ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2006 р. | № 20-4/089-5 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кривди Д.С., |
суддів: | Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. |
розглянувши касаційну скаргу | ТОВ “Острів Омега” |
на постанову | від 10.07.2006 Севастопольського апеляційного господарського суду |
та на рішення | від 14.06.2006 |
господарського суду | м. Севастополя |
про | перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 21.09.2004 господарського суду м. Севастополя |
у справі | №20-4/089-5 |
за позовом | ТОВ “Острів Омега” |
до | Регіонального відділення ФДМ України по м. Севастополю |
третя особа | ДП Міністерства оборони України “Дитячий оздоровчий табір “Омега” |
про | спонукання орендодавця до передачі в оренду цілісного майнового комплексу |
за участю представників сторін |
від позивача: | Трейзон О.Б., дов. |
від відповідача: | у засідання не прибули |
від третьої особи: | у засідання не прибули |
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Острів "Омега" звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю за участю в якості третьої особи Державного підприємства Міністерства оборони України "Дитячий оздоровчий табір "Омега" про спонукання відповідача передати позивачу в оренду цілісний майновий комплекс Державного підприємства Міністерства оборони України "Дитячий оздоровчий табір "Омега".
Позов мотивовано тим, що відповідач у порушення вимог п. 3 ст. 9 Закону України “Про оренду державного і комунального майна” не вирішує питання про можливість встановлення договірних орендних відносин з позивачем.
Відповідач проти позову заперечив, вважаючи його безпідставним з огляду на відсутність погодження умов договору з органом, уповноваженим керувати певним державним майном –Міністерством оборони України.
Заявою №6 від 11.06.2004 позивач змінив позовні вимоги наступним чином: спонукати відповідача передати позивачу в оренду цілісний майновий комплекс Державного підприємства Міністерства оборони України "Дитячий оздоровчий табір "Омега" шляхом укладення відповідного договору.
Рішенням від 21.09.2004 господарський суд м. Севастополя визнав укладеним договір оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства Міністерства оборони України "Дитячий оздоровчий табір "Омега", розташованого за адресою: м. Севастополь, бухта Омега, 15, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Севастополю та ТОВ "Острів "Омега" у редакції позивача, посилаючись на дотримання позивачем порядку, встановленого Законом України “Про оренду державного і комунального майна”.
У червні 2006 року третя особа звернулась до господарського суду м. Севастополя з заявою про перегляд зазначеного рішення за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що йому стало відомо про те, що інтереси Державного підприємства Міністерства оборони України “Дитячий оздоровчий табір “Омега” у суді під час розгляду справи №20-4/089 представляла особа, яка не мала повноважень на здійснення таких дій та яка навмисно не повідомила суду всіх фактів та обставин, що мають істотне значення для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Крім того, суду також не було відомо, що лист за вих. №336/01-6 від 04.03.2004 щодо надання дозволу на укладання договору оренди не був направлений Міністерству оборони України, а був переданий Головному командуванню Військово-Морських Сил Збройних Сил України та надійшов до Міністерства оборони України лише 15.04.2004.
Рішенням від 14.06.2006 господарського суду м. Севастополя (суддя Євдокімов І.В.), яке залишено без змін постановою від 10.07.2006 Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Прокопанич Г.К. –головуючого, Заплави Л.М., Градової О.Г.) задоволено заяву третьої особи про перегляд рішення господарського суду м. Севастополя від 21.09.2004 за нововиявленими обставинами; вказане рішення господарського суду скасовано; в позові у справі відмовлено.
Ухвалою від 03.08.2006 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення від 14.06.2006 і постанови від 10.07.2006 та залишення без змін рішення від 21.09.2004.
Касатор доводить, що оскаржувані рішення і постанова ухвалені з порушенням норм процесуального законодавства. Зокрема касатор доводить, що на момент ухвалення рішення господарського суду 21.09.2004 представництво третьої особи здійснено повноважним представником, а лист відповідача до Міністерства оборони України №336/01-6 від 04.03.2004 щодо надання згоди на передачу спірного об’єкту в оренду позивачу був у матеріалах справи і рішення ухвалено на підставі усіх встановлених судом обставин у справі, тобто обставини визначені заявником не є нововиявленими згідно з вимогами ст. 112 ГПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Острів "Омега" звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю за участю в якості третьої особи Державного підприємства Міністерства оборони України "Дитячий оздоровчий табір "Омега" про спонукання відповідача передати позивачу в оренду цілісний майновий комплекс Державного підприємства Міністерства оборони України "Дитячий оздоровчий табір "Омега" шляхом укладення відповідного договору.
Позов мотивовано тим, що відповідач у порушення вимог п. 3 ст. 9 Закону України “Про оренду державного і комунального майна” не вирішує питання про можливість встановлення договірних орендних відносин з позивачем.
Задовольняючи даний позов, суд першої інстанції повинен був відповідно до чинного законодавства встановити обставини щодо ставлення Міністерства оборони України до обставин передачі спірного цілісного майнового комплексу в оренду на підставі наявних у справі доказів (а.с. 60-61 т. 1, а.с. 47-51 т. 2).
Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
Ухвалені у справі рішення і постанова не містять висновків щодо істотності обставин, визначених у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, і доведеність необізнаності заявника про такі обставини, як цього вимагає ст. 112 ГПК України, а також дотримання порядку подачі та розгляду заяв про перегляд за нововиявленими обставинами, передбаченого ст. 113 ГПК України.
Зважаючи на положення ст.ст. 43, 47, 33, 43 ГПК України, рішення у справі є законним в разі встановлення усіх суттєвих обставин у справі на підставі наданих сторонами у справі доказів, тому обставини законності або неправомірності вимог про передачу в оренду державного майна підлягають встановленню.
Положення п. 3 ст. 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачають істотні обставини, які підлягали встановленню судом при розгляду справи, предметом спору якої є спонукання укласти договір оренди державного майна.
Суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставин, які свідчать про те, що відповідач не знав і не міг знати про позицію Міністерства оборони України щодо оренди спірного майна, а посилання заявника на неналежного представника у процесі не доводять обставин обмеження суду при ухваленні рішення 21.09.2004 в можливості встановлення усіх істотних обставин у справі, на які посилається заявник, а також те, що вказані обставини не могли бути відомі заявникові.
Матеріали справи свідчать, що в апеляційній скарзі Міністерства оборони України від 29.07.2005 на рішення господарського суду м. Севастополя від 21.09.2004 наводиться відмова у передачі спірного майна в оренду позивачу та відсутність узгодження цієї оренди. (а.с. 146, 148 т. 1), а також міститься посилання на лист від 23.04.2004 №148/855, а обставини неналежного представництва у судовому процесі не наводяться.
Оцінку усіх наданих у справі доказів суди першої і апеляційної інстанцій не надали та не встановили дотримання порядку і підстав звернення з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, визначений у главі ХІІІ ГПК України.
Таким чином, судова колегія вважає, що при ухваленні оскаржуваних рішення і постанови суди першої та апеляційної інстанцій не повно встановили усі обставини, за яких суд вправі згідно зі ст.ст. 112-114 ГПК України здійснити перегляд справи за нововиявленими обставинами.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про скасування прийнятих у справі рішення і постанови судів першої і апеляційної інстанцій як таких, що прийняті при неповному з’ясуванні усіх суттєвих обставин у справі та неправильному застосуванні норм процесуального права, а справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення законності перегляду рішення господарського суду за нововиявленими обставинами згідно з вимогами глави ХІІІ ГПК України.
Керуючись ст.ст. 4, 108, 1115, 1117, 1119-11 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду м. Севастополя від 14 червня 2006р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.07.2006р. у справі №20-4/089-5 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький