подружжя, -
встановила:
В вересні 2006 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з відповідачем знаходилася в шлюбі з 26.12.1997 року до 31.10.2006 року. За час знаходження в шлюбі придбали майно нежиле приміщення - магазин вартістю 7600 грн., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1; автомобіль марки ВАЗ-2101, реєстраційний номер НОМЕР_1вартістю 4923 грн.; автопричіп моделі ГКБ 8160, реєстраційний номер НОМЕР_2вартістю 1176 грн. Вказане майно є об'єктами спільної сумісної власності подружжя, оцінка його проведена експертами. У добровільному порядку майно не поділене, тому позивачка звернулася до суду та просила виділити їй нежиле приміщення - магазин вартістю 7600 грн., визнавши за нею право власності на вказане нежиле приміщення. Зазначала, що має на утриманні доньку, яка навчається на контрактній основі та вказаний магазин є для неї єдиним джерелом прибутку. Відповідачу просила виділити автомобіль вартістю 4923 грн. та автопричіп вартістю 1176 грн., усього майна на суму 6099 грн. Різницю його вартості в сумі 750 грн. просила стягнути з неї на користь відповідача. Такою просила стягнути на свою користь 1228 грн. судових витрат.
Відповідач позов не визнав. Не заперечував, що майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Між тим, запропонував позивачки сплатити суму вартості її частки майна або залишити йому приміщення магазину, а позивачки транспортні засоби. Зазначав, що ОСОБА_2, працюючи в магазині, нехтувала правилами торгівлі, у зв"язку з чим притягалася до адміністративної відповідальності. Він зробив ремонт у приміщенні магазину. Для придбання магазину позичав гроші, які повертав зі свого прибутку.
Рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 25 січня 2007 року позовні вимоги задоволені. За позивачкою ОСОБА_2. визнано право особистої власності на нежиле приміщення - магазин вартістю 7600 грн. За відповідачем визнано право особистої власності на транспортні засоби на суму 4923 грн. та 1176 грн. З позивачки стягнуто на користь відповідача компенсація його частки майна в сумі 750 грн. Також з відповідача на користь позивачки стягнуто витрати за проведення експертизи в сумі 130 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 70 грн. , витрати на оплату допомоги адвоката в сумі 500 грн.. Крім того, з відповідача стягнуті витрати на інформаційне - технічне забезпечення справи 30 грн.
На це рішення відповідач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з"ясування обставин справи, просить рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому його складі. Зазначає, що оскільки частки їх рівні, то будівлю магазину можна розділити на два
ізольованих приміщення. Він також згоден на виділ йому в натурі підсобних приміщень, які за площею менше торговельного залу. Крім цього він не заперечує залишити магазин в спільне з позивачкою користування. В торговельному залі магазину є два прилавки, дві полиці для товару. Зазначає , що магазин є для нього єдиним джерелом заробітку на життя і засобом існування. Після розлучення він зробив в ньому ремонт. Заробити на життя автомобільними перевозами не може, так як автомобіль не придатний для інтенсивної експлуатації, оскільки він випуску 1973 року та був дуже пошкоджений в ДТП. Він почав займатися автомобільними перевозами з жовтня 2006 року і з ладу вийшов двигун, га його ремонт він витратив 2102 грн., що є для нього значною сумою.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.
Судовим розглядом встановлено, що сторони з 26.12.97р. до 31.10.06р. перебували в зареєстрованому шлюбі. За час знаходження в шлюбі вони придбали майно: нежиле приміщення -магазин, який знаходиться в АДРЕСА_1вартістю 7600 грн., автомобіль ВАЗ - 21 державний номер НОМЕР_1 вартістю 4923 грн., автопричіп моделі НОМЕР_3державний номер НОМЕР_2вартістю 1176 грн. Всього на суму 13699 грн. Це майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Сторони не заперечують щодо вартості майна та його неподільності.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання за ОСОБА_2. в порядку поділу майна подружжя права особистої власності на нежиле приміщення - магазин вартістю 7600 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець, з видом діяльності торгівля. Відповідач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності з видом діяльності роздрібна торгівля та пасажирські перевезення легковим автотранспортом (а.с. 6, 7, 8, 75, 79). Крім торговельної діяльності, позивач не має іншого джерела прибутку і має на утриманні повнолітню дитину, яка навчається у вищому навчальному закладі на контрактній основі.
Судова колегія не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального права.
З договору купівлі-продажу магазину від 22 грудня 1999 року вбачається, що він належить ОСОБА_1 (а.с. 40-45).
Відповідно до ст. ст. 60-63 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності і вони мають рівні права по володінню, користуванню та розпорядженню майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
З пояснень сторін, як в суді першої інстанції так і в апеляційному суді, вбачається, що вони не мають домовленості щодо володіння та користування спірним нежилим приміщенням -магазином.
Визнання тільки за позивачкою права власності на нежиле приміщення - магазин порушує право власності відповідача на вказане приміщення.
ОСОБА_1 бажає користуватися магазином на рівні з позивачкою. З його пояснень убачається, що він не може займатися автомобільними перевезеннями, оскільки автомобіль, виділений йому, старий та потребує ремонту. Крім того, він також зареєстрований як приватний підприємець з видом діяльності роздрібна торгівля
Відповідно до ч.1 ст. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружини та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішено судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
За таких обставин судова колегія змінює рішення районного суду, вважаючи за необхідне визнати право власності на нерухоме майно - нежиле приміщення магазин, вартістю 7600 грн. за кожним з сторін по 1/2 частині.
Крім того, з пояснень сторін у суді першої та апеляційної інстанції убачається, що ОСОБА_1 тривалий час користувався автомобілем, який був зіпсований під час угону та відремонтував його.
Оскільки автомобіль та автопричіп- майно неподільне, судова колегія визнає за позивачкою право власності на причіп, вартістю 1176 грн., а за відповідачем право власності на автомобіль вартістю 4923, 45 грн.
З ОСОБА_1 на користь позивачки ОСОБА_2. в порядку компенсації слід стягнути 1873, 88 грн.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.3 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 25 січня 2007 року змінити.
Позовні вимоги ОСОБА_2задовольнити частково. Розподілити спільне сумісне майно подружжя, визнавши право власності на нерухоме майно - не житлове приміщення - магазин, який знаходиться в АДРЕСА_1 вартістю 7600 грн. за ОСОБА_2та ОСОБА_1по 1/2 частині за кожним.
Визнати за ОСОБА_2право власності на причеп моделі НОМЕР_2реєстраційний номер НОМЕР_2вартістю 1176 грн., зареєстрований в РЕВ MB №9 ДАЇ при ГУМВС України в Харківській області на ім'я ОСОБА_1
Визнати за ОСОБА_1право власності на автомобіль ВАЗ- 2101 реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 4923 грн. 75 коп., зареєстрований в РЕВ MB №9 ДАІ при ГУМВС України в Харківській області на його ім'я.
Стягнути з ОСОБА_1на користь ОСОБА_2у порядку компенсації 1873, 88 грн.
Стягнути з ОСОБА_1на користь ОСОБА_2судові витрати 350 грн. ( 35 грн. судовий збір, 65 грн. за сплату висновку фахівця, 250 грн. - витрати на правову допомогу), а на користь держави - судовий збір 68 грн. 50 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.