Судове рішення #18027794

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ

З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:


головуючого   Британчука В.В.,  

суддів:  Пузиревського Є.Б., Шибко Л.В.,

за участю прокурора

потерпілої

захисника

засудженого  Чорної І.С.,

 ОСОБА_5,

 ОСОБА_6,

 ОСОБА_7,


розглянувши в судовому засіданні в м. Києві  13 вересня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою з доповненнями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційними скаргами захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 жовтня 2010  року,  

ВСТАНОВИЛА:

    Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 жовтня 2010 року засуджено:

                       ОСОБА_7 ,

                       ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина

                      України, не судимого в силу ст. 89 КК України,

- за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365 КК України на вісім років позбавлення волі;

     - за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146 КК України на сім років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 27, п.п. 6, 11,12 ч. 2 ст. 115 КК України на п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді п'ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

                          ОСОБА_15,

                          ІНФОРМАЦІЯ_2,

                          громадянина України, не судимого,

     - за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 365 КК України на сім років позбавлення волі;

     - за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 146 КК України на сім років позбавлення волі;

- за ч. 5 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_15 призначено остаточне покарання у виді п'ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

                             ОСОБА_16,

                             ІНФОРМАЦІЯ_3,

                             громадянина України, не судимого,

- за ч. 3 ст. 365 КК України на вісім років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах на строк три роки;

      - за ч. 3 ст. 146 КК України на вісім років позбавлення волі;

- за п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_16 призначено остаточне покарання у виді п'ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю, та позбавленням права займати посади в правоохоронних органах на строк три роки.

                            ОСОБА_17,

                           ІНФОРМАЦІЯ_4,

                           громадянина України, не судимого,

     - за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 365 КК України на вісім років позбавлення волі;

     - за ч. 3 ст. 146 КК України на вісім років позбавлення волі;

- за п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_17 призначено остаточне покарання у виді п'ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

                            ОСОБА_18,

                           ІНФОРМАЦІЯ_5,  

                           громадянина України, не судимого,

- за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 365 КК України на вісім років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 146 КК України на вісім років позбавлення волі;

- за п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_18 призначено

остаточне покарання у виді п'ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.                            

    Стягнуто солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 на користь ОСОБА_5 10 107 гривень 72 копійки на відшкодування матеріальної шкоди та 500 000 гривень на відшкодування моральної шкоди, на користь ОСОБА_19 та ОСОБА_20 по 500 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

    Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_5 380 000 гривень на відшкодування матеріальної шкоди.

ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

Так, ОСОБА_7, приблизно в середині 2009 року, з корисливих спонукань, не бажаючи повертати борг своєму знайомому ОСОБА_21, вирішив його усунути.

З цією метою, в період часу з 10 по 12 січня 2010 року, ОСОБА_7 зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_15 і запропонував йому за матеріальну винагороду в розмірі 20 000 доларів, підшукати декілька чоловік, які за його вказівкою здійснять викрадення, незаконне позбавлення волі та умисне вбивство в безлюдному місці ОСОБА_21 із прихованням трупа та слідів вбивства, на що ОСОБА_15, з метою особистої наживи, дав свою згоду.

Приблизно 13 січня 2010 року, ОСОБА_15 зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_17 та запропонував останньому за 10 000 доларів США викрасти та фізично усунути групою осіб ОСОБА_21, з метою неповернення йому грошового боргу ОСОБА_7 В свою чергу, ОСОБА_17 запропонував працівнику міліції ОСОБА_16 та своєму брату ОСОБА_18, за грошову винагороду, виконати замовлення на умисне вбивство з попереднім викраденням вказаної людини і незаконним позбавленням її волі, на що вони, з корисливих мотивів, дали свою згоду.

19 січня 2010 року ОСОБА_17 зустрівся з ОСОБА_16 та ОСОБА_18  та обговорили детальний план вчинення злочину з розподілом ролей, підготували знаряддя для вчинення злочину.

Реалізуючи свій злочинний умисел, приблизно о 14 год. 45 хв. 20 січня 2010 року, біля будинку №11 по вул. Якіра в м. Кривий Ріг, працівник міліції ОСОБА_16,   перевищуючи   владу   та   свої  службові  повноваження,  діючи

спільно з ОСОБА_17 та ОСОБА_18, наздогнали ОСОБА_21 і, застосовуючи фізичне насильство, посадили його в автомобіль, в якому ОСОБА_16 одягнув на ОСОБА_21 наручники.

Після цього, приблизно о 15 год. 30 хв., ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 привезли ОСОБА_21 на пустир, розташований в Жовтневому районі м. Кривий Ріг, де ОСОБА_16, з метою придушення активного опору ОСОБА_21, утримував його за плечі, ОСОБА_18 утримував потерпілого за руки, сковані наручниками, а ОСОБА_17, будучи активним виконавцем умисного вбивства, одягнув на голову ОСОБА_21 поліетиленовий пакет та обмотав голову ОСОБА_21 скотчем, при цьому заклеїв йому рот і ніс, перекривши таким чином доступ повітря в дихальні шляхи потерпілого, а потім невстановленим слідством предметом у виді ременя душив ОСОБА_21, внаслідок чого настала смерть ОСОБА_21

Після вчинення злочину, з метою його приховання, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 зняли з трупа ОСОБА_21 одяг, обмотали його чохлом від автомобіля та скотчем, прив’язали до ніг трупа зарані підготовлені гирі та скинули його в затоплений водою кар’єр.

21 січня 2010 року ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 на пустирі, розташованому біля автодороги на селище Біляєво в Жовтневому районі м. Кривий Ріг, спалили речі потерпілого та документи на його ім’я.

23 січня 2010 року ОСОБА_17 передав ОСОБА_15 дві зв’язки ключів, які він дістав з кишені потерпілого ОСОБА_21, а ОСОБА_15 в свою чергу передав вказані ключі з метою підтвердження смерті ОСОБА_21 організатору злочину ОСОБА_7

В касаційній скарзі з доповненнями прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, просить скасувати вирок в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146 КК України, ОСОБА_15 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 365, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 146 КК України, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_16 за ч. 3 ст. 146 КК України та закрити справу в цій частині в зв’язку з відсутністю в діях засуджених складу вказаних злочинів.

Крім того, прокурор просить скасувати вирок в частині задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 про стягнення з засудженого ОСОБА_7 на її користь 380 000 гривень матеріальної шкоди та закрити провадження в цій частині в зв’язку з непідвідомчістю даного спору суду, що

розглядав кримінальну справу відносно ОСОБА_7

В касаційних скаргах засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 просять виправдати ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 27 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України в зв’язку з недоведеністю вини. Засудити ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 146 КК України і призначити покарання, не пов’язане   з  позбавленням  волі.  В  задоволенні  позовних  вимог  потерпілої

ОСОБА_5 відмовити, оскільки вона є неналежним позивачем щодо стягнення неповернутого боргу.

В касаційних скаргах засуджений ОСОБА_15 та його захисник ОСОБА_14     ставлять     питання     про    скасування    вироку    відносно

ОСОБА_15 в повному обсязі та закриття справу в зв’язку з відсутністю в його  діях  складу  будь-якого злочину. При цьому посилаються на відсутність

доказів його вини у вчиненні злочинів та застосування до нього незаконних методів ведення слідства.

В касаційній скарзі захисник ОСОБА_10 ставить питання про зміну вироку суду відносно ОСОБА_15 та закриття кримінальної справи за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 365, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України в зв’язку з відсутністю в його діях складу цих злочинів. Просить призначити йому покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 146 КК України.

В касаційних скаргах засуджений ОСОБА_16 та його захисник ОСОБА_9 просять змінити вирок відносно ОСОБА_16, врахувати в якості

обставин, що пом’якшують покарання, явку з повинною, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, і призначити йому покарання у виді десяти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю, з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на три роки.

В касаційних скаргах з доповненнями засуджений ОСОБА_17 та його захисники ОСОБА_11 і ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, істотні порушення кримінально-процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого, просять скасувати вирок та направити справу на додаткове розслідування. При цьому вказують, що зібрані по справі докази по справі є недопустимими, оскільки отримані з порушенням процесуального порядку. Зазначають про застосування під час досудового слідства фізичного та психологічного тиску на ОСОБА_17 та порушення його права на захист. Також зазначають, що в діях ОСОБА_17 відсутні склади злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 365 КК України, та вважають, що його дії слід кваліфікувати за ст. 119 КК України.

Крім того, засуджений ОСОБА_17 вказує, що суд при постановленні вироку не врахував ряд пом’якшуючих обставин, зокрема, те, що він   вперше   притягується     до    кримінальної     відповідальності,    сприяв   розкриттю злочину, одружений, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину та вагітну дружину.

В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_18 та його захисники ОСОБА_12 і ОСОБА_13 просять змінити вирок відносно ОСОБА_18 та виключити з обвинувачення ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 365, ч. 5 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, кримінальне переслідування за цими статтями припинити за відсутністю в його діях складу злочину. Перекваліфікувати дії ОСОБА_18 з ч. 3 на ч. 2 ст. 146 КК України і призначити йому покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 146 КК України в межах санкції вказаної статті із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України. При цьому посилаються на порушення права ОСОБА_18 на захист, а також на застосування до нього недозволених методів ведення слідства, внаслідок чого він був змушений себе обмовити. Засуджений просить врахувати його допомогу при розгляді справи та позитивні характеристики з місця роботи та проживання.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка повністю підтримала касаційну скаргу з доповненнями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та частково підтримала касаційні скарги засуджених та їх захисників, пояснення засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 на підтримання своїх касаційних скарг, пояснення потерпілої ОСОБА_5, яка заперечувала проти задоволення всіх касаційних скарг та просила залишити вирок суду без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши наведені доводи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги прокурора, скарги захисників та засуджених підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

    Висновки суду про те, що ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_16  у співучасті з ОСОБА_7 та ОСОБА_15 вчинили умисне вбивство потерпілого ОСОБА_21 з корисливих мотивів, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, а також про те, що ОСОБА_16 у співучасті з ОСОБА_17 та ОСОБА_18 вчинив перевищення влади, що супроводжувалось насильством і спричинило тяжкі наслідки, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які суд всебічно, повно й об’єктивно дослідив, правильно оцінив.

Так, засуджений ОСОБА_7, хоча і не визнав своєї вини у замовленні умисного вбивства потерпілого ОСОБА_21, в своїх показаннях на досудовому слідстві повідомив про те, що він попросив ОСОБА_15 підшукати людей для здійснення незаконного позбавлення волі потерпілого ОСОБА_21 на кілька місяців. При цьому дав ОСОБА_15 адресу потерпілого, гроші за виконання замовлення та на підтвердження того, що замовлення виконане, попросив привезти йому ключі, що будуть знаходитись в кармані останнього.  

Дані показання засудженого ОСОБА_7 повністю підтверджуються показаннями засудженого ОСОБА_15 про те, що він, на прохання ОСОБА_7, попросив ОСОБА_17 вивезти потерпілого ОСОБА_21 з міста на кілька місяців. При цьому ОСОБА_15 передав ОСОБА_17 дані потерпілого та гроші, а через кілька днів ОСОБА_17 привіз йому ключі, які він передав ОСОБА_7

В своїх явках з повинною та показаннях на досудовому слідстві в якості підозрюваних та обвинувачених засуджені ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_16 повністю визнавали свою вину в незаконному позбавленні волі потерпілого із застосуванням насильства при перевищенні ОСОБА_16 своїх владних повноважень, а також в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_21

 Вказані показання засуджених отримані органами досудового слідства з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, за участю їх захисників та повністю узгоджуються з іншими доказами по справі.

Зокрема, з показаннями потерпілої ОСОБА_5 про те, що зі слів доньки їй стало відомо, що її чоловіка ОСОБА_21 троє невідомих чоловіків затягнули   в  автомобіль   та  повезли  в  невідомому  напрямку;  показаннями

свідка ОСОБА_22 про те, що ОСОБА_7 показував йому потерпілого ОСОБА_21  та  пропонував  побити  останнього  за  грошову  винагороду, але

ОСОБА_22 відмовився; показаннями свідка ОСОБА_23, про те, що він, працюючи водолазом, діставав із затопленого кар’єру, в місці, яке вказав один із засуджених, труп ОСОБА_21, який був замотаний в поліетилен та до його ніг були прив’язані гирі; показаннями свідка ОСОБА_24, який працює продавцем спортивних товарів, про те, що 19.01.2010 р. два молодих хлопця придбавали у нього гирі, і які він в подальшому впізнав при проведенні огляду речових доказів; показаннями свідка ОСОБА_25 про те, що ОСОБА_21 позичав гроші ОСОБА_7, через що у них виникли непорозуміння; даними протоколу огляду трупа ОСОБА_21, з якого вбачається, що труп був обмотаний брезентом та до його ніг були прикріплені гирі; висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_21, згідно якого причиною смерті останнього є механічна асфікція; даними протоколу пред’явлення для впізнання потерпілій ОСОБА_5 ключів, знайдених на території підприємства ОСОБА_7, і які, з його слів, належали ОСОБА_21, та іншими доказами по справі.  

При цьому, твердження засуджених про те, що вони не мали наміру вбивати потерпілого, а лише хотіли на деякий час незаконно позбавити його волі та утримувати в певному місці, суд обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, з показань засудженого ОСОБА_7 вбачається, що він замовив ОСОБА_15 зникнення потерпілого ОСОБА_21 і просив на підтвердження виконання свого замовлення надати йому ключі, які будуть знаходитись в кармані потерпілого. При цьому, його не цікавило, яким чином станеться зникнення потерпілого. ОСОБА_15, в свою чергу, також не повідомив ОСОБА_17 про те, яким чином необхідно усунути потерпілого, сказавши при цьому, що він повинен зникнути назавжди. Дії засуджених ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_16 по підготовці до вчинення злочину, зокрема, оренда автомобіля, придбання гир, ланцюгів, поліетилену, та відсутність підготовленого  місця   для  подальшого   утримання  потерпілого  ОСОБА_21

також свідчать про те, що засуджені мали умисел саме на умисне вбивство потерпілого, а не на його незаконне позбавлення волі.

За таких обставин дії ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 27, п.п 6, 11, 12 ст.115 КК України, як організація умисного вбивства з корисливих мотивів, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_15 за ч. 5 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 КК України, як пособництво в умисному вбивстві з корисливих мотивів, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 за п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 України, як умисне вбивство з корисливих мотивів, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб кваліфіковані правильно.

При цьому, на думку колегії суддів, в діях ОСОБА_7 та ОСОБА_15 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що вони приймали участь в обговоренні плану щодо способу вчинення вбивства потерпілого чи їм було відомо про наявність такого плану.

Також не ґрунтуються на матеріалах справи висновки суду про наявність  у діях  ОСОБА_7  складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3

ст. 365 КК України та в діях ОСОБА_15 складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 365 КК України.

З показань засуджених ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_16 не вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_15 було відомо про участь у вчиненні злочину працівника міліції ОСОБА_16 При цьому самі засуджені ОСОБА_7 та ОСОБА_15 заперечують цей факт. Жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_7 та ОСОБА_15 було відомо про участь працівника міліції у вчиненні злочину в матеріалах справи немає.

За таких обставин вирок в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365 КК України та ОСОБА_15 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 365 КК України підлягає скасуванню, а справа в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України підлягає закриттю в зв’язку з відсутністю в їх діях складу вказаних злочинів.

Крім того, зайвою є кваліфікація дій засуджених ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_16 за ч. 3. ст. 146 КК України, оскільки відповідно до роз’яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 15 від 26 грудня 2003 року «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» перевищення влади або службових повноважень, поєднане з незаконним позбавленням волі, яке потягло тяжкі наслідки – кваліфікується за ч. 3 ст. 365 КК України.

Посилання засуджених ОСОБА_17 та ОСОБА_18 та їх захисників на порушення права на захист, а також на те, що на досудовому слідстві ОСОБА_17 та ОСОБА_18 давали показання під фізичним примусом, внаслідок чого обмовили себе, є безпідставними.

 З матеріалів справи вбачається, що при складанні протоколу затримання ОСОБА_18 та ОСОБА_17 їм було роз’яснено право мати захисника та вони виявили таке бажання. На підставі цього слідчим було винесено постанови про призначення захисником ОСОБА_18 та ОСОБА_17 адвоката ОСОБА_26 (т. 1 а.с. 45, 49, 73, 80). В подальшому всі допити ОСОБА_18 та ОСОБА_17 та інші слідчі дії з ними проводились за участю захисників.

Посилання засуджених ОСОБА_17 та ОСОБА_18 на застосування до них недозволених методів ведення слідства також були предметом перевірки  прокуратури м. Кривий Ріг, за результатами яких винесені постанови про відмову в порушенні кримінальних справ відносно співробітників міліції (т. 1 а.с. 205-206, т. 4 а.с. 97-98).

Що стосується послання прокурора на незаконність вироку в частині задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 про стягнення з засудженого ОСОБА_7 на її користь 380 000 гривень матеріальної шкоди, то воно заслуговує на увагу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 28 КПК України особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред’явити до обвинуваченого цивільний позов. При цьому у кримінальній   справі   не   можуть   розглядатися   позови   за   вимогами  про

відшкодування матеріальної шкоди, що не випливають із пред’явленого   обвинувачення.  Такі   позови   заінтересовані  особи   можуть пред’явити в порядку цивільного судочинства (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» № 3 від 31 березня 1989 р.).

Таким чином, не дивлячись на визнання засудженим ОСОБА_7 позову потерпілої ОСОБА_5 про стягнення з нього 380 000 гривень як суми неповернутого ним боргу ОСОБА_21, вказана сума не підлягає стягненню, оскільки ОСОБА_7 не пред’являлось обвинувачення у злочині, пов’язаному з неправомірним заволодінням грошима в такому розмірі.

Призначаючи покарання засудженим відповідно до ст. 65 КК України, суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особи засуджених, обставини, що пом’якшують та обтяжують їх покарання, та призначив покарання, яке, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законне та обґрунтоване рішення, а також підстав для скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд чи нове розслідування, по справі не встановлено.   

Враховуючи наведене та керуючись статтями 394 – 396 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

    Касаційні скарги з доповненнями прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,  та засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 жовтня 2010 року в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146 та ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365 КК України, а також ОСОБА_15 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 146 та ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 365 КК України скасувати і на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України справу в цій частині закрити.

Виключити з вироку обвинувачення ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_16 за ч. 3 ст. 146 КК України.

Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 3 ст. 27, п.п. 6, 11,12 ч. 2 ст. 115 КК України на п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Вважати ОСОБА_15 засудженим за ч. 5 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Вважати ОСОБА_17 засудженим за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 365, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 70 КК України на п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Вважати ОСОБА_18 засудженим за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 365, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 70 КК КК України на п’ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Вважати ОСОБА_16 засудженим за ч. 3 ст. 365, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 70 КК України  на  п'ятнадцять  років  позбавлення  волі  з  конфіскацією  всього майна, яке є його особистою власністю та позбавленням права займати посади в правоохоронних органах на строк три роки.

    Вирок в частині задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 про стягнення з засудженого ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди 380 000 гривень скасувати, а провадження по справі в цій частині закрити.

    В іншій частині вирок залишити без зміни.

  С у д д і:

В.В. Британчук Є.Б. Пузиревський Л.В. Шибко                

                 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація