УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів Єленіної Ж.М., Марчук Н.О.,

за участю прокурора Сенюк В.О.,

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 20 вересня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від   29 вересня   2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 лютого 2011 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, востаннє – 8  вересня 2003 року вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ст. ст. 71, 81 КК України до покарання у виді двох років позбавлення полі, звільненого 3  лютого 2005 року по закінченню строку відбуття покарання,

засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України на п’ять років позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 лютого 2011 року вирок місцевого суду змінено, пом’якшено ОСОБА_5 міру покарання з п’яти до трьох років позбавлення волі, постановлено відраховувати строк покарання з 5 лютого 2010 року.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 18 травня 2005 року близько 23 години 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння біля будинку потерпілого ОСОБА_6, що по АДРЕСА_1, повторно незаконно заволодів транспортним засобом потерпілого – трактором ЮМЗ-6 вартістю 3179 грн., спричинивши  потерпілому шкоду  на вказану суму.

За змістом касаційної скарги, прокурор стверджував, що пом’якшивши ОСОБА_5 покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України до трьох років позбавлення волі, апеляційний суд неправильно застосував кримінальний закон та порушив вимоги кримінально-процесуального закону, оскільки призначивши покарання у розмірі меншому, ніж передбачено для цього виду покарання у санкції ч. 2 ст. 289 КК України, у мотивувальній та резолютивній частинах ухвали не послався на ст. 69 КК України. Також указував, що вирок постановлений з порушенням вимог ст. 334 КПК України, у зв’язку з тим, що до матеріалів справи приєднано докази, які містять істотні протиріччя щодо вартості і модифікації транспортного засобу. Зазначені протиріччя судом не усунуто, оцінки доказам не дано. Також, на думку прокурора, апеляційний суд пом’якшуючи покарання засудженому, не повною мірою врахував ступінь тяжкості вчиненого, особу засудженого, а тому покарання визначене ОСОБА_5 у виді трьох років позбавлення волі, є м’яким, а тому просив судові рішення щодо ОСОБА_5 скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Сенюк В.О., яка частково підтримала касаційну скаргу та вважала за можливе застосувати до засудженого ст. 69 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_5 у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, суд у вироку обґрунтував дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема показаннями самого засудженого, який визнав свою вину і не оспорював фактичні обставини справи, і такий висновок у касаційній скарзі не заперечувався.

Згідно з ч. 3 ст. 398 КПК України до компетенції  касаційного суду не входить перевірка наявності  обставин, зазначених у статтях 368 і 369 КПК України однобічності або неповноти досудового чи судового слідства та невідповідності викладених у вироку висновків суду першої інстанції фактичним обставинам  справи. Тому доводи касаційної скарги прокурора у цій частині  в касаційному  порядку  перегляду не підлягають.

За змістом ст. 67 КПК України оцінка доказів є виключно компетенцією суду, який постановив вирок. Колегія  суддів установила, що суд першої інстанції дотримався вимог цієї норми закону.

Суд правильно застосував кримінальний закон і дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Санкцією ч. 2 ст. 289 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

Апеляційний суд, перевіряючи справу у порядку апеляційної процедури і вирішуючи питання про обрання ОСОБА_5 міри покарання, виходив не лише зі ступеня тяжкості вчиненого, але і відповідно до статей 65, 66 КК України врахував, що з моменту вчинення злочину пройшло більше п’яти років, потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні не наполягав  на призначенні засудженому суворого покарання і претензій до нього майнового характеру не мав, засуджений повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому.

Правильно визнавши наявність декількох  пом’якшуючих покарання обставин, що істотно знижували тяжкість вчиненого ОСОБА_5 злочину і давали підстави для застосування ст. 69 КК України, суд обґрунтовано призначив йому покарання нижче нижчої межі санкції ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, однак помилково не вказав у мотивувальній і у резолютивній частинах вироку про застосування ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_5 покарання.

Однак таке порушення закону не є підставою для безумовного скасування постановленого у справі судового рішення, про що ставилось питання у касаційній скарзі, оскільки підлягає виправленню касаційним судом.

Підстав вважати призначене ОСОБА_5 покарання у виді трьох років позбавлення волі  явно несправедливим внаслідок його м’якості, про що зазначається у касаційній скарзі, немає.

Те, що засуджений не працював, не може враховуватись судом при призначенні йому покарання, оскільки це є правом особи, а не її обов’язком.

Під час перевірки матеріалів справи також встановлено, що органи досудового слідства, суди першої та апеляційної інстанцій інших істотних порушень кримінального та кримінально-процесуального законів, які б мали наслідком безумовне скасування постановлених щодо засудженого судових рішень, не допустили. Тому законних підстав для їх скасування немає.

З огляду на викладене, касаційна скарга прокурора підлягає  задоволенню частково, а судові  рішення  щодо ОСОБА_5  зміні в частині призначеного покарання.

Керуючись статтями 394–396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:  

касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 1 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 лютого 2011 року   щодо ОСОБА_5  змінити.

Призначити ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді позбавлення волі на три роки.

С у д д і:

В.В. Британчук Ж.М. Єленіна Н.О. Марчук