ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 29 серпня 2011 року   16:55                                    Справа №  2а-0870/5968/11

 Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіпаки А.В.

при секретарі Глінському А.А.

за участю:

представника позивача Жулай М.І.

представників відповідача Коршунової Ю.С., Міщенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласочка»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя  

про визнання дій незаконними

    ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, якому просив суд визнати незаконними дії податкового органу щодо визнання правочинів такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону, а також визнати відсутність у податкової інспекції повноважень по визнанню правочинів такими, що суперечать інтересам держави та суспільства.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що в період з 16.06.2011 по 21.06.2011 податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача на предмет дотримання вимог податкового законодавства щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Датіка» у січні-березні 2011 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 30.06.2011 № 2792/23-08/36877093 та визнано нікчемними та фіктивними правочини: Договір комісії, укладений між ТОВ «Ласочка» та ТОВ «Датіка», № Л-ДТ/100111 від 10.01.2011; Договір комісії, укладений між ТОВ «Ласочка» та ТОВ «Маєр-ТД», № 1 від 20.04.2011.

Зазначені договори були визнані такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону.

Вважають висновки, викладені в акті, невірними.

Також вказує на те, що відповідач може лише подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними. Повноважень на визнання недійсними правочинів податковими органами законодавство не містить. Між тим, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечили, суду пояснили, що перевірку провели у відповідності до вимог Податкового кодексу України, висновки, викладені в Акті перевірки зроблені з урахуванням фактичних обставин та інформації наявної у податкового органу на момент перевірки, а тому в задоволенні позову просять відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.06.2011 в.о. начальника ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя прийнято рішення, яке оформлено наказом № 773, про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ласочка» з питань достовірності діючого податкового, валютного та іншого законодавства за період січень-березень 2011 року.

Як зазначено в наказі, він винесений на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та доповідної записки заступника начальника відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Шахрая О.В. від 15.06.2011 № 389/23/08.

З 16.06.2011 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ласочка» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Датіка» у січні-березні 2011 року тривалістю 5 робочих днів, за результатами якої складений акт перевірки від 30.06.2011 № 2792/23-08/36877093, у висновках якого зазначено про відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв’язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. В даному ви падку відсутні як база, так і об’єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

Вказана перевірка проведена безпосередньо в приміщенні ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, оскільки дана перевірка проведена га підставі даних нормативної справи АІС «Аудит», Бест Звіт, АІС «Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», первинних документів наданих ТОВ «Ласочка» на запити ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя.

Не погодившись зі змістом акту перевірки позивач направив відповідачу заперечення на акт перевірки від 12.07.2011. Про результати розгляду заперечень на акт перевірки ДПІ у Ленінському районі надано позивачу відповідь від 21.07.2011 № 11821/10/23-08, якою було відмовлено у розгляді заперечення.

Вважаючи дії відповідачів щодо висновків акту перевірки незаконними позивач звернувся до суду.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 №509-XII (далі – Закон №509-XII).

Згідно ст. 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 №509-XII, завданнями органів державної податкової служби є, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Відповідно до ст. 3 Закону №509-XII, органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Відповідно до пп. 20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України (надалі –ПКУ), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

У відповідності до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 79.2 ст. 79 ПКУ передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем у відповідь на вимогу податкового органу від 29.04.2011 № 6070/10/23-8 листом від 10.05.2011 № 1052011 було надано пояснення та документальне підтвердження стосовно взаємовідносин підприємства з контрагентами ТОВ «Датіка» та ТОВ «Маєр-ТД» за січень 2011 року.

Пунктом 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пп.75.1.2. п.75.1. ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Крім того, вказаною статтею Податкового кодексу України, визначено, що документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно з п. 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України, присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов’язкова.

Порядок оформлення результатів перевірок платників податків органами ДПС врегульовано Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772.

Відповідно абзацу 1 пункту 3 розділу I Порядку, оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (в подальшому – Порядок) визначено, що акт – службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п. 7 розділу IV Порядку, за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення. До теперішнього часу податкове повідомлення-рішення не прийнято тоді як вийшли всі законні строки щодо його прийняття.

Отже, акт перевірки, це лише службовий документ, компетентна обґрунтована думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення. Уповноважена службова особа при прийнятті управлінського рішення на підставі акту перевірки може як погодитися з думкою (позицією) ревізора, так і відхилити її.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.  

За наведених обставин суд вважає, що акт перевірки ДПІ не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обов’язковим до виконання, не тягне для позивача ніяких правових наслідків, в тому числі як висновки викладені в акті перевірки, а тому в частині позовних вимог щодо висновків акту щодо визнання правочинів такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону слід відмовити.

Обраний позивачем спосіб захисту прав, як визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень (п. 6 ч.4 ст.105 КАС України), може бути застосований лише у справах щодо спорів суб’єктів владних повноважень з приводу їх компетенції, у зв’язку з чим заявлені позовні вимоги про встановлення відсутності компетенції задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підстави викладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову підприємства до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Податковим кодексом України, ст. 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласочка» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання дій незаконними – відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було  повідомлено про можливість отримання копії постанови суду  безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне  оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії  постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

     Суддя                         /підпис/                   А.В. Сіпака