ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" вересня 2011 р. Справа № 50/163
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБожок В.С.,
суддівПолянського А.Г.,
Сибіги О.М.
розглянувши матеріали
касаційної скаргиТовариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна", м. Київ
на постановуКиївського апеляційного господарського суду
від 30.06.2011 року
у справі господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна", м. Київ
доВідкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова", м. Київ
простягнення 25 235, 53 грн.
за участю представників
позивача: не з'явився,
відповідача: Васютін А.Г.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" (далі за текстом –ТДВ "Альянс Україна") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (далі за текстом –ВАТ "Страхова компанія "Нова") про стягнення 25 235, 53 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2011 року позовні вимоги ТДВ "Альянс Україна" було задоволено у повному обсязі: стягнуто з ВАТ "Страхова компанія "Нова" на користь позивача основний борг у розмірі 21 517, 43 грн. та пеню в розмірі 2 399, 36 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2011 року апеляційну скаргу ВАТ "Страхова компанія "Нова" було задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2011 –скасовано частково, а резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: позов задовольнити частково, стягнути з ВАТ "Страхова компанія "Нова" на користь ТДВ "Альянс Україна" основний борг в сумі 137, 52 грн. та 15, 64 грн. пені, в задоволені іншої частини позовних вимог –відмовити.
Не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, ТДВ "Альянс Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2011 року та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2011 року.
Відповідачем відзиву на касаційну скаргу подано не було.
В судовому засіданні відповідач проти доводів касаційної скарги заперечував та просив суд касаційної інстанції постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.
Позивача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь в розгляді справи судом касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представника відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи у суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що 27.01.2004 року ЗАТ "Паливно-енергетична страхова компанія", правонаступником якого є ВАТ "Страхова компанія "Нова" та ТОВ "Страхова компанія "Геліос", правонаступником всіх прав та обов’язків якого є ТДВ "РОСНО Україна", правонаступником якого в свою чергу є ТДВ "Альянс Україна" було укладено договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 10-104/05/45-ФП, відповідно до п. 1.1. якого його предметом є загальні умови перестрахування (ретроцесії) на факультативній (необов’язковій) основі за договорами факультативного перестрахування (ретроцесії).
Пунктом 1.2. Договору перестрахування передбачено, що на підставі даного договору сторони можуть укладати конкретні договори перестрахування окремо по кожному ризику. Кожен конкретний договір перестрахування незалежний від умов будь-якого іншого конкретного договору перестрахування, укладеного сторонами.
Згідно з п. 2.1. пропозиція конкретного ризику перестрахування здійснюється у виді конкретного договору перестрахуваня, підписаного перестрахувальником і завіреного печаткою, що направляється перестраховику за допомогою факсимільного чи поштового зв’язку чи електронною поштою. У конкретному договорі перестрахування відображаються умови оригінального договору страхування і пропоновані умови передачі ризику в перестрахування.
Пунктом 3.3.1. Договору встановлено обов'язок перестраховика перерахувати перестрахувальнику страхове відшкодування, розмір якого розрахований відповідно до умов цього договору і конкретного договору перестрахування, у термін, передбачений даним договором, якщо інше не передбачено в конкретному договорі перестрахування.
Відповідно до пункту 7.1 Договору перестрахування при настанні страхового випадку, передбаченого оригінальним договором страхування і конкретним договором перестрахування, перестраховик виплачує перестрахувальнику (або за доручення перестрахувальника страхувальнику (вигодонобувачу) частину страхового відшкодування, що відповідає його частці (обсягу) відповідальності за конкретним договором перестрахування, протягом 10 (десяти) банківських днів після одержання від перестрахувальника комплекту документів, зокрема, копії калькуляції матеріального збитку або копії рахунку (кошторису) на відбудовні роботи від підприємств, що мають відповідну ліцензію, якщо інше не обумовлено конкретним договором перестрахування.
Згідно з п. 7.2 Договору перестраховик вправі вимагати від перестрахувальника інші документи, що підтверджують правильність визначення суми збитку.
Перестрахувальник надає перестраховику оригінали документів або засвідчені страховиком копії. Документи, що не мають печаток відповідних установ, а також копії документів, не засвідчені печаткою перестрахувальника, до розгляду не беруться (п. 7.3. Договору).
З матеріалів справи вбачається, що 30.08.2007 року позивачем і відповідачем у рамках Договору перестрахування було укладено ковер-нот (конкретний договір перестрахування) № 9988.0027356 про факультативне пропорційне перестрахування, згідно з яким позивачем було передано відповідачу в перестрахування ризик виконання частини своїх обов’язків перед ОСОБА_1 (страхувальником) за договором добровільного страхування наземного транспорту № 200.0016108 від 17.08.2007 року, об’єктом страхування за яким є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України та пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом Audi А8 4.2. Quattro, (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) та узгоджено перестрахувальну премію, яка становить 4 385,03 грн.
Місцевим та апеляційним господарськими судами було встановлено, що 07.12.2007 року листом № БХ-063/12 позивач повідомив відповідача про настання події, що має ознаки страхового випадку, а саме, пошкодження 06.12.2007 року транспортного засобу Audi А8 4.2. Quattro (державний реєстраційний номер НОМЕР_1).
На підставі страхового акту № 018853 від 01.07.2008 року, 02.07.2008 року позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування страхувальнику в розмірі 11 516, 84 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9405.
17.07.2008 року ТДВ "Альянс Україна" листом № БХ-1286/07 звернулось до відповідача з вимогою про виплату за зазначеною подією частини страхового відшкодування, що відповідає його частці (обсягу) відповідальності за конкретним договором перестрахування, в розмірі 1 232,30 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. на підставі страхового акту № 018853 від 23.12.2008 року було здійснено доплату страхового відшкодування у розмірі 1 285, 20 грн., що підтверджується платіжним доручення № 20075 від 26.12.2008 року, про що відповідача було повідомлено листом від 25.02.2009 року № БХ-145/02. Частка відповідача у доплаті страхового відшкодування за цим випадком склала 137,52 грн.
Крім того, 21.07.2008 року позивач листом № БХ-1310/07 повідомив відповідача про настання другої події, що має ознаки страхового випадку, а саме пошкодження 20.07.2008 року транспортного засобу Audi А8 4.2. Quattro (державний реєстраційний номер НОМЕР_1).
Позивачем на підставі страхового акту № 200-2734-08 від 15.11.2008 року було виплачено страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 199 812, 20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 16158 від 27.10.2008 року.
11.12.2008 року позивач листом № БХ-1939/12 звернувся до відповідача із вимогою про виплату за зазначеною подією частини страхового відшкодування, що відповідає його частці (обсягу) відповідальності за конкретним договором перестрахування, в розмірі 21 379,91 грн.
Підставою визначення розміру збитку по даному страховому випадку є кошторис витрат на ремонт транспортного засобу, копія якого була надіслана відповідачу.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що копія вищевказаного кошторису не підписана уповноваженою на це особою та не скріплена печаткою відповідної установи, що суперечить вимогам п. 7.3 Договору перестрахування та свідчить про ненадання позивачем всіх належним чином оформлених документів, передбачених пунктом 7.1 Договору перестрахування, на підставі яких проводиться розрахунок розміру страхового відшкодування і частини страхового відшкодування, що відповідає частці (обсягу) відповідальності відповідача за конкретним договором перестрахування.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, з урахуванням положень п. 7.2. Договору, листом № 1465/0/3-09 від 17.03.2009 року звернувся до позивача з вимогою про надання акту виконаних робіт, що підтверджує проведення відновлювального ремонту транспортного засобу та реальні витрати на його проведення, а, отже, і розмір фактичного матеріального збитку, який ТДВ "Альянс Україна" залишений без належного реагування.
З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.
Предметом спору у даній справі є стягнення частини страхового відшкодування за договором перестрахування, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.
Статтею 12 Закону України "Про страхування" визначено, що перестрахування –це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 3.3.6. Договору перестрахування за несвоєчасне виконання своїх обов’язків перестраховик зобов’язаний на вимогу перестрахувальника сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів щодо задоволення вимог позивача в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 137, 52 грн. та нарахування на дану суму пені за період з 10.03.2009 року по 09.09.2009 рік в сумі 15, 64 грн.
Крім того, Вищий господарський суд України відзначає, що апеляційним господарським судом обґрунтовано відмовлено в задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 21 379, 91 грн. та нарахованої на дану суму пені виходячи з наступного.
Як зазначалося вище, підставою визначення розміру збитку по страховому випадку є кошторис витрат на ремонт транспортного засобу, проте, з матеріалів справи вбачається, що копія вищевказаного кошторису не була підписана уповноваженою на це особою та не скріплена печаткою відповідної установи, що суперечить вимогам п. 7.3 Договору перестрахування та свідчить про ненадання позивачем всіх належним чином оформлених документів, передбачених пунктом 7.1 Договору перестрахування, на підставі яких проводиться розрахунок розміру страхового відшкодування і частини страхового відшкодування, що відповідає частці (обсягу) відповідальності відповідача за конкретним договором перестрахування.
Виходячи з вищевикладеного та враховуючи умови Договору перестрахування, обов’язку щодо виплати позивачу частини страхового відшкодування, що відповідає його частці (обсягу) відповідальності за конкретним договором перестрахування, в розмірі 21 379, 91 грн. та сплати пені на зазначену суму коштів у відповідача не виникло.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що подані позивачем до суду першої інстанції акт виконаних робіт № 08110413 від 24.12.2008 року та не підписана всіма особами копія кошторису витрат на ремонт транспортного засобу Audi А8 4.2. Quattro (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) не свідчить про належне виконання позивачем своїх обов’язків за укладеним Договором.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки апеляційного господарського суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу –без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з’ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв’язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2011 року у справі № 50/163 –залишити без змін.
Головуючий суддя В.С. Божок
Судді: А.Г. Полянський
О.М. Сибіга