Справа № 11-578/11 Головуючий у І інстанції Кочура О.О.
Категорія - ст.175 ч.1 КК України Доповідач Григор’єва В. Ф.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 вересня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіГригор’євої В. Ф.
суддів - Баглая І.П., Трейтяк О.П.
з участю прокурора - Левченка А.В.
захисника - адвоката - ОСОБА_2
засудженої - ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_3 на вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 25 березня 2011 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Кірове, Новгород-Сіверського району, Чернігівської області, мешканка АДРЕСА_1, українка, громадянка України, з вищою освітою, розлучена, фізична особа підприємець, раніше не судима,
- засуджена за ст. 175ч.1 КК України з застосуванням ст.69 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю;
- за ст. 172 ч.1 КК України виправдана у зв'язку з відсутністю у її діях складу злочину.
На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України ОСОБА_3 звільнена від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки.
На підставі ст. 76 Кримінального кодексу України на ОСОБА_3 покладено обов'язки: - не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; -повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, навчання; - періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи.
Як встановив суд, ОСОБА_3, будучи фізичною особою -підприємцем, використовуючи працю найманих працівників, безпідставно не виплатила їм заробітну плату.
Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та найманими працівниками: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 було укладено трудові договори, які працювали у Хлоп'яницькій та Полісській ЗОШ № І-ПІ ступенів Сосницького району, Чернігівської області, а саме:
- ОСОБА_6 трудовий договір від 27 березня 2009 року та 01вересня 2009 року, згідно до яких остання працювала кухарем, кухонним працівником, робочий день з 08 до 12 години та з 13 до 16 години, заробітна плата - мінімальна;
- ОСОБА_4 трудовий договір від 27 березня 2009 року та 01 вересня 2009 року, згідно до яких остання працювала кухарем, кухонним працівником шкільної їдальні, робочий день з 08 до 12 години та з 13 до 16 години, заробітна плата - мінімальна;
- ОСОБА_5 трудовий договір від 01 вересня 2009 року, згідно до якого остання працювала кухонним працівником шкільної їдальні, робочий день з 08 до 12 години та з 13 до 16 години, заробітна плата – мінімальна.
Засуджена ОСОБА_3, незважаючи на наявну заборгованість з виплати заробітної плати перед 3 найманими працівниками за вересень 2009 року по 15 квітня 2010 року на загальну суму 10 959 гривень 90 копійок, маючи реальну можливість її виплатити, тому що отримувала хоч із запізненням грошові кошти з Міністерством праці та соціальної політики України, але витрачала їх на господарські потреби та погашення дебіторської заборгованості.
Заборгованість із заробітної плати перед найманими працівниками складала 10 959 гривень 90 копійок, а саме:
- ОСОБА_4 на загальну суму 4818 гривень 42 копійки;
- ОСОБА_5 на загальну суму 3416 гривень 42 копійки;
- ОСОБА_6 на загальну суму 2725 гривень 06 копійок.
ОСОБА_3 грубо порушила права найманих працівників на заробітну плату, передбачені ст. 43 Конституції України, вимоги ст. ст. 15, 24 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 97, 115 Кодексу Законів про працю України, щодо першочерговості оплати праці найманих працівників.
Своїми діями ОСОБА_3 вчинила злочин, передбачений ст. 175 ч.1 Кримінального кодексу України, тобто безпідставна невиплата заробітної плати більш як за один місяць, вчинена умисно громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності.
Не погоджуючись з вироком суду засуджена ОСОБА_3 подала апеляцію, в якій просить вирок суду змінити та звільнити її від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 175 КК України на підставі ст. 48 КК України. Вказує, що вона не уникала від виплати заробітної плати працівникам, проте не мала можливості до притягнення неї до кримінальної відповідальності самостійно розрахуватися з найманими працівниками через арешт рахунку. Вважає, що до ситуації, яка склалася, окрім прийняття нею неправильних рішень щодо першочергового розрахунку з постачальниками, призвели і обставини, які від неї не залежали, а саме: епідемія грипу, несвоєчасне бюджетне фінансування, необгрунтоване накладення арешту на рахунок. Крім того, з 01 квітня 2010 року вона не займається діяльністю, пов'язаною з організацією безоплатного харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, немає найманих працівників та не займається діяльністю, яка вимагає здійснення оплати праці найманим працівникам, хоча на час розслідування (ще до пред'явлення обвинувачення) була готова та бажала виплатити кошти найманим працівникам, проте не мала такої можливості через арешт рахунку, тому вважає зазначені підстави достатніми для звільнення її від кримінальної відповідальності за ст. 48 КК України.
Засуджена ОСОБА_3 та захисник - адвокат ОСОБА_2 подали зміни до апеляції в порядку ст.355 КПК України, в яких просять звільнити засуджену від кримінальної відповідальності за ст. 175 ч.1 КК України на підставі ст.6, ст.1 п.є Закону України « Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011р.
Заслухавши доповідача по справі, пояснення засудженої ОСОБА_3, яка підтримала свою апеляцію зі змінами і просила її задовольнити, звільнити її від кримінальної відповідальності за ст. 175 ч.1 КК України на підставі ст.6, ст.1 п.є Закону України « Про амністію у 2011 році», захисника - адвоката ОСОБА_2, який просив задовольнити апеляцію зі змінами, тобто звільнити засуджену від кримінальної відповідальності за ст. 175 ч.1 КК України на підставі ст.6, ст.1 п.є Закону України « Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011р, думку прокурора, який не заперечував проти застосування до засудженої ст.6, ст.1 п.є Закону України « Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011р., та перевіривши матеріали справи та доводи, викладені у апеляції зі змінами, колегія суддів вважає, що апеляція засудженої ОСОБА_3 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин, встановлених судом, ґрунтується на допустимих і достатніх, ретельно досліджених в судовому засіданні доказах, детально викладених у вироку, які узгоджуються між собою та яким суд дав належну юридичну оцінку, та ніким не оспорюється.
Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину за ст. 172 ч.1КК України не визнала, за ст. 175 ч.1 КК України визнала частково та по суті обставин злочину показала, що будучи фізичною особою - підприємцем вона склала трудові договори з найманими працівниками: ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, яким виплачувала заробітну плату один раз на місяць до виникнення заборгованості по вересень 2009 року включно. 16 квітня 2010 року наймані працівники були звільнені, але повний розрахунок не був зроблений, так як кошти, які надходили з державного бюджету за умовами Договору з Міністерством праці та соціальної політики були відсутні. В січні - лютому 2010 року кошти на заробітну плату надійшли на рахунок у розмірі 405 тисяч, але вона не мала можливості виплатити заробітну плату найманим працівникам у зв'язку з тим, що кошти були витрачені на розрахунок з постачальниками, а у подальшому на рахунок був накладений арешт Семенівським районним судом Чернігівської області.
Також вина засудженої ОСОБА_3 підтверджується наступними доказами у справі.
Показаннями потерпілої ОСОБА_4 у суді підтверджується, що вона працювала по трудовому Договору, укладеному з ПП ОСОБА_3, кухарем в Хлоп'яницькій ЗОШ Сосницького району, який було розірвано за' згодою сторін, їй не виплачена заборгованість на період звільнення 16 квітня 2010 року у розмірі 4818 гривень 42 копійки. Заробітну плату останній раз вона отримала за вересень 2009 року, але також невчасно, потім роботодавець пояснювала їй заборгованість відсутністю коштів, які не було перераховано з Державного бюджету. В день звільнення з нею ОСОБА_3 не розраховувалась і заборгованості по зарплаті не погасила, також посилалась на відсутність коштів. Також зазначила, що існує судовий наказ про стягнення заборгованості по заробітній платі з ОСОБА_3, але заборгованість добровільно не погашена боржником.
Показаннями потерпілої ОСОБА_6 у суді підтверджується, що вона працювала по трудовому Договору, укладеному з ПП ОСОБА_3, кухарем в Хлоп'яницькій ЗОШ Сосницького району, який було розірвано за згодою сторін. На день звільнення 16 квітня 2010 року їй не була виплачена заборгованість по заробітній платі на суму - 2725 гривень 06 копійок. Також зазначила, що в ДВС на виконанні знаходиться судовий наказ по примусовому стягненню заборгованості по зарплаті, але на момент розгляду справи заборгованість не погашено.
Показаннями потерпілої ОСОБА_5.у суді підтверджується, що вона працювала по трудовому Договору, укладеному з ПП ОСОБА_3, кухарем Полісської ЗОШ Сосницького^ району, який було розірвано за згодою сторін. На день звільнення 16 квітня 2010 року їй не була виплачена заборгованість по заробітній платі у розмірі 3416 гривень 42 копійки. Також зазначила, що в ДВС на виконанні знаходиться судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості по заробітній платі, але на момент розгляду справи заборгованість не погашена.
За таких обставин та з урахуванням доказів у справі вина ОСОБА_3 у вчиненні вказаного злочину доведена повністю.
Дії ОСОБА_3 судом правильно кваліфіковано за ст. 175 ч. 1 КК України, як безпідставна невиплата заробітної плати та інших установлених законом виплат більш як за один місяць, вчинена умисно громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання засудженій, суд прийняв до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу ОСОБА_3, її майновий стан, обставини, які пом'якшують покарання: щире каяття, позитивну характеристику, за відсутності обставин, які обтяжують покарання, і з урахуванням зазначених обставин, відповідно до вимог ст.65 КК України і передбаченої ст.175 ч.1 КК України санкції, вірно вважав за необхідне призначити основне покарання ОСОБА_3, яке буде необхідне та достатнє для її виправлення і запобіганню вчинення нових злочинів, у виді позбавлення волі з застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, Також суд застосував ст.69 ч.2 КК України та не призначив додаткового покарання, що передбачене в санкції статті, як обов'язкове.
Всі обставини, на які вказує засуджена ОСОБА_3 в своїй апеляції, судом, при призначенні покарання, враховані.
Разом з тим, засуджена ОСОБА_3 внесла зміни до апеляції і просила її задовольнити, звільнити її від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 175 КК України на підставі ст.6, ст.1 п.є Закону України « Про амністію у 2011 році», оскільки вона має матір ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто останній виповнилося більше 70 років і у неї немає інших працездатних дітей.
Вказані обставини підтверджуються наданими засудженою наступними документами: довідкою виконкому Новгород – Сіверської міської ради від 07.09. 2011року, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована в АДРЕСА_2; свідоцтвом про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1 від 23.08.1958р., з якого вбачається, що ОСОБА_7 є матір’ю останньої; свідоцтвом про укладення шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_5 17.06.1978р., а також іншими документами, що підтверджують, що мати засудженої - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, немає інших працездатних дітей.
Відповідно до вимог ст. 1 п.є Закону України « Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011р звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі підлягають засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70 - річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.
Згідно вимог ст.6 Закону України « Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011р звільненню від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом, підлягають особи, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що необхідно задовольнити апеляцію засудженої зі змінами, і на підставі ст.6, ст.1 п.є Закону України « Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011р. засуджену ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності за ст.175 ч.1 КК України, оскільки .вона має матір ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто їй виповнилося більше 70 років і у неї немає інших працездатних дітей, а злочин вчинила середнього ступеню тяжкості і вирок суду щодо неї не набрав законної сили.
За таких обставин колегія суддів вважає, що вирок суду щодо засудженої ОСОБА_3 підлягає зміні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 379 КПК України, колегія суддів, —
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію зі змінами засудженої ОСОБА_3 задовольнити..
Вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 25 березня 2011 року щодо ОСОБА_3 змінити.
На підставі ст.6 ст.1 п.є Закону України « Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011р.засуджену ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності за ст.175 ч.1 КК України.
В решті цей вирок залишити без зміни.
СУДДІ:
Баглай І.П. Трейтяк О.П. Григор'єва В.Ф.